Перегляньте статті та зміст, опубліковані в цьому носії, а також електронні зведення наукових журналів на момент публікації

Будьте в курсі завжди, завдяки попередженням та новинам

Доступ до ексклюзивних рекламних акцій на підписки, запуски та акредитовані курси

Clínica Las Condes Medical Journal (RMCLC) - науковий орган розповсюдження Clínica Las Condes, надзвичайно складної приватної чилійської лікарні, яка пов'язана з медичним факультетом Чилійського університету та акредитована Міжнародною спільною комісією. Цей щомісячний журнал публікує бібліографічні огляди біомедичної літератури, оновлення, клінічний досвід, отриманий з медичної практики, оригінальні статті та клінічні випадки з усіх галузей охорони здоров’я.

Кожне видання структуровано навколо центральної теми, яку організовує запрошений редактор, що спеціалізується на цій галузі медицини. Статті детально розробляють цю центральну тему, враховуючи їхні різні точки зору, і написані висококваліфікованими авторами з різних закладів охорони здоров’я, як чилійських, так і закордонних. Усі статті проходять процес рецензування.

Мета RMCLC - запропонувати першочерговий приклад оновлення для медичних працівників, крім того, що він є допоміжним інструментом для викладання та слугування навчальним матеріалом для студентів медичних та аспірантських студій та всієї кар'єри в галузі охорони здоров'я.

Індексується у:

Слідкуй за нами на:

  • Резюме
  • Ключові слова
  • Резюме
  • Ключові слова
  • Вступ
  • Резюме
  • Ключові слова
  • Резюме
  • Ключові слова
  • Вступ
  • Розлад гіперактивності з дефіцитом уваги (adhd)
  • Діагностика adhd
  • Виклики у підлітка
  • Лікування
  • Коментар
  • Бібліографія

дефіцит

Синдром дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ) - це поширений нейробіологічний розлад, пов’язаний зі значним функціональним, особистим та соціальним впливом. Він має потужний генетичний компонент із залученими безліччю генів, які взаємодіють з екологічними та нейробіологічними факторами, збільшуючи генетичну сприйнятливість та неоднорідність клінічної картини. Найбільш послідовні висновки вказують на дисморфологію, дисфункцію та низький рівень зв’язку множинних мереж, фронтостріатальної, лобово-тім’яної та лобово-мозочкової, що відображає різні когнітивні домени, що постраждали при СДУГ, такі як гальмування, увага, сприйняття часу та відраза до затримки. На відміну від того, що думали, СДУГ не вирішується в підлітковому віці, але його прояви, складність та потенціал заподіяння шкоди змінюються. Діагноз СДУГ є складним, враховуючи його високу клінічну неоднорідність та відсутність біологічного маркера. Цей огляд описує власну поведінку підлітка та проблеми, поставлені в цьому контексті діагностикою СДУГ та її лікуванням.

Дефіцит уваги/гіперактивність - це частий нейробіологічний стан із значними особистими та соціальними функціональними порушеннями. Він має сильний генетичний компонент, що включає безліч генів, які взаємодіють з факторами навколишнього середовища та нейробіології, таким чином збільшуючи генетичну сприйнятливість та клінічну неоднорідність. Найбільш послідовні висновки вказують на дисморфологію, дисфункцію та недостатню взаємозв'язок множинних лобово-смугових, лобово-тім'яних та лобно-мозочкових мереж, що відображають різні когнітивні сфери, що беруть участь у СДУГ, такі як гальмування, увага, сприйняття часу та відвернення до затримки. Всупереч попереднім думкам, СДУГ не вирішується в підлітковому віці, але є зміна його проявів, складності та потенційної шкоди. Діагноз СДУГ є складним через його високу клінічну гетерогенність та відсутність біологічного маркера. У цьому огляді міститься опис нормальної специфічної поведінки підлітка і, в цьому контексті, проблем діагностики та лікування СДУГ.

Перш ніж говорити про СДУГ, важливо поговорити про контекст, в якому діє підліток. Підлітковий вік асоціюється з статевим дозріванням, періодом переходу від нерепродуктивної до репродуктивної стадії, що передбачає період великих фізичних, фізіологічних, психосоціальних та культурних змін1. Ці зміни роблять цей період часом більшої вразливості та коригування 2 .

УВАГА ДЕФІЦИТ І ПОРУШЕННЯ ГІПЕРАКТИВНОСТІ (СДУГ)

СДУГ вважається найпоширенішим розладом нейророзвитку. У недавньому мета-аналізі, який включав 86 досліджень у дітей, підлітків та дорослих, незважаючи на широкі відмінності у показниках у різних дослідженнях, разом вони показали поширеність 5,9-7,1% у дітей та підлітків та 5% у молодих дорослих . Немає суттєвих відмінностей між країнами у всьому світі, якщо відмінності контролюються відповідно до алгоритмів, що використовуються для діагностики СДУГ 7. У Чилі існує дослідження поширеності, яке свідчить про 10% серед дітей у віці від 4 до 18 років 8 .

