плв іфо 10х200 мг (препарат ін.)

Зміст короткого опису характеристик (SPC)

ДОДАТОК № 2 ДО РІШЕННЯ ПРО ПЕРЕДАЧУ В РОЗРІШЕННІ МАРКЕТИНГУ, EV. Ні. 2870/2005

інфузійного

ДОДАТОК № 1 ДО РІШЕННЯ ПОВТОРИТИ РАЗРЕШЕННЯ НА МАРКЕТИНГ, EV. Ні. 2869/2005

ДОДАТОК № 1 ДО РІШЕННЯ ЗМІНИТИ РАЗРЕШЕННЯ НА РИНКУ, EV. Ні. 0513/2003

Короткий опис характеристик продукту

1. Н.НАЗВА ЛІКУВАННЯ

Голоксан ® 200 мг

Голоксан ® 500 мг

2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД ЛІКОВОГО ПРОДУКТА

1 флакон Голоксану ® 200 мг містить 200 мг іфосфаміду

1 флакон Голоксану ® 500 мг містить 500 мг іфосфаміду

1 флакон Голоксану ® 1 г містить 1 г іфосфаміду

1 флакон Голоксану ® 2 г містить 2 г іфосфаміду

3. ЛІКИУ ФОРМІ

Порошок для розчину для інфузій

4. КЛІНІЧНІ ДАНІ

4.1. Терапевтичні показання

Голоксан слід приймати лише досвідченим онкологам.

Для комбінованої хіміотерапії у пацієнтів із запущеними пухлинами II-IV стадій за класифікацією TNM (семіноми та несеміноми), реакція яких на початкову хіміотерапію, якщо така була, була недостатньою.

Для комбінованої хіміотерапії пацієнтів із запущеними пухлинами (ФІГО III та IV) після відмови початкової хіміотерапії, включаючи хіміотерапію платиною.

Рак шийки матки

Як монотерапія у пацієнтів з пухлинами в розширеному дослідженні (Фіг.3 і IV) та при рецидивах.

Для паліативного лікування тугоплавкого або рецидивуючого раку молочної залози.

Недрібноклітинний рак бронхів

Для монохіміотерапії або комбінованої хіміотерапії у пацієнтів з неоперабельними або метастатичними пухлинами.

Дрібноклітинний рак бронхів

Для комбінованої хіміотерапії.

Саркоми м’яких тканин (включаючи рабдоміосаркому) та остеосаркома

Для монохіміотерапії або комбінованої хіміотерапії рабдоміосаркоми або остеосаркоми після відмови стандартної терапії. Для монохіміотерапії або комбінованої хіміотерапії інших сарком м’яких тканин після відмови хірургічних та радіотерапевтичних процедур.

Для комбінованої хіміотерапії після відмови первинної цитостатичної терапії.

Для монохіміотерапії або комбінованої хіміотерапії запущених пухлин після відмови інших методів лікування.

Для комбінованої хіміотерапії у пацієнтів із високозлоякісними неходжкинськими лімфомами, реакція яких на початкове лікування, якщо така була, була недостатньою. Для комбінованої терапії у пацієнтів з рецидивуючими пухлинами.

Для комбінованої хіміотерапії після відмови первинної цитостатичної терапії у пацієнтів з рецидивуючими або рефрактерними лімфомами.

4.2. Дозування та спосіб введення

Потрібно подбати про те, щоб концентрація іфосфаміду в готовому до вживання розчині не перевищувала 4%.

Дозування завжди має бути адаптоване до індивідуальних потреб пацієнта та враховувати загальний стан здоров'я та показники крові.

Якщо не вказано інше, застосовуються такі рекомендації щодо дозування:

Фракційне введення: 1,2 - 2,4 г/м 2 площі поверхні тіла (= 30 - 60 мг/кг маси тіла)
вага) щодня протягом п’яти днів поспіль.

Загальна доза за один цикл досягає 6 - 12 г/м 2 площі поверхні тіла (= 150 - 300 мг/кг маси тіла).

Дається у вигляді внутрішньовенної короткочасної інфузії тривалістю від 30 хвилин до двох годин, залежно від об’єму інфузії.

Безперервна інфузія: 5 г/м 2 площі поверхні тіла (= 125 мг/кг маси тіла) у вигляді великої разової дози, яку зазвичай дають у вигляді 24-годинної безперервної інфузії.

