Експериментальне зараження у собак цистами Entamoeba coli, пов’язаними з гемолітичним стрептококом пероральним шляхом
Віктор М. Аюло Роблес 1
1 Кафедра бактеріології та імунології. Національний інститут гігієни та громадського здоров'я.
94,1% тварин, яким ми годували цисти Entamoeba coli, змішаних із культурами гемолітичного стрептокока і які отримали ретенційну клізму, із суміші культур у відварі гемолітичного стрептокока плюс бичача жовч відтворили гостру картину амебної дизентерії, будучи антомом -патологічні та гістологічні ураження, схожі на ті, що були отримані іншими авторами, використовуючи E. histolytica для їх досвіду.
100% контролів, які були включені в їх раціон, лише культури гемолітичного стрептокока і які отримали ретенційну клізму культуральної суміші стрептококів та бичачої жовчі, мали дизентеріформний синдром з антомо-патологічною картиною і подібні до тих, що отримували суміш кіст кишкової палички плюс гемолітичний стрептокок. У той час як 100% тих, хто отримував у своєму раціоні лише цисти кишкової палички, жодного разу не виявляли вегетативних форм кишкової палички (в калі) і при розтині не виявляли патологічних уражень.
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ
Для проведення цієї роботи ми використали 21 собаку віком приблизно від 2 до 3 місяців, яку перед щепленням піддавали суворому паразитологічному контролю, щоб переконатись, що вони не є носіями амеб вегетативних або кістозних форм.
Перед щепленням усіх тварин голодували протягом 24 годин.
Перша серія тварин отримувала змішаний раціон на основі квакерів, молока, солодкої картоплі та м’яса (13), а друга серія - виключно на основі білків (риби) (13) (14).
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ІНФЕКЦІЯ
Наш досвід складається з 2 серій тварин, вік яких, як ми вже говорили, коливався приблизно від 2 до 3 місяців.
,тиву у відварі гемолітичного стрептокока з бичачою жовчю.
Собаці № 8 в їжі давали 3 куб. бульйонної культури гемолітичного стрептокока, застосовуючи утримувальну клізму 3 куб.см, як і у попередніх собак. із суміші культури стрептококів та бичачої жовчі.
Собаку № 9 годували лише 3 грамами зразка стільця у своєму раціоні. На наступний день щеплення повторили таким же чином (таблиця №1). На другий день щеплення почали робити чітку картину, собаки NoNo 2, 4, 6 і 7.
У собак № 1, 3 і 5 на третій день почала спостерігатися гостра картина, що характеризується частим і слизово-кров’янистим стільцем, який при паразитологічному дослідженні виявив рясні вегетативні форми кишкової палички, дуже рухливі, багато з них гемафаги лейкоцити, макрофаги та еритроцити; Крім того, в слизово-кривавих камерах собаки № 3 були виявлені рясні вегетативні форми хіломастиксу. Описаний стан згодом посилився, тварини гинули відповідно на 6-й, 10-й та 8-й дні в середині гострої картини.
У собаки № 8, починаючи з третього дня, почалися часті тенезми і слизово-кров'янисті камери, які при паразитологічному дослідженні виявляли лише лейкоцити, макрофаги та еритроцити, гинуть на 5-ту добу.
У собаки № 9 жодного разу не було слизово-кров’янистого стільця. Він помер на 8-й день.
Під час розтину ми виявили у собаки № 7 існування інтенсивного застійного процесу, який поширювався від клубової кишки до заднього проходу, обмежуючись клубовою кишкою у собаки № 8.
У собак № 1, 4 та 5 спостерігався інтенсивний застійний процес із дрібними геморагічними вогнищами (як укуси бліх) у товстій кишці та прямій кишці.
Паразитологічне дослідження кров’янистого слизового гною, який покривав слизову у собак № 1, 2, 3, 4, 5 та 6, виявило існування великої кількості вегетативних форм дуже рухливої кишкової палички, багатьох гемафагів, у т.ч. настільки, що у собаки № 7 ми спостерігали лише випадкові вегетативні форми амеб та велику кількість цист.
У собаки №8 велика кількість лейкоцитів, макрофагів та еритроцитів.
Щеня № 21 змушений був з’їдати в їжі лише 3 грами. зразка калу:
На наступний день щеплення повторили таким же чином. (Таблиця No2).
Собака № 17 жодного разу не мала слизисто-кров’янистого стільця, і паразитологічне дослідження зразків стільця, а також їх культури було негативним, піддавшись евтаназії на 15 день.
У собаки № 20 на третій день почалися часті тенезми та слизово-кров’янисті випорожнення з великою кількістю лейкоцитів, макрофагів та червоних кров’яних тілець, виявлених під час паразитологічного дослідження, проведеного з них. У наступні дні камери почастішали до смерті тварини, яка сталася на 10-й день щеплення.
Собака № 21 не проявляла жодних розладів, її забивали на 15-й день.
Після розтинів жоден з них не виявив атомно-патологічного ураження клубової кишки. Однак у собак № 14, 15 та 18 ми спостерігали інтенсивний застійний процес від клубово-сліпої кишки до заднього проходу з великими геморагічними вогнищами в прямій кишці собаки № 14 та вогнищем виразки на 1 см. вище заднього проходу у собаки № 15.
У собак № 17 та 21 ми не верифікували атомно-патологічне ураження кишечника.
