tbl flm 100x20 мг (блі. OPA/Al/PVC/Al)
Зміст короткого опису характеристик (SPC)
КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ
1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ
таблетки, вкриті плівковою оболонкою
2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД
Кожна таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить: 10 мг, 20 мг або 40 мг аторвастатину (у вигляді аторвастатину кальцію).
Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.
3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА
Таблетка, вкрита плівковою оболонкою.
10 мг: білі, круглі, двоопуклі, 7 мм, таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
20 мг: білі, круглі, двоопуклі, 9 мм, таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
40 мг: білі, овальні, двоопуклі, 8,2 х 17 мм, таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
4. КЛІНІЧНІ ДАНІ
4.1 Терапевтичні показання
Gletor використовується як харчова добавка для зниження підвищеного рівня загального холестерину, холестерину ЛПНЩ, аполіпопротеїну В або тригліцеридів у пацієнтів з первинною гіперхолестеринемією, гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією або комбінованою (змішаною) гіперліпідемією (тип IIa та IIb за Фредеріксоном), не фармакологічні заходи не дали задовільних результатів.
У комбінованій терапії, напр. з іншими препаратами, що знижують рівень ЛПНЩ, або якщо інші заходи щодо зниження загального холестерину та ЛПНЩ не дали задовільних результатів у пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією.
Профілактика серцево-судинних захворювань
Профілактика серцево-судинних подій у пацієнтів, за якими оцінюється високий ризик першої серцево-судинної події (див. Розділ 5.1), на додаток до коригування інших факторів ризику.
Дозування та спосіб введення
Перед початком лікування Gletor пацієнт повинен дотримуватися стандартної дієти з низьким вмістом холестерину і продовжувати дотримуватися цієї дієти під час лікування Gletor. Дози визначаються індивідуально відповідно до вихідного рівня ЛПНЩ-холестерину, мети лікування та реакції пацієнта на лікування.
Звичайна початкова доза становить 10 мг один раз на день. Коригування дози слід проводити з інтервалом 4 тижні або більше. Максимальна доза становить 80 мг один раз на день. Добову дозу слід давати як одну дозу, і її можна приймати в будь-який час доби, з їжею або без їжі.
У пацієнтів із підтвердженою ішемічною хворобою серця або інших пацієнтів із підвищеним ризиком ішемії терапевтичною метою є ЛПНЩ-холестерин 2, підвищений рівень тригліцеридів, гіпертонія) слід контролювати клінічно та біохімічно відповідно до національних вимог.
4.5 Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії
Ризик міопатії підвищується під час лікування інгібіторами HMG-CoA-редуктази при одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів, макролідних антибіотиків, включаючи еритроміцин, протигрибкові засоби азольного типу, інгібітори протеази ВІЛ або нікотинової кислоти, а в дуже рідкісних випадках при рабдоміолізі та нирковій недостатності . Тому слід ретельно розглянути потенційні переваги та ризики, пов’язані із супутнім лікуванням.
У випадках, коли необхідний одночасний прийом цих лікарських засобів з аторвастатином, слід ретельно розглянути переваги та ризик цього супутнього лікування. Якщо пацієнти приймають ліки, що підвищують плазмові концентрації аторвастатину, рекомендується менша початкова доза аторвастатину. При одночасному застосуванні з циклоспорином, кларитроміцином або ітраконазолом рекомендується менша максимальна доза аторвастатину та рекомендується адекватний клінічний контроль у цих пацієнтів (див. Розділ 4.4).
Інгібітори цитохрому P450 3A4
Аторвастатин метаболізується цитохромом P450 3A4. Взаємодії можуть виникати під час одночасного прийому аторвастатину та інгібітора цитохрому Р450 3А4 (наприклад, циклоспорину, макролідних антибіотиків, включаючи еритроміцин та кларитроміцин, нефазодон, протигрибкові засоби азольного типу, включаючи ітраконазол, та інгібітори протеази ВІЛ). Тому необхідна особлива обережність під час одночасного застосування аторвастатину та цих лікарських засобів, оскільки концентрація аторвастатину в плазмі крові може бути підвищена (див. Також розділ 4.4).
Інгібітори білка-транспортера
Аторвастатин та його метаболіти є субстратами транспортерів OATP1B1.