Загальна доза за один цикл не повинна перевищувати 8 г/м 2 площі поверхні тіла (= 200 мг/кг площі поверхні тіла)

Порівняно з дробовим введенням, введення у вигляді великої разової дози може призвести до

більш важкі гематотоксичність, уротоксичність, нефротоксичність та токсичність ЦНС.

Наведені вище рекомендації щодо дозування стосуються переважно монотерапії іфосфамідом. якщо

застосовується у комбінації з цитостатиками, крім комбінованої хіміотерапії, необхідно дотримуватися рекомендацій щодо дозування відповідної терапевтичної схеми.

При застосуванні в комбінації з іншими хіміотерапевтичними препаратами подібної токсичності може знадобитися зменшення дози та/або подовження інтервалів без лікування.

Цикли лікування можна повторювати кожні 3-4 тижні. Тривалість лікування та/або інтервали залежать від терапевтичного показання, комбінованого режиму, загального стану здоров’я пацієнта, лабораторних показників, а також нормалізації рівня крові.

Спеціальні рекомендації щодо дозування:

Діти та підлітки

На основі належних планів лікування дітям та підліткам слід застосовувати дозування, подібні до рекомендованих для дорослих.

Літні або ослаблені пацієнти

Як правило, підбір дози для пацієнтів літнього віку слід вибирати з великою обережністю і повинен враховувати підвищену частоту порушень функції печінки, нирок або серця та супутніх захворювань або лікування іншими лікарськими засобами.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Застосування іфосфаміду протипоказано пацієнтам із нирковою недостатністю. Отже, для цієї групи пацієнтів відсутні (встановлені) рекомендації щодо дозування; однак дозу слід зменшити, оскільки іфосфамід та його метаболіти виводяться головним чином нирками.


Пацієнти з печінковою недостатністю

Іфосфамід метаболізується мікросомальними ферментами в печінці. Бо вони не відбулись

жодних досліджень у пацієнтів з порушеннями функції печінки, рекомендацій щодо дозування для цих пацієнтів немає.

Рекомендації щодо корекції дози для пацієнтів з мієлосупресією

4.3. Протипоказання

Голоксан протипоказаний пацієнтам

з відомою гіперчутливістю до іфосфаміду

з важкою дисфункцією кісткового мозку (особливо у пацієнтів, які попередньо отримували цитостатичну терапію або променеву терапію)

при запаленні сечового міхура (цистит)

з нирковою недостатністю та/або перешкоджанням виділенню сечі

при гострих інфекціях

під час вагітності та годування груддю (див. окремий розділ 4.6. Застосування під час вагітності та годування груддю).

4.4. Особливі попередження

Порушення крові та лімфатичної системи/Обстеження

Необхідно регулярно перевіряти кількість крові, поки вона не прийде в норму. Важкої мієлосупресії слід очікувати у пацієнтів, які попередньо отримували хіміо- та/або променеву терапію, або у пацієнтів з нирковою недостатністю. Тому рекомендується ретельний гематологічний моніторинг.

Кількість лейкоцитів (лейкоцитів), кількість тромбоцитів (РТ) та рівень гемоглобіну слід перевіряти перед кожним введенням та через відповідні інтервали щодня, якщо це необхідно. Якщо не є абсолютно необхідним, іфосфамід не слід застосовувати пацієнтам із рівнем лейкоцитів нижче 2500/мкл. У разі лихоманки та/або лейкопенії антибіотики та/або протигрибкові засоби слід вводити профілактично.

Порушення імунної системи

За пацієнтами зі зниженим імунітетом (наприклад, цукровий діабет або хронічні проблеми з печінкою або нирками) необхідно ретельно спостерігати.

Психічні розлади/Розлади нервової системи

Слід регулярно спостерігати за пацієнтами з метастазами в мозку та/або церебральними симптомами. Ризик токсичних ефектів іфосфаміду на ЦНС вимагає ретельного спостереження за пацієнтом. Якщо розвивається енцефалопатія, лікування іфосфамідом слід припинити і не повторювати.

Факторами ризику розвитку енцефалопатії є порушення функції нирок (креатинін> 1,5 мг/дл), попереднє лікування нефротоксичними препаратами (наприклад, цисплатином) та обструкція після нирок (наприклад, пухлини таза). Інші фактори ризику енцефалопатії включають загальне погіршення самопочуття, літній вік, зловживання алкоголем в анамнезі, зниження рівня сироваткового альбуміну або бікарбонату, ацидоз та порушення функції печінки. Лікарські засоби ЦНС (такі як протиблювотні засоби, транквілізатори, анестетики або антигістамінні препарати) слід застосовувати з обережністю або, якщо це можливо, припинити в разі енцефалопатії, спричиненої іфосфамідом.

