Дистимія - це розлад настрою, що проявляється хронічним депресивним розладом та дратівливістю, низькою самооцінкою, порушеннями сну та зміною апетиту та ваги. Дистимія в основному лікується тривалим прийомом антидепресантів та інших психотропних препаратів.
Визначення та принцип дії
Симптоми та захворюваність
Дистимія зазвичай починається в ранньому підлітковому віці. За підрахунками досліджень, дистимія зустрічається приблизно у 5% населення. Дистимія зустрічається приблизно втричі частіше у жінок, ніж у чоловіків. Типові симптоми дистимії включають:
- пригнічений настрій, який присутній більшу частину дня і в хронічній формі,
- зниження апетиту або переїдання,
- зниження сну або підвищена сонливість,
- низький рівень енергії,
- тривале відчуття втоми,
- низька самооцінка,
- нерішучість,
- розлади уваги.
Інші симптоми можуть виникати при дистимії:
- уникнення та докори або дратівливість щодо навколишнього середовища,
- хронічні скарги на здоров’я,
- тривале відчуття фізичного та психічного напруження та "паралічу".
Симптоми виникають протягом тривалого часу (від місяців до років) без значних перерв або спонтанного поліпшення. Симптоми не повинні бути наслідком проблем із фізичним здоров’ям.
Фактори ризику
Як і у випадку з іншими психічними розладами, існує більший ризик розвитку дистимії у людей, родичі яких страждають дистимією або одним із депресивних розладів. Деякі довготривалі дослідження показують, що довгостроковий дисфункціональний стиль виховання в дитинстві сприяє появі дистимій, для яких характерна помітна критика, зниження самооцінки та «падіння», недооцінка або заперечення дитини та її поведінки. Однак класичною проблемою є розрізнення між генетичними причинами (на основі яких батько може поводитись таким чином) та наслідками виховання.
Діагностика
Як і у випадку з іншими психічними розладами, діагноз дистимія грунтується на якісному діагностичному опитуванні з пацієнтом, де вивчається поява, форма та тривалість симптомів. Діагноз дистимії, як і діагностика інших психічних розладів, ставить психіатр після розгляду симптомів, їх тривалості та тяжкості. У випадку з дистимією слід показати, що це тривале погіршення настрою, яке повинно тривати від місяців до років більшу частину часу, незалежно від ситуації пацієнта. Симптоми, що збігаються з симптомами депресії, повинні бути менш вираженими, ніж при депресивному розладі.
Не існує біологічно - медичного тесту для діагностики дистимії. Дистимія діагностується на основі труднощів, тяжкості та тривалості пацієнта.
Профілактика
Первинна профілактика (запобігання виникненню) може бути допоміжним та люблячим вихованням у сім'ї. Якщо дистимія вже виникає, важливо визнати її розладом. Часто трапляється так, що люди, які страждають на дистимію, оточуючими (і ними самими) вважаються набридливими, негативістичними та стиснутими, що може суттєво змінитися в результаті лікування. Дотримання тривалого лікування антидепресантами та систематична психотерапевтична робота можуть допомогти придушити симптоми захворювання та запобігти їх повторному розвитку.
Лікування
Дистимія лікується симптоматично. Зазвичай зазвичай дають довготривалі антидепресанти, особливо новіші, які стимулюють не тільки серотонін, але і дофамінову систему, хороші результати також демонструються при введенні низьких доз амісульприду. Порушення функціонування дофамінової системи в головному мозку вважається однією з причин тривалого зниження переживання радості та відчуття енергії без енергії у людей з дистимією. Психотерапевтичні процедури можуть допомогти змінити ставлення, переконання та поведінку пацієнта (щодо себе та оточуючих), які порушені або підтримують симптоми розладу (наприклад, низька самооцінка пов'язана з нижчою тенденцією до активності, що призводить до почуття невдачі, що знижують самооцінку).
Стиль життя
Дистимія може в значній мірі вплинути на спосіб життя людини, яка страждає нею. Хронічна втома, втрата активності, дратівливість та схильність уникати інших людей, що страждають дистимією, можуть призвести до зниження якості життя пацієнта. Хронічна дистимія може змусити пацієнта жити своїм життям і виконувати свої показники значно нижче своїх можливостей. У великому європейському дослідженні психічних розладів ESEMeD дистимія є причиною зниження якості життя більшою мірою, ніж тривожні розлади або велика депресія! Важливий погляд пацієнта на симптоми та характер захворювання, що може призвести до часткової корекції виживання та поведінки.
Супутні захворювання
Наявність дистимії є фактором ризику виникнення депресії (депресивна фаза). Деякі експерти вважають дистимію хронізованою депресією, інші - окремим діагнозом, який може виникати разом з гострими фазами депресії (так звана подвійна депресія). Тривожні розлади часто пов’язані з дистимією. Підвищується ймовірність ризикованого вживання та залежності від алкоголю, засобів проти тривоги та інших речовин, що викликають залежність. Дистимія пов’язана з більшою ймовірністю виникнення будь-якого з розладів особистості (на думку деяких експертів, дистимія знаходиться на межі між розладом особистості та афективним розладом). Порушення імунітету часто присутнє, і знахідка не пояснює сильну та хронічну втому. Люди з дистимією часто скаржаться на різні фізичні проблеми, які не мають чітких фізичних знахідок, але пов’язані з дисфункціональною роботою мозку.
Як допомогти хворому
Дуже важливо розпізнати симптоми дистимії у близьких пацієнта. Хоча це може бути важко, бажано спробувати поговорити з пацієнтом і, можливо, допомогти йому у зверненні до психіатра або психолога. Загальна та довгострокова підтримка пацієнта важлива, незважаючи на його частий скептицизм щодо його стану, дратівливість та скутість (типові симптоми дистимії). Нестача енергії, втома або нездатність зосередитися є частиною проявів самої дистимії. Також вірно, як і у випадку з депресією, що необхідно не втрачати оптимізму і не переконувати сильно негативне бачення пацієнтом своєї життєвої реальності. Більше інформації та довідки: психіатричні клініки, клініки клінічних психологів та психіатричні клініки.
Довідка: Перша допомога, телефонні лінії, запитайте у лікаря
Автор: Мгр. Антон Геретик, к.т.н.