Одночасне застосування 10 мг аторвастатину та циклоспорину при 5,2 мг/кг/добу призвело до 8,7-кратного вищого впливу аторвастатину. У випадках, коли необхідне одночасне застосування аторвастатину з циклоспорином, доза аторвастатину не повинна перевищувати 10 мг.
Еритроміцин та кларитроміцин є відомими інгібіторами цитохрому P450 3A4. Одночасне застосування 80 мг аторвастатину один раз на день та еритроміцину (500 мг 4 рази на день) призвело до збільшення на 33% ефекту загальної активності аторвастатину на пацієнта. Одночасне застосування аторвастатину у дозі 10 мг один раз на день та кларитроміцину (500 мг двічі на день) призвело до вищої експозиції аторвастатину у 3,4 рази. У випадках, коли необхідне одночасне застосування кларитроміцину та аторвастатину, рекомендуються менші підтримуючі дози аторвастатину. У дозах, що перевищують 40 мг, рекомендується адекватний клінічний моніторинг цих пацієнтів.
Одночасне застосування 20–40 мг аторвастатину та 200 мг ітраконазолу на добу призводило до збільшення аторвастатину в 1,5–2,3 рази. У випадках, коли необхідне одночасне застосування ітраконазолу з аторвастатином, рекомендуються менші підтримуючі дози аторвастатину. У дозах, що перевищують 40 мг, рекомендується адекватний клінічний моніторинг цих пацієнтів.
Одночасне застосування аторвастатину та інгібіторів протеази, які, як відомо, є інгібіторами CYP3A4, призвело до підвищення концентрації аторвастатину у плазмі крові.
Одночасне застосування 40 мг аторвастатину з 240 мг дилтіазему призвело до 51% збільшення експозиції аторвастатину. Відповідний клінічний моніторинг цих пацієнтів рекомендується після початку лікування дилтіаземом або після корекції дози.
Застосування лише езетимібу асоціюється з міопатією. Отже, ризик міопатії може бути підвищений при одночасному застосуванні езетимібу та аторвастатину.
Він містить один або більше інгібіторів CYP3A4 і може підвищувати плазмові концентрації препаратів, що метаболізуються CYP3A4. Прийом всередину 240 мл грейпфрутового соку збільшив AUC аторвастатину на 37% та зменшив AUC активного метаболіту ортогідрокси на 20,4%. Однак велика кількість грейпфрутового соку (понад 1,2 л на день протягом п’яти днів) спричиняє 2,5-кратне збільшення AUC аторвастатину та 1,3-кратне збільшення AUC активних інгібіторів HMG-CoA-редуктази (аторвастатин та його активні метаболіти ). Тому пити велику кількість грейпфрутового соку не рекомендується під час лікування аторвастатином.
Індуктори цитохрому P450 3A4
Одночасне застосування аторвастатину з індукторами цитохрому P450 3A4 (наприклад, ефавіренц, рифампіцин, звіробій) може призвести до змінного зниження концентрації аторвастатину в плазмі.
Через подвійний механізм взаємодії рифампіцину (індукція цитохрому P450 3A4 та інгібування поглинання транспортера OATP1B1 гепатоцитами) рекомендується одночасне введення аторвастатину з рифампіцином, оскільки відстрочене введення аторвастатину із затримкою плазми, пов’язаної з рифастицином.
Верапаміл та аміодарон
Дослідження взаємодії з верапамілом та аміодароном не проводились. Відомо, що верапаміл та аміодарон пригнічують активність CYP3A4, і їх одночасне застосування з аторвастатином може призвести до збільшення експозиції аторвастатину.
Одночасне вживання інших препаратів
Вживання лише фібратів пов’язане з міопатією. Ризик індукованої аторвастатином міопатії може збільшуватися під час одночасного прийому фібратів.При одночасному застосуванні гемфіброзилу 600 мг двічі на день призводило до збільшення експозиції аторвастатину на 24%.
Одночасне застосування дигоксину та аторвастатину у дозі 10 мг одночасно не впливало на рівноважний рівень концентрації дигоксину в плазмі крові. Однак концентрація дигоксину зросла приблизно на 20% під час одночасного прийому дигоксину та аторвастатину по 80 мг на день. Цю взаємодію можна пояснити інгібуванням мембранного транспортного білка, P-глікопротеїну. Слід ретельно спостерігати за пацієнтами, які отримують дигоксин.