Порушення серця/Обстеження

Особливу увагу слід приділити пацієнтам із наявними серцевими розладами. Потрібен регулярний контроль електролітів. Крім того, є дані про те, що кардіотоксичний ефект іфосфаміду може посилюватися у пацієнтів, які раніше отримували серцеву променеву терапію та/або підтримуючу терапію антрацикліном.

Шлунково-кишкові розлади

Щоб зменшити ризик стоматиту, слід подбати про належну гігієну порожнини рота.

Протиблювотні засоби слід вводити своєчасно, щоб зменшити частоту та тяжкість нудоти та блювоти.

Гепатобіліарні розлади

Застосування пацієнтам із порушеннями функції печінки до початку терапії слід розглядати в індивідуальному порядку.

Рекомендується ретельний моніторинг цих пацієнтів (див. Також спеціальні рекомендації щодо дозування). Вживання алкоголю може збільшити ризик розвитку проблем з печінкою.

Порушення роботи нирок та сечовиділення

Застосування пацієнтам із наявною нирковою недостатністю слід розглядати в індивідуальному порядку. Рекомендується ретельний моніторинг цих пацієнтів (див. Також спеціальні рекомендації щодо дозування).

Під час лікування слід регулярно контролювати функцію нирок, стан сечі та осад сечі. Рекомендується проводити аналіз сечі перед кожною дозою іфосфаміду. Порушення виведення сечовивідних шляхів, цистит, а також інфекції та порушення електролітного балансу слід виключити або усунути перед початком лікування. Якщо під час лікування іфосфамідом присутній цистит, що супроводжується вираженою гематурією або мікрогематурією, лікування слід припинити до досягнення нормалізації.

Під час лікування іфосфамідом слід дотримуватися особливої ​​обережності з адекватною гідратацією, регулярним спорожненням сечового міхура та використанням месни (див. Розділ 4.2. Дозування та спосіб введення).

Особливо у випадку тривалого лікування іфосфамідом, необхідно забезпечити адекватний діурез та регулярно контролювати функцію нирок. Особливо це стосується дітей. Якщо лікування іфосфамідом продовжується у разі початкової нефропатії, слід очікувати ризику незворотних порушень функції нирок. Слід ретельно продумати співвідношення користь та ризик лікування.

Сприятливими факторами нефротоксичності є великі кумулятивні дози іфосфаміду (особливо у дітей віком до 3 років). Отже, гломерулярну та канальцеву ниркову функцію необхідно оцінювати та контролювати до та під час лікування та після лікування.

Слід бути обережними пацієнтам після нефректомії, пацієнтам із порушеннями функції нирок або пацієнтам після попереднього лікування нефротоксичними препаратами (наприклад, цисплатином). У цих пацієнтів мієлотоксичність, нефротоксичність та церебральна токсичність частіші та інтенсивніші.

Розлади репродуктивної системи та молочної залози/Вроджені та генетичні порушення

Іфосфамід має мутагенний потенціал та генотоксичну дію. Чоловіки, які повинні лікуватися іфосфамідом, повинні бути проінформовані про можливість збереження сперми перед початком лікування та не повинні мати батька дитини, під час лікування або протягом шести місяців після лікування.

Загальні розлади та стан на місці введення

Оскільки цитотоксичний ефект іфосфаміду виникає лише після його активації в печінці, немає ризику пошкодження тканин у разі випадкового паравенозного введення розчину іфосфаміду.

Однак у разі екстравазації рекомендується негайно зупинити інфузію, аспірувати паравазат, вставивши голку, промити фізіологічним розчином та знерухомити кінцівку.

Іспити

У хворих на цукровий діабет необхідно регулярно контролювати рівень цукру в крові, щоб забезпечити своєчасне коригування протидіабетичної терапії. Див. Також розділ 4.5. Наркотичні та інші взаємодії.

4.5. Наркотичні та інші взаємодії

Слід враховувати мієлотоксичність внаслідок взаємодії з іншими цитостатиками або опромінення. Одночасний прийом іфосфаміду та алопуринолу або гідрохлоротіазиду також може посилити мієлосупресивний ефект.

