Чи постійно присутній системний запальний процес в організмі людей з ХОЗЛ? Чи впливає легенева реабілітація на супутні захворювання?

активність

Презентації та основні висновки заходу Європейського товариства легеневої медицини «Фізична активність, харчування та системні запалення при ХОЗЛ», що відбувся у Флоренції 11-12 листопада 2011 року, узагальнені в цій публікації авторами (Фізична активність, харчування) та системні запалення при ХОЗЛ, П. Лавенеціана, П. Паланж від імені Факультету дослідницького семінару ERS; Eur Respir J 2012; 403: 522-529). У нашій статті ми представляємо ключові висновки Комунікації.

В даний час незрозуміло, чи постійно спостерігається системне запалення при ХОЗЛ, оскільки його частота є дуже неоднорідною у окремих пацієнтів, і немає даних його довгострокового подальшого дослідження. Деякі спостереження вказують на те, що виникнення деяких супутніх захворювань на ХОЗЛ більше пов'язане зі старінням, ніж із наявністю системного запалення.

Це так само хвилююче питання, чи може супутня патологія у хворих на ХОЗЛ позитивно вплинути на легеневу реабілітацію. У недавньому ретроспективному когортному дослідженні наявність супутніх захворювань передбачала досить несприятливий терапевтичний результат. Інше дослідження виявило подібний результат, де менш сприятливі результати також можна було досягти за допомогою реабілітації серед людей із серцево-судинними захворюваннями.

Слабкість, зниження навантаження та інколи атрофія периферичних м’язів є загальними явищами ХОЗЛ. Слабкість скелетних м'язів вважається незалежним прогностичним фактором При ХОЗЛ також частково відповідає за зменшення працездатності пацієнта. Метою тренувань на основі фізичних вправ є нормалізація толерантності до фізичних вправ за рахунок поліпшення дихання, кровообігу та роботи м’язів. Вплив фізичних вправ на системне запалення менш чіткий. Високоінтенсивні та тривалі тренування викликають запальну реакцію і, отже, можуть зіграти певну роль у подальшому руйнуванні пошкоджених м’язів. Однак після цього починається регенерація. Питання в тому, чи тренування не продовжують це руйнування м’язів у деяких пацієнтів із ХОЗЛ? Відомо, що у пацієнтів літнього віку м’язи реагують на підвищене навантаження набагато чутливішим, більш інтенсивним запаленням. Майже у третини хворих на ХОЗЛ з наявною м’язовою атрофією та низькою масою тіла було б особливо важливо визначити обсяг тренувань, які можна безпечно використовувати, та поєднання оптимальних ліків та немедикаментозних препаратів, які можуть допомогти.

Цікаво Пацієнти з ХОЗЛ також повідомляють про полегшення задишки після фізичних навантажень, у яких не було об’єктивного покращення толерантності до фізичних навантажень. Подібним чином деякі пацієнти демонструють різні результати щодо ефективності легеневої реабілітації стосовно різних методів тренування. А у пацієнтів з кахектичним ХОЗЛ толерантність до фізичних навантажень зростала на додаток до легеневої реабілітації, незважаючи на те, що м’язова мускулатура пацієнта суттєво не змінювалася. Якщо у пацієнта розвивається «втома» м’язів стегна у зв’язку з фізичними вправами, ця вправа буде більш ефективною для покращення якості життя та збільшення функціональної навантажувальної здатності. У цих пацієнтів межею навантаження є не початок задишки, а нетренованість/слабкість скелетних м’язів, і це можна ефективно збільшити за допомогою фізичних вправ. Ефективність тренінгу з легеневої реабілітації може бути додатково покращена шляхом оптимізації додаткових фармакологічних та нефармакологічних методів лікування (наприклад, поліпшення харчування, неінвазивна вентиляція, киснева терапія тощо).

Надалі нам потрібно відповісти на ряд важливих питань:

1) Що можна виявити у пацієнтів, які не реагують на лікування, під час клінічних випробувань та звичайного лікування?

2) Що відбувається з навантаженням на периферичний скелетний м’яз у некахектичних хворих на ХОЗЛ, які чітко демонструють маркери системного запалення після фізичного навантаження?

3) Як тренування позитивно впливає на толерантність до навантаження кахексичних ХОЗЛ, які не реагують на збільшення м’язів?

4) Подібним чином незрозумілий для кахексичних ХОЗЛ обмежувальний ефект задишки на відповідь на тренування.

5) Оптимізація навчальних програм відповідно до особливих потреб кожної групи пацієнтів чекає свого вирішення.

6) Що більше підходить для покращення результатів тренувань: дієтичні добавки або анаболічна терапія, або їх поєднання?

7) Яка оптимальна дієта: високобілкова (20% від загальної калорійності) або низьковуглеводна, знежирена або багата антиоксидантами?

8) Яка роль анаболіків, греліну, поліненасичених жирних кислот N3 або активованих проліфератором пероксисом рецепторів?

9) Чи корисні пацієнти з кахексією завдяки поєднанню підвищеного ІМТ з висококалорійною дієтою та тренуванням м’язів?

10) Яку роль відіграють інші органи та жирова тканина у зміні складу тіла внаслідок системного запалення?

Залишається з'ясувати, чи викликає гіперінфляція легенів запальну реакцію і, навпаки, чи гострі загострення, як наслідок, посилюють гіперінфляцію. Це пояснюється тим, що було показано, що спокій (статичний) та індукована фізичними вправами (динамічна) гіперінфляція пов’язані із збільшенням задишки, зниженням толерантності до фізичних вправ, негативним енергетичним балансом, втратою ваги та більш швидкими темпами втрати ОФВ1. У відділеннях інтенсивної терапії спостерігали, що якщо гостра дихальна недостатність зуміє зменшити легеневу гіперінфляцію, спостерігається також об'єктивне зниження рівня системних маркерів запалення. Однак у пацієнтів з ХОЗЛ сумнівно, чи лише гіперінфляція легенів викликає системну запальну реакцію, або, наприклад, при запаленні м’язів кінцівок виділяються прозапальні цитокіни.

Застосування лише інгаляційних стероїдів не суттєво зменшує запалення дихальних шляхів, характерне для ХОЗЛ, проте показано, що деякі з них знижують активність системного запалення, а нещодавно повідомлялося, що вони зменшують легеневу гіперінфляцію. На відміну від цього, було помічено, що у пацієнтів із ХОЗЛ із ожирінням, які, як відомо, дихають з меншим об’ємом легенів, спостерігається значний ступінь системного запалення без легеневої гіперінфляції. Отже, виходячи з вищесказаного, залишається питання, чи існує причинно-наслідковий зв’язок між легеневою гіперінфляцією та системним запаленням при ХОЗЛ.

Подібним чином проблема, яку потрібно вирішити в майбутньому, полягає в розробці оптимальних планів тренувань, які відповідають потребам кожної групи пацієнтів, формі та інтенсивності вправ, оптимальній тривалості вправ та відповідних контрольних групах для надійної оцінки результатів.