Одночасне застосування аторвастатину та оральних контрацептивів призвело до підвищення концентрації норетистерону та етинілестрадіолу у плазмі крові. Ці підвищені концентрації слід враховувати при підборі доз оральних контрацептивів.
При одночасному застосуванні колестиполу з аторвастатином концентрації аторвастатину та його активних метаболітів у плазмі крові знижувались (приблизно на 25%). Однак гіполіпідемічний ефект був вищим при одночасному застосуванні аторвастатину та колестиполу, ніж при застосуванні цих препаратів окремо.
Спільне введення аторвастатину та пероральних антацидів у рідкій формі, що містить магній та гідроксид алюмінію, призвело до зниження концентрації аторвастатину та його активних метаболітів у плазмі крові приблизно на 35%; однак зниження рівня холестерину ЛПНЩ залишалося незмінним.
Одночасне застосування аторвастатину та варфарину спричиняло незначне зменшення протромбінового часу протягом перших днів лікування, але нормалізувалося протягом 15 днів. Тим не менше, за пацієнтами, які приймають варфарин, слід ретельно спостерігати, коли аторвастатин додають до їх лікування.
Одночасне введення аторвастатину та феназону мало чи не мав явного впливу на кліренс феназону.
В одному дослідженні взаємодії циметидину та аторвастатину взаємодії не спостерігалося.
У дослідженні взаємодії ліків у здорових суб'єктів одночасне застосування аторвастатину у дозі 80 мг та амлодипіну у дозі 10 мг призвело до збільшення експозиції аторвастатину на 18%.
Клінічно значущих взаємодій у клінічних випробуваннях не спостерігалось при одночасному застосуванні аторвастатину з антигіпертензивними або гіпоглікемічними препаратами.
4.6 Вагітність та лактація
Gletor протипоказаний під час вагітності та лактації (див. Розділ 4.3). Жінки дітородного віку повинні застосовувати ефективні засоби контрацепції під час лікування.
Безпека аторвастатину під час вагітності та лактації не встановлена (див. Розділ 4.3).
Дослідження на тваринах показують, що інгібітори HMG-CoA-редуктази можуть впливати на розвиток ембріо-плода. Розвиток нащадків сповільнювався, а їх постнатальне виживання скорочувалось, коли аторвастатин вводили самкам щурів у дозах вище 20 мг/кг/добу (клінічні системні дози).
У щурів концентрація аторвастатину та його активних метаболітів у плазмі та молоці однакова. Невідомо, чи виводиться аторвастатин або його метаболіти в грудне молоко людини (див. Розділ 5.3).
4.7 Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами
Аторвастатин не впливає або має незначний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.
4.8 Небажані ефекти
Найбільш частими побічними ефектами, які можна очікувати, є шлунково-кишкові симптоми, включаючи запор, метеоризм, диспепсію та біль у животі, які зазвичай зникають при продовженні лікування. Менше 2% пацієнтів припинили клінічні випробування через побічні реакції, пов’язані з аторвастатином.
Наступний перелік побічних реакцій базується на результатах клінічних досліджень та постмаркетингових звітів.
Передбачувана частота побічних реакцій така: загальна (≥ 1/100, 30 кг/м2, підвищений рівень тригліцеридів, артеріальна гіпертензія в анамнезі).
4.9 Передозування
Спеціального лікування передозування Gletor немає. У разі передозування пацієнту слід лікувати симптоматично та при необхідності розпочати підтримуюче лікування. Слід контролювати функцію печінки та рівень КК у сироватці крові. Через значне зв’язування аторвастатину з білками плазми крові, як очікується, гемодіаліз значно не збільшить його виведення з організму.
5. ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ
5.1 Фармакодинамічні властивості
Фармакотерапевтична група: інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, код АТС: C10AA05
Аторвастатин є селективним, конкурентним інгібітором ГМГ-КоА-редуктази, ферментом, що визначає швидкість синтезу холестерину і відповідальним за перетворення 3-гідрокси-3-метилглутарил-коферменту А в мевалонат, попередник стеринів, включаючи холестерин. Тригліцериди та холестерин включаються в ліпопротеїни дуже низької щільності (ЛПНЩ) у печінці та виділяються в кров, яка транспортує їх до периферичних тканин. Ліпопротеїди низької щільності (ЛПНЩ) походять від ЛПНЩ і катаболізуються в основному рецепторами з високою спорідненістю до ЛПНЩ (ЛПНЩ-рецептори).
Аторвастатин знижує рівень холестерину та ліпопротеїнів у плазмі крові, пригнічуючи ГМГ-КоА-редуктазу та пригнічуючи синтез печінкового холестерину. Аторвастатин також збільшує кількість LDL-рецепторів на поверхні клітин печінки, що призводить до прискореного засвоєння та катаболізму LDL.
Аторвастатин зменшує вироблення ЛПНЩ і кількість частинок ЛПНЩ. Аторвастатин спричиняє помітне і стійке підвищення активності рецепторів ЛПНЩ, пов'язане зі сприятливою зміною якості циркулюючих частинок ЛПНЩ. Аторвастатин значно знижує рівень ЛПНЩ-холестерину у пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією - популяцією пацієнтів, які зазвичай не реагують на гіполіпідемічну терапію.
Дослідження ефекту дози показали, що аторвастатин знижує загальний холестерин (30-46%), ЛПНЩ-холестерин (41-61%), аполіпопротеїн В (34-50%) та тригліцериди (14-33%)., Але при цьому час індукує змінне підвищення рівня ЛПВЩ-холестерину та аполіпопротеїну А1. Ці результати стосуються пацієнтів із гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, несімейною гіперхолестеринемією та змішаною гіперліпідемією, включаючи пацієнтів з інсулінонезалежним цукровим діабетом.
Показано, що зниження загального холестерину, холестерину ЛПНЩ та аполіпопротеїну В знижує ризик серцево-судинних подій та серцево-судинної смертності.
Дослідження REVERSAL (Зворотний атеросклероз із агресивним зниженням ліпідів) у пацієнтів з ішемічною хворобою серця оцінювало вплив інтенсивного зниження рівня ліпідів аторвастатином у дозі 80 мг на день та стандартну ступінь зниження рівня ліпідів внутрішньовенними кортикостероїдами щодня. УЗД (IVUS) під час коронарографія. У цьому рандомізованому, подвійному сліпому, багатоцентровому, контрольованому клінічному дослідженні IVUS проводили на початковому рівні та через 18 місяців спостереження у 502 пацієнтів. Не спостерігалося прогресування атеросклерозу в групі аторвастатину (n = 253).
Середня зміна у відсотках загального обсягу атероми (первинна кінцева точка дослідження) становила 0,4% (p = 0,98) у групі аторвастатину та + 2,7% (p = 0,001) порівняно з вихідним рівнем.) У групі правастатину (n = 249 ). Ефекти аторвастатину були статистично значущими порівняно з правастатином (р = 0,02). Вплив інтенсивного зниження рівня ліпідів на кінцеві точки (наприклад, потреба в реваскуляризації, нефатальний інфаркт міокарда, коронарна смерть) у цьому дослідженні не досліджували.
У групі аторвастатину рівень ЛПНЩ-холестерину знизився з вихідного рівня 3,89 ммоль/л ± 0,7 до середнього показника 2,04 ммоль/л ± 0,8 (78,9 мг/дл ± 30).
У групі правастатину рівень холестерину ЛПНЩ порівняно з вихідним показником 3,89 ммоль/± 0,7 (150 мг/дл ± 26) (р 6, ішемічна хвороба нижніх кінцівок, гіпертрофія лівого шлуночка, попередня цереброваскулярна катастрофа, специфічні відхилення ЕКГ, протеїнурія/альбумінурія Не у всіх включених пацієнтів оцінений ризик першої серцево-судинної події вважався високим.
Пацієнти отримували антигіпертензивну терапію (схеми на основі амлодипіну або на основі атенололу) та аторвастатин у дозі 10 мг на день (n = 5168) або плацебо (n = 5137).
Абсолютний та відносний ефект зниження ризику аторвастатину був таким: