Refet не вдалося опублікувати
1.1 ЕТИКА
Це філософська наука, яка як система норм про моральну, моральну та соціально відповідну поведінку людей на даний час займає незамінне місце в практиці медсестер. Тут це відображено у формі основних принципів сестринської етики. Важливо дотримуватися етичного кодексу медсестри - поважати цінності людського життя, права людини та унікальність людини як людини. Медсестра зобов'язана знати всі права пацієнта, поважати їх та підтримувати їх дотримання незалежно від віку, раси, статі, релігії, соціального статусу чи освіти.
1.2 Етичний кодекс медсестер
Перший кодекс прав пацієнтів був створений в 1971 році і був сформульований фармацевтом Девідом Андерсоном з Вірджинії (США). Через рік, у 1972 році, Американська лікарняна асоціація прийняла свої права пацієнтів. Права пацієнтів - це моральний кодекс. Це пошук компромісу між потребами хворих та можливостями суспільства. Якщо в державах неможливо задовольнити потреби в економічних чи інших обмеженнях, ми говоримо про т.зв. терапевтичний мінімум, або стандарти.
1. Кодекс етики медсестер (далі - Кодекс) виражає основні цілі та цінності професії медсестер. Якщо хтось стає сестрою, він або вона зобов'язується підтримувати цінності та моральні зобов'язання, викладені в Кодексі.
2. Кодекс інформує медсестер та суспільство про професійні очікування та вимоги, що відповідають етичним стандартам професії медсестри.
3. Медсестри мають чотири основні обов'язки: а. зміцнювати здоров’я, b. запобігати хворобам, c. відновлювати та підтримувати здоров'я, d. полегшити страждання
4. Приймаючи рішення щодо надання сестринської допомоги методом медсестринського процесу, медсестри враховують наслідки для клієнта/пацієнта, сім'ї та громади, а також загальні моральні принципи, що лежать в основі етичних принципів медсестринства.
Найбільш основними з них є:
a. повага до людини та повага до людського життя,
b. автономія - самовизначення особистості,
c. робити добро, d. уникнення шкоди,
e. конфіденційність,
f. правдивість, надійність та справедливість у стосунках з людьми.
1.3 Основні пункти етичного кодексу медсестри
1. Медсестра поважає людське життя, права людини та гідність кожної людини як унікальної людини, приймає пацієнта-пацієнта в його стані здоров'я та надає медичну допомогу незалежно від статі, етнічної групи, раси, релігії, культури, сексуальної орієнтації, соціальний статус та політичні переконання.
2. Медсестра захищає право клієнта на конфіденційність, навмисно захищаючи конфіденційну інформацію. Обов'язок зберігати таємницю може бути відмовлений, якщо клієнт-пацієнт дасть явну згоду або якщо це передбачено законом.
3. Медсестра повинна діяти таким чином, щоб захистити клієнта у випадках, коли охорона здоров'я та безпека клієнта загрожуються некомпетентною, неетичною або протиправною поведінкою члена медичної бригади або іншої особи.
4. Медсестра зобов'язана постійно поглиблювати свої теоретичні знання та практичні навички, підтримувати професійну ефективність професії відповідно до сучасних наукових знань у сестринських та інших суміжних наукових дисциплінах.
5. Медсестра несе персональну відповідальність за рішення та процедури медсестри, які вона виконує самостійно або у співпраці з лікарем.
6. Медсестра відповідає за професійну якість сестринської допомоги. Бере участь у формуванні, впровадженні та оцінці стандартів (стандартів) медсестер.
7. Приймаючи відповідальність за завдання, доручені їм медичними працівниками, медсестра має право приймати їх лише в тому випадку, якщо вона впевнена, що вона здатна виконувати їх з точки зору своєї освіти, знань, навичок та досвіду. Те саме повинно застосовуватися до делегування сестринських послуг іншим особам.
8. Медсестра бере участь у заходах, що сприяють розвитку теоретичних основ сестринського догляду, а також у застосуванні наукових знань у сестринській практиці.
9. Медсестра бере участь у професійних зусиллях для досягнення та підтримання таких умов праці, які забезпечують високу якість медичної допомоги.
10. Медсестра бере участь у вихованні громадськості здорового способу життя, зміцненні та підтримці здоров’я та захисті населення від дезінформації.
11. Медсестра співпрацює з працівниками охорони здоров’я та іншими медичними працівниками, з органами державного управління та органами територіального самоврядування та з цивільною громадськістю у розвитку та об’єднанні зусиль компанії щодо задоволення потреб населення в охороні здоров’я.
2. Етична проблема
У сучасному демократичному суспільстві етика застосовується як етика діалогу. Діалог необхідний у всьому суспільстві, а не лише серед медичних працівників. Етичне питання безпосередньо стосується пацієнтів.
Етичні проблеми в галузі педіатрії не відрізняються від проблем в інших медичних дисциплінах. Педіатрія фокусується на людині, яка перебуває в її найуразливіших сферах життя. Через свій вік дитина повністю або більш-менш залежить від інших, особливо від батьків, а також особливо сприйнятлива до різних захворювань у дитинстві. Педіатрія відповідає за людину навіть у найбільш соціально складний період статевого дозрівання та підліткового віку. Особливістю дитячого пацієнта є також те, що дитина не приходить сама до лікаря, а здебільшого у супроводі дорослих. Взаємодія лікаря та пацієнта продовжується батьками. Ці тривимірні відносини дитина-батьки-медичні працівники дуже складні і включають права та інтереси дитини разом із обов'язками.
Травматизація
Хвороба дитини примножується на діагностичні та терапевтичні процедури, а особливо на госпіталізацію. Дитину слід госпіталізувати лише в тому випадку, якщо догляд, який вимагає її поточний стан, не може бути однаково добре забезпечений як вдома, так і в амбулаторних умовах. Дитина в лікарні завжди має право мати з собою батьків або їх представників. Батьки, а також вік та психічний рівень дитини мають право бути зрозумілим та правдивим, а також про всі рішення, що стосуються обстеження та лікування, проінформувати про перебіг захворювання. Дитину слід захищати від зайвих обстежень, досліджень чи лікування. Діти не повинні бути госпіталізовані у відділення для дорослих і повинні мати умови для навчання, гри та відпочинку. Оснащення дитячої палати меблями, фарбуванням та оздобленням має, як правило, стимулювати дитину та відповідати її потребам.
Травматизація або відповідь на госпіталізацію
Підготовка дитини до перебування в лікарні може полегшити її. Якщо хвороба настає раптово, несподівано, немає часу готувати дитину до госпіталізації, тоді батьки повинні підготувати дитину набагато раніше. Найголовніше - не залякувати дитину лікарнею, уколами, не говорити про хвороби, операції чи смерть вдома. Після другого року життя ми готуємо дитину щонайменше 3 дні, найдовший тиждень до госпіталізації до госпіталізації. Ми не говоримо дитині нічого неправдивого, не намагаємося обдурити її. Ми повідомимо йому, куди він піде, і про те, як довго він там залишиться.
У дітей молодшого віку - скільки разів вони сплять. Ми пояснимо йому, чому він туди їде - вилікують, голова не болітиме і т.д. Розкажіть йому про людей, яких він там зустрічає - медсестер, лікарів, вчителів, вихователів та нових друзів. Йому потрібно сказати, що вони з цим там зроблять - але не надто багато інформації, лише найнеобхідніше. Якщо запитати, на кожне питання потрібно відповісти. Ми не шкодуємо про дитину і не перебільшуємо турботу про неї. Ми подаруємо йому улюблену книгу, іграшку. Ми повідомимо його, коли вони відвідають його, або зробити телефонний дзвінок.
Діти від 6 місяців до 4 років найінтенсивніше реагують на розлуку з батьками. Прояви страху досить залежать від віку, у дітей молодшого віку це плач, крик, активний опір.
Діти старшого віку придушують ці прояви, створюється враження, що вони не бояться, але це, як правило, не відповідає дійсності. Дуже важливо і потрібно, щоб медсестра, приймаючи дітей до палати, була спокійною, спокійною, доброзичливою, уважною, усміхненою та балакучою.