СДУГ як клінічна сутність обговорюється в пресі та в медичній літературі 9. Однак існує безліч епідеміологічних, клінічних, молекулярно-генетичних, нейропсихологічних, нейровізуалізаційних та нейрофармакологічних досліджень, які підтверджують її нейробіологічне походження.10 Однак точна етіологія невідома. В даний час відомо, що існує сильна генетична асоціація, спадковість 60 75% із залученими кількома генами, кожен із незначним, але значним ефектом, який взаємодіє з факторами навколишнього середовища, збільшуючи генетичну сприйнятливість до СДУГ 11. Дослідження мета-аналізу генів-кандидатів показали сильну зв'язок між СДУГ та кількома генами, що беруть участь у дофамінергічному та серотонінергічному шляхах 12. Були вивчені різні фактори навколишнього середовища до, після та після пологів, найбільш послідовними є низька вага/недоношеність, вплив сигарет та алкоголю під час вагітності та психосоціальні негаразди 11. СДУГ також зустрічається при деяких генетичних станах, таких як туберкульозний склероз, нейрофіброматоз типу 1, вело-кардіо-лицьовий синдром, Тендітна Х, Прадер-Віллі 13 .

ДІАГНОСТИКА СДУГ

КРИТЕРІЇ DSM 5 ДЛЯ РОЗРУШЕННЯ ДЕФІЦІТУ УВАГИ ТА ГІПЕРАКТИВНОСТІ

А. Стійкий характер неуважності та/або гіперактивності-імпульсивності, що перешкоджає функціонуванню або розвитку, що характеризується пунктами 1 та/або 2
1. ІНФОРМАЦІЯ: Шість (або більше) з перелічених нижче симптомів присутні протягом більше шести місяців і більшою мірою, ніж очікувалося, на рівні їх розвитку та мають прямий негативний вплив на їх академічну, професійну та/або соціальну діяльність
Примітка: Симптоми - це не лише прояв зухвалої опозиційної поведінки, ворожості чи незрозуміння завдань чи інструкцій. Для підлітків та дорослих (віком від 17 років) потрібно не менше п’яти.
а) Часто не вдається до деталей, помиляється в нісенітницях
б) Труднощі з підтриманням постійної уваги до завдань чи ігор
в) Часто, здається, не слухає, коли до нього звертаються
г) Часто не виконує вказівок, не закінчує роботу
д) Має труднощі в організації завдань, діяльності
f) Уникайте діяльності, яка вимагає постійної уваги (у підлітків підготовка звітів, заповнення форм, велике читання)
є) Часто втрачає інструменти
h) легко відволікається на зовнішні подразники (у підлітків включає не пов'язані між собою думки)
i) Ви забуваєте речі (у підлітків передзвоніть, оплачуйте рахунки, дотримуйтесь зустрічей)
2. ГІПЕРАКТИВНІСТЬ І ІМПУЛЬСИВНІСТЬ: Шість (або більше) з перелічених нижче симптомів спостерігаються протягом більше шести місяців і більшою мірою, ніж очікувалося, на рівні їх розвитку та мають прямий негативний вплив на їх академічну, професійну та/або соціальну діяльність
Примітка: Симптоми - це не просто прояв зухвалої опозиційної поведінки, ворожості чи незрозуміння завдань чи інструкцій. Для підлітків та дорослих (віком від 17 років) потрібно не менше п’яти.
а) Він постійно рухається на своєму місці
б) Стоїть постійно
в) Часто біжить, коли недоречно (у підлітків включає почуття неспокою)
г) Важко грати тихо
д) Це завжди в русі
е) Розмовляйте надмірно
g) Дайте відповідь до закінчення запитання
з) Йому важко чекати своєї черги
i) Часто перебиває (потрапляє і замінює те, що роблять інші)
3. Різні симптоми неуважності або гіперактивності-імпульсивності проявляються до 12 років
4. Різні симптоми неуважності або гіперактивності-імпульсивності були присутні в двох або більше місцях (вдома, в школі, з друзями чи родичами, інші заходи)
5. Є чіткі докази того, що симптоми перешкоджають або знижують якість соціального, академічного чи професійного функціонування
6. Симптоми не виникають виключно під час шизофренії або інших психічних розладів і не можуть бути пояснені іншим психічним розладом (розлад настрою, тривожність, розлад особистості, сп’яніння або виведення речовини)

ВИКЛИКИ У ПІДЛІТКІВ

У Чилі існує лише клонідин без пролонгованого ефекту. Бупропіон, трициклічні антидепресанти та модафініл показали певну ефективність, але не схвалені FDA для лікування СДУГ 36. Перш ніж розпочати лікування у пацієнта із СДУГ, важливо виключити наявність супутньої патології, оскільки воно вимагає змін у лікуванні або вимагає додаткової підтримки, наприклад, психопедагога, якщо це пов'язано з порушенням навчання. Ефект психостимуляторів у разі супутньої патології, асоційованої з СДУГ, є змінним, в деяких випадках він покращує супутню супутню патологію, наприклад, у поєднанні з опозиційною поведінкою, і є змінним, збільшується та/або зменшується у разі тривоги або тиків. В інших випадках їм може знадобитися самостійне лікування, або краще уникати їх використання, як у випадку зловживання наркотичними речовинами. Якщо пацієнт не реагує на два або більше тестів з різними психостимуляторами та атомоксетином, клініцист повинен поставити під сумнів можливу відсутність дотримання ліків, неправильний діагноз, супутню патологію, що впливає на лікування, упередженість у відгуках на реакцію на ліки та/або нереальні очікування лікування.

У майбутньому генетика вимальовується як важливий потенційний внесок у лікування СДУГ. Зокрема, фармакогенетичні дослідження можуть відповісти на індивідуальні відмінності, виявлені у відповіді на застосування фармакологічних засобів. Застосування психостимуляторів як посилення когнітивних навичок у підлітків, які не відповідають діагнозу СДУГ, також обговорювалося з етичної точки зору, однак дослідження не показують значних доказів ефективності у цій групі 44 .

Автор заявляє, що у неї немає конфлікту інтересів стосовно цієї статті.