Вишкрібання слизової оболонки у собаки №12 лише продемонструвало існування випадкової вегетативної форми амеб, яка була абсолютно негативною у собак № 17 і 21. У слизово-кров'янистій секреції собаки № 20 ми спостерігали лише численні лейкоцити, макрофаги та еритроцити.
За цих умов ми спробували побачити можливість відтворення тієї ж картини у собаки, починаючи з кістозних форм кишкової палички, змішаних з культурами у відварі гемолітичного стрептокока, одночасно з тим, що їм була призначена ретенційна клізма бульйонова культуральна суміш гемолітичного стрептокока та бичачої жовчі.
2 тварини, яким було дано проковтнути гемолітичні культури стрептококів і їм утримували клізму для утримання суміші культур у бульйоні стрептококів та волів жовчі, зробили дизентеріформну картину, що характеризується наявністю слизово-кривавих камер, гинучих на 5-й та 10-й день щеплення.
Інші 2 цуценята, які проковтнули лише кісти кишкової палички, не виявляли гострих симптомів протягом досвіду, оскільки всі вони мали негативні паразитологічні тести.
Під час розтину жодної з тварин ми не змогли знайти типову «виразку на сорочці» амебної дизентерії у людини, оскільки щеплені тварини загинули в середині гострого стану, не даючи часу на утворення зазначених виразок. (7) (11) (16).
У тварин, яким у раціоні вводили лише гемолітичний стрептокок і яким утримували клізму для утримання суміші гемолітичного стрептокока та посівів жовчних волів, ми знаходимо гістопатологічні картини, подібні до описаних. З іншого боку, у тих, хто вживав у раціоні лише цисти кишкової палички, не було зафіксовано жодного антомопатологічного чи гістологічного ураження кишечника.
ВИСНОВКИ
1. Експериментально гостра картина амебної дизентерії може бути відтворена у собак із цистами Entamoeba coli, що надходять перорально, коли вони асоціюються з культурами в бульйоні гемолітичного стрептокока, і їм дають ретенційну клізму суміші бульйонних культур гемолітичного стрептокока та бичачої жовчі.
2. Анатомо-патологічні та гістологічні ураження, підтверджені нами на розтині, були подібними до отриманих іншими дослідниками із застосуванням E. histolytica.
4. З кістами кишкової палички, що надходять перорально, без асоціації гемолітичного стрептокока, ми не отримали гострої картини дизентерії.
БІБЛІОГРАФІЯ
1. ГЕНРІ Е. МЕЛЕНЕЙ, УІЛЬЯМ В. ФРАЙ: Зб. Соц. Експеримент. Біол. Та Мед., В. 30, с. 277. 1932. Цитується у „Віснику тропічних хвороб”, с. 30, с. 38 7, 1933. [Посилання]
3. VГCTOR M. AYULO R .: Revista de Medicina Expetimental, v. 2 с. 320, 1943 р. [Посилання]
4.C. М. ВЕНЬОН: JL. London School Trop. Мед., В. 2 с. 27, 1912. Цитується у „Віснику тропічних хвороб”, с. 1 стор. 457, 1912-13. [Посилання]
5. ТШ СІМІК: Annales de Parasitologie, v. 2 с. 329, 1933. [Посилання]
6. Л. Р. КЛІВЕЛЕНД, ЕЛІЗАБЕТ П. СЕНДЕРС: Американський журнал гігієни, с. 12, с. 569, 1930. [Посилання]
7. HERBERT L. RATCLIFFE: Американський журнал гігієни, с. 14, с. 337, 1931. [Посилання]
8. УІЛЬЯМ В. ФРАЙ, ГЕНРІ Е. МЕЛЕНІ: Американський журнал гігієни, с. 28, с. 543, 1933. [Посилання]
9. БЕРТА КАПЛАН СПЕКТОР: Американський журнал гігієни; v. 22, с. 366, 1935. [Посилання]
12. Р. ДЕШЕНС: Annales de L'Institut Pasteur, v. 61, с. 5, 1938. [Посилання]
13. HILDRUS A. POINDEXTER: Пуерто-Рікоський журнал громадського здоров’я та тропічної медицини, с. 12, с. 324, 1937. [Посилання]
14. ДЖОН КЛАЙД СВАРЦВЕЛДЕР: Звіти про охорону здоров’я, с. 52, No2, с. 1447, 1937. [Посилання]
15. VЌЌCTOR M. AYULO R .: Journal of Experimental Medicine, v. 1 стор. 177, 1942. [Посилання]
16. ЕРНЕСТ ФАУСТ, ЕДВІН С. КЕГІ Амер. Jl. Trop. Мед., В. 14, с. 221, 1934. Цитується у „Віснику тропічних хвороб”, с. 32, с. 190, 1935. [Посилання]
17. ДЖОН КЛАЙД СВАРЦВЕЛДЕР: Американський журнал гігієни, с. 29, с. 89, 1939. [Посилання]
18. HIYEDA KENTARO: Американський журнал гігієни, с. 12, с. 401, 1930. [Посилання]
19. KUBO MICHIO: Jl. Oriental Med., V. 24, с. 739, 1936. Цитується у „Віснику тропічних хвороб”, с. 33, с. 704, 1936. [Посилання]
20. КРЕЙГ, ФАУСТ: Клінічна паразитологія, Філадельфія, 1940 р. [Посилання]
23. В. ВЕНЬОН: Протозоологія, Лондон, 1926 р. [Посилання]
В Весь вміст цього журналу, крім випадків, коли він ідентифікований, перебуває під ліцензією Creative Commons