Через імунодепресивні ефекти іфосфаміду слід очікувати зменшення реакції на вакцини, які вводяться одночасно. У випадку з живими вакцинами може розвинутися інфекція, спричинена вакциною.

Одночасне застосування іфосфаміду з варфарином може посилити антикоагулянтну дію варфарину, тим самим збільшуючи ризик кровотечі.

Попереднє або супутнє введення нефротоксичних препаратів, таких як напр. цисплатин, аміноглікозиди, ацикловір або амфотерицин В можуть посилити нефротоксичну дію іфосфаміду, а отже, прояви гематотоксичності та токсичності ЦНС.

Лікарські засоби ЦНС (такі як протиблювотні засоби, транквілізатори, анестетики або антигістамінні препарати) слід застосовувати з обережністю або, якщо це можливо, припинити в разі енцефалопатії, спричиненої іфосфамідом.

Лікування може посилити гіпоглікемічний ефект сульфонілсечовин.

Результати експериментів in vitro свідчать про те, що бупропіон катаболізується переважно мікросомальним ферментом цитохромом P450 IIB6 (CYP2B6). Тому слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні бупропіону з продуктами, що діють на ізофермент CYP2B6 (такими як орфенадрин, циклофосфамід та іфосфамід).

Існує ризик індукції всюдисущих мікросомальних ізоферментів CYP, які в основному присутні в печінці, при попередньому або супутньому лікуванні фенобарбіталом, фенітоїном, бензодіазепінами, примідоном, карбамазепіном, рифампіцином або хлоралгідратом.

Грейпфрути містять речовину, яка призводить до інгібування ізоферментів CYP і, отже, може зменшити метаболічну активацію іфосфаміду і, отже, його ефективність. Тому пацієнтам, які отримують іфосфамід, слід уникати вживання грейпфрутів та/або продуктів харчування або напоїв, що містять цей фрукт.

Іфосфамід може посилити післяпроменеву реакцію шкіри (післяпроменевий синдром).

За аналогією з циклофосфамідом можливі наступні взаємодії: Терапевтичний ефект та токсичність іфосфаміду можуть посилюватися при одночасному застосуванні інгібіторів хлорпромазину, трийодтироніну або альдегіддегідрогенази, наприклад дисульфірам (Антабус). Посилення міорелаксуючого ефекту суксаметонію.

4.6. Застосування під час вагітності та годування груддю

Жінки не повинні завагітніти під час лікування іфосфамідом.

Дослідження на тваринах показують, що лікування іфосфамідом може мати генотоксичний ефект і може завдати шкоди плоду при призначенні вагітним жінкам. У разі життєво важливих показань протягом першого триместру вагітності лікарська консультація щодо аборту є абсолютно необхідною. Після першого триместру вагітності, якщо терапію неможливо відкласти, може бути проведена хіміотерапія після повідомлення пацієнтці про те, що існує невеликий, але потенційний ризик тератогенних ефектів та потенційний ризик для плода.

Якщо лікування потрібне жінкам дітородного віку, вони повинні застосовувати ефективні засоби контрацепції під час лікування, а також протягом шести місяців після припинення лікування. Якщо іфосфамід застосовується під час вагітності або якщо пацієнтка завагітніє під час прийому іфосфаміду, пацієнтка повинна бути проінформована про вищезазначену інформацію.

Невідомо, чи виводиться іфосфамід у грудне молоко. Однак, у зв’язку з можливістю серйозних побічних реакцій та пухлинності, продемонстрованої при застосуванні іфосфаміду в дослідженнях на тваринах, необхідно прийняти рішення щодо припинення грудного вигодовування чи припинення грудного вигодовування.

4.7. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та керувати ними машини

Іфосфамід може безпосередньо (викликаючи енцефалопатію) та опосередковано (викликаючи нудоту та блювоту), особливо при одночасному застосуванні препаратів ЦНС або алкоголю, може негативно вплинути на вашу здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.

4.8. Побічні ефекти

У пацієнтів, які приймають іфосфамід як єдиний препарат, мієлосупресія та уротоксичність є проявами дозозалежної токсичності. Уропротекторний засіб, такий як месна, достатня гідратація та дробове дозування можуть значно зменшити частоту гематурії, особливо важкої гематурії, пов’язаної з геморагічним циститом. Лейкопенія, якщо вона виникає, як правило, легка та середня. Інші важливі побічні ефекти включають облисіння, нудоту, блювоту та токсичність центральної нервової системи.