Перегляньте статті та зміст, опубліковані в цьому носії, а також електронні зведення наукових журналів на момент публікації
Будьте в курсі завжди, завдяки попередженням та новинам
Доступ до ексклюзивних рекламних акцій на підписки, запуски та акредитовані курси
Слідкуй за нами на:
Нова епідемія
90% пацієнтів з діабетом страждають на цукровий діабет 2 типу (СД). Решта 10% відповідають СД 1 типу. Загальна поширеність СД 2 типу оцінюється в 6% і значно зростає у залежності від віку. Він сягає цифр від 10-15% серед населення старше 65 років і до 20%, якщо врахувати лише тих, хто старше 80 років.
У більшості розвинених країн діабет посідає четверте-восьме місце серед усіх причин смерті. В Іспанії це третя причина у жінок та сьома у чоловіків.
Близько 70% смертей пацієнтів із СД 2 типу спричинені ішемічною хворобою серця. Приблизно у 20% пацієнтів спостерігається стенокардія і ризик інфаркту міокарда подібний до ризику інфаркту міокарда у людини, яка не страждає на діабет і вже перенесла інфаркт.
Цукровий діабет в даний час є справжньою глобальною епідемією. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), на сьогоднішній день налічується близько 200 мільйонів хворих на діабет. Цей показник може подвоїтися протягом наступних 10 років. За оцінками, 50% випадків залишаються недіагностованими; для кожної людини з відомим діабетом є людина з невідомим діабетом. У цій роботі розглядається етіологія та лікування цукрового діабету 2 типу, а також зростаюча частота захворюваності у дітей та підлітків та взаємозв'язок із менопаузою.
Початкова стадія ЦД 2 типу, як правило, протікає безсимптомно і може залишатися непоміченою протягом декількох років перед діагностикою.
У більшості пацієнтів спостерігаються зміни в метаболічних шляхах. Найбільш ураженими органами є острівці підшлункової залози, печінка та периферичні тканини, такі як кістково-м’язова та жирова тканини.
Початкові симптоми - полідипсія (дуже спрага), поліурія (багато сечі), поліфагія (дуже голодна) та втрата ваги.
Пацієнти з СД 2 типу мають резистентність до інсуліну. Інсулін, який виробляється підшлунковою залозою, не розпізнається клітинами, щоб пропустити глюкозу, виробляти енергію і призводить до гіперглікемії. Клітини м’язів, печінки та жирової тканини не здатні правильно використовувати інсулін.
Для компенсації підшлункова залоза виробляє більше інсуліну. Клітини відчувають цей приплив інсуліну і стають більш стійкими, викликаючи порочний цикл високого рівня глюкози і часто високого рівня інсуліну.
З роками високий рівень глюкози в крові пошкоджує нерви та судини. Серед інших ускладнень розвиваються захворювання серця, сліпота, хвороби нирок, проблеми з нервами та кінцівками.
ЦД 2 типу зазвичай виникає поступово. На момент постановки діагнозу більшість пацієнтів страждають ожирінням. Однак він може розвинутися і у худих людей, особливо у людей похилого віку.
Також у вагітних жінок, у яких розвивається діабет, хоча він зазвичай зникає після гестації, частіше в майбутньому розвивається СД 2 типу.
ЦД 2 типу - це багатофакторна хвороба, в якій задіяні екологічні та генетичні фактори. Сімейний анамнез захворювання є фактором ризику. Однак такі фактори, як низький рівень активності, неправильне харчування та надмірна вага (особливо навколо талії) значно збільшують ризик розвитку у людини діабету 2 типу.
Відомі інші фактори ризику, такі як расова чи етнічна приналежність (афроамериканці, іспаноамериканці та корінні американці мають високий рівень діабету), вік старше 45 років, порушення толерантності до глюкози, гіпертонія та гестаційний діабет в анамнезі.
На відміну від діабету 1 типу (спадкового походження) діабет 2 типу можна попередити. Проблема полягає в тому, що симптоми прогресують повільно, і пацієнт виявляє їх, коли вони прогресують.
Основна причина діабету 2 типу пов’язана з типом життя. Тобто неправильне харчування, що призводить до ожиріння, недостатньої фізичної активності та малорухливого життя.
Харчування, фізичні вправи та лікування - це основні основи, на яких має підтримуватися лікування цього хронічного захворювання. Контроль рівня глюкози в крові, гемоглобіну, ліпідів, кров'яного тиску та функції нирок є важливими для оцінки харчового стану та прогресу пацієнта.
Головною метою всієї дієтичної терапії діабету є досягнення кращого метаболічного контролю шляхом зміни способу життя (наприклад, фізичної активності) та харчових звичок.
Це хронічне захворювання розвиває протягом своєї еволюції низку ускладнень, які визначають високий ступінь захворюваності та смертності. Представляє дуже важливу кількість медичних консультацій, госпіталізацій, пенсій по інвалідності та смерті.
Високий рівень захворюваності на СД типу 2 дуже сильно впливає на системи охорони здоров’я різних країн. Тому пошук нових стратегій щодо його профілактики, контролю та лікування буде пріоритетом у найближчі роки.
Мікросудинні ускладнення, такі як ретинопатії, нефропатії та невропатії, є у високого відсотка пацієнтів із СД. На момент встановлення клінічного діагнозу деякі пацієнти мають ці захворювання в повній мірі і дуже важко піддаються лікуванню. Таким чином, експерти вважають, що найбільш корисні зусилля, з точки зору охорони здоров'я, повинні бути спрямовані на первинну профілактику захворювань та ранню діагностику у здорових людей.
Основним методом лікування діабету 2 типу є фізичні вправи та дієта. Також можуть застосовуватися пероральні антидіабетики, і в деяких випадках може знадобитися інсулін
Першою метою лікування є усунення симптомів та стабілізація значень глюкози в крові. У довгостроковій перспективі він покликаний продовжити життя та запобігти ускладненням, поліпшити якість життя пацієнта.
Основним методом лікування діабету 2 типу є фізичні вправи та дієта. Також можуть застосовуватися пероральні антидіабетики, і в деяких випадках може знадобитися інсулін.
Однак важливо наполягати на тому, що головним фактором лікування є фізичні вправи та дотримання правильної дієти. Необхідно враховувати, що одним з основних факторів, що схильні до появи діабету 2 типу, є ожиріння.
Американська діабетична асоціація (ADA) рекомендує помірне обмеження калорій, на 250-500 Ккал менше середнього щоденного споживання. Крім того, він радить збалансований план харчування зі зменшенням загального жиру та особливо насичених жирів.
Ці зміни в харчуванні повинні супроводжуватися збільшенням фізичних навантажень. При використанні низькокалорійних дієт рівень глюкози в крові стабілізується, і підвищується чутливість до інсуліну. Але ніякої втрати ваги не відбувається. Дослідження показали, що втрата ваги на 5-9 кг зменшує частоту дисліпідемії, гіперглікемії та гіпертонії.
Менопауза та діабет 2 типу
Метаболічні зміни, пов'язані з настанням менопаузи, також збільшують ризик розвитку СД типу 2. Крім того, беручи до уваги, що діабет збільшує серцево-судинний ризик у жінок більше, ніж у чоловіків, взаємозв'язок серцевих нападів у жінок з діабетом та серця нападів у діабетиків - це 4: 2.
Таким чином, значення дієти у жінок в менопаузі зростає у жінок з діабетом. З одного боку, збалансована, низькокалорійна дієта покращує контроль діабету. З іншого боку, однією з найважливіших причин діабету у жінок в менопаузі є ожиріння, тому дуже важливо приймати здорову, збалансовану та здорову для серця дієту.
Як для запобігання ожирінню, а отже, і діабету, так і для поліпшення метаболічного контролю у жінок з діабетом, експерти рекомендують регулярні та помірні фізичні навантаження, а також зменшення споживання калорій в останній час дня, особливо під час обіду, та посилення сніданку по черзі.
Епідемія у дітей та підлітків
В останні роки спостерігається зростання поширеності ожиріння у дітей та підлітків, і разом з цим частота діабету 2 типу значно зросла у цій віковій групі.
У більшості досліджень середній вік на піку СД 2 типу у молодих людей становить 13,5 років, вік розвитку та пубертатного росту.
Фізіологічно під час статевого дозрівання чутливість до інсуліну знижується (приблизно на 30%) через значне підвищення гормону росту (ГР), інсуліноподібного фактора росту типу 1 [IGF-I]) та статевих стероїдів.
У звичайних умовах цьому підвищенню інсулінорезистентності протидіє підвищена секреція інсуліну.
У дітей, що страждають ожирінням, знижується чутливість до інсуліну та гіперінсулінізм на 40%. Як і у дорослих, існує зворотна кореляція між надлишком вісцерального жиру та чутливістю до інсуліну.
З іншого боку, збільшення поширеності полікістозу яєчників спостерігається у дівчат-підлітків. Вони також мають, як правило, приблизно на 40% зниження чутливості до інсуліну.
Також наявність гестаційного діабету визначає вищий ризик розвитку діабету 2 типу у нащадків. Більш висока концентрація інсуліну в навколоплідних водах (на 32-38 тижнях) була пов’язана з більшою поширеністю пероральної непереносимості глюкози у різному віці.
Збільшення шкідливих звичок і, як наслідок, ожиріння у жінок дітородного віку додає ще один фактор ризику для вагітності з гестаційним діабетом. З цим збільшується ризик народження дітей із СД 2 типу.
Нарешті, виділяється, що частота СД 2 типу у батьків дітей із СД 2 типу дуже висока (85-100%).
Однак головною причиною більшої поширеності цієї хвороби в ранньому віці, як і у дорослих, є звички способу життя. Дієта з надлишком жиру та низьким вмістом клітковини, а також надмірний сидячий спосіб життя сприяють ожирінню в дитячому віці.
При всьому цьому експерти стверджують, що якщо терміново не з’являться освітні програми щодо харчових звичок та здорової фізичної активності, епідемія ЦД 2 типу збільшиться.
У наших руках профілактика діабету типу 2. Втрата ваги, регулярні фізичні вправи та зменшення споживання жиру та калорій є найкращою стратегією для запобігання СД 2 типу.
Однак дослідники вивчають генетичні та екологічні фактори, що лежать в основі схильності до ожиріння та діабету. Оскільки молекулярні фактори, що призводять до діабету, краще розуміються, можна розробити способи запобігання та лікування різних стадій діабету.