У дітей молодшого віку розлука з батьками сприймається набагато краще, коли медсестра отримує дохід з матір'ю чи батьком. Бажано взяти дитину з матір’ю у палату.
Коли дохід приноситься разом з батьками, це викликає більшу довіру батьків до медичних працівників, вони знають, де буде лежати дитина і як з ними поводяться.
Медсестра заступається і отримує їхню увагу у вигляді іграшки або розповідаючи казку під час прийому, взяття або огляду маленьких дітей.
Вона пояснює старшим дітям необхідність обстеження, підказує, що з ним робити і до чого готуватися.
Він не бере матеріал і не обстежує дитину в присутності іншої дитини. Вона бере проби професійно і якомога акуратніше, щоб їй не довелося їх повторювати. Дітей старшого віку слід повідомити на стійці реєстрації про те, де знаходиться кімната, медсестра познайомить його з іншими пацієнтами в кімнаті, з якими вона проводить більшу частину часу. Він повідомляє йому, які медсестри та які лікарі будуть про нього доглядати. Присутність батьків використовується для отримання інформації про дитину, її звички, харчування, сон та яку загальну поведінку він мав до захворювання. Відвідування дитячого відділення повинно бути можливим для батьків щодня.
2.1 ДЕСЯТЬ ГОСПІТАЛІЗОВАНИХ ДИТИН
1. Поважай мене як людину
2. Щиро зацікавтеся мною
3. Розкажіть про людей у лікарні, про роботу відділення
4. Скажи мені заздалегідь, що ти будеш робити зі мною і що ти від мене чекаєш
5. Пам'ятайте, що мені потрібні захист, безпека, увага
6. Дайте мені теплі людські стосунки
7. Ви можете мені все сказати і наказати, просто вислухайте мене
8. Навчи мене чогось нового
9. Я вважаю за краще, щоб ти виконував свої обов’язки з доброю посмішкою
10. Спробуйте побачити ситуацію моїми очима
2.2 ХАРТІЯ ПРАВ ГОСПІТАЛІЗОВАНИХ ДІТЕЙ
1. Діти повинні потрапляти до лікарні лише в тому випадку, якщо необхідний догляд неможливо надати однаково добре вдома або під час щоденної госпіталізації.
Діти в лікарні завжди мають право мати з собою батьків або представників.
Проживання слід забезпечити всім батькам та заохочувати їх приймати. Це не повинно бути фінансовим тягарем для батьків, і вони не повинні шкодити заробітку. Щоб батьки могли брати участь у догляді за своєю дитиною, їх слід інформувати про діяльність відділу та заохочувати брати активну участь.
Діти та батьки мають право бути поінформованими відповідно до їх віку та рівня розуміння. Слід вживати заходів для зменшення фізичного та емоційного стресу.
Батьки мають право бути поінформованими про всі рішення щодо догляду за своїми дітьми. Кожну дитину слід захищати від зайвого лікування та досліджень.
За дітьми слід піклуватися разом з дітьми, що мають однакові інтереси у розвитку, і не допускати їх до відділу для дорослих.
Діти повинні мати усі умови для ігор та відпочинку, а також для навчання, що відповідають їх віку та стану, і повинні знаходитись у середовищі, яке цілеспрямовано облаштоване та стимулює задоволення їх потреб.
Доглядати за дітьми повинні працівники, освіта та досвід яких зумовлюють реакцію на фізичні, емоційні та розвиваючі потреби дітей їх сімей.
Безперервність догляду повинна забезпечувати команда з догляду за дітьми.
До дітей слід ставитись з тактом та розумінням, поважаючи їх приватність.
(Хартія прав госпіталізованих дітей була затверджена на першій Європейській конференції з питань госпіталізованих дітей у травні 1988 р.) Чеський та Словацький комітети ЮНІСЕФ
3. ГОСПІТАЛІЗАЦІЯ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ВИЖИВАННЯ ДИТИНИ
Госпіталізація зазвичай фіксується в пам’яті дитини на тривалий час. В основному це залежить від медсестри, від її емпатійного підходу, наскільки вона може пом’якшити вплив стресу на психіку дитини.