гордість

Фільм Гуріндера Чадхи "Наречена та упередження" 2004 року, як рекламується на її афіші, знаходиться на межі Сходу та Заходу, Боллівуду та Голлівуду. Врівноважений на цій лінії, він однаково дивиться в обидві сторони, уважно вивчаючи обидві сторони - очима як своїх, так і представників інших "країн".

Написано: Беата Пуштай

Ця подвійність вже очевидна, якщо ми намагаємось якомога об'єктивніше включити фільм у "визначення" Боллівуду, дане Терезом Вінче: "явище, що описується терміном" Боллівуд ", одночасно пов'язане з місцем виробництва (Бомбей), мовою кіновиробництва (хінді) і водночас привносить особливий стиль створення фільмів (фільми з вражаючими, вражаючими експонатами, посипаними сценами танцю співаків, які роблять надзвичайний акцент на зоряній системі). 1

З цього короткого огляду також видно, що, хоча життя материнства та екіпажу не є невід'ємною частиною Боллівуду як кінопродукції, воно все ще знаходить своє особливе місце в Боллівуді як форма фільму, стиль фільму та (кінематографічний) спосіб мислення .

Типологія та розповідь персонажа

Фільм тематизує «ідею» Індії та її ставлення до неї, постійно розмірковуючи про неї як з точки зору персонажів, так і розповідей.

Персонажі також сперечаються між собою про образ, віру та ідентичність Індії та її традицій, не лише їхній характер та доля вказують на глядача - що явно не є особливістю боллівудських розповідей.

Оповідання помітно не боллівудською, а скоріше голлівудською особливістю: тривалість фільму триває "лише" (за винятком остаточного заголовка) одну три чверті години, що є коротким порівняно з тим, що поширене в Боллівуді, що робить його набагато «зручнішим для глядачів». Ймовірно, частково, його мета полягає в тому, щоб розмовляти з неіндійською аудиторією також на своїй мові, щоб він також міг відчути історію - навіть з різними відтінками, ніж індіанці, навіть як просто екзотичну любовну драму.

Той факт, що Матіас і Холостяк - це, правда, адаптація англійського роману "Гордість і упередження", а також "римейк Боллівуду" багатьох фільмів, знятих за цим твором, також має подвійне значення. Однак, з одного боку, він переробляє історію, написану англійським носієм англійським автором, застосовуючи її до індійського контексту; з іншого боку, одна і та ж історія, що обробляється знову і знову, є суттю традиційного індійського мистецтва, оскільки важлива не історія, а спосіб подання, оригінальність подання - слідуючи цій логіці, один із прикладів інтертекстуальні цитати визнали посилання (цікаво, що в адресі було змінено лише одну букву: від «Гордість та упередження» до «Наречена та упередження»).

Крім того, можна стверджувати, що в розповіді працює як хронологічна, так і причинно-наслідкова логіка; розповідь працює на декількох нитках (побудованих навколо безлічі любовних ниток, що є особливістю Боллівуду, і серед цих дійових осіб виділяються), проте безперервні, не епізодичні, пісні в основному вбудовані в контекст (крім ринкової пісні) - навіть пункт пісня - це концерт, який співається у певній ситуації, а тексти пісні прославляють Індію (я вже згадував про поворот вище); а роль і кількість збігів незначні, їх є лише стільки, скільки у гідному голлівудському фільмі.

«Ідея» Індії - питання та альтернативи ставленню до традицій

Відображення персонажів щодо індіанства як ідентичності можна побачити насамперед у діалогах про Індію та в Індії, а також в ототожненні з нею за формою та масштабами. Вона згрупована навколо трьох проблем: заздалегідь домовленого шлюбу; розширена сім’я та інші індійські традиції; і схід (Індія) та захід (Англія, Америка) та те, що між ними (НРІ та емігранти та іммігранти).

З цього виходить, що, хоча на перший погляд любовні нитки фільму можуть здаватися занадто західними за боллівудськими мірками, пильний погляд на них все одно зробить традиційну індійську пару зразком для наслідування, прикладом для наслідування у фільмі. Укладений шлюб як варіант блимає цікаво навіть для Дарсі, хоча її "подруга" насправді працює близько хвилини-двох (мати навіть не називає її "нареченою"). Крім того, заслуговує на увагу справа Колі: він вважає себе американцем, він не має ідеї повертатися до Індії, він приїхав лише шукати індіанську дружину, яка має індійські "коріння" - хоча він сам відірвався від дому, він переслідує міф про індійську жінку, яка тримає сім’ю разом (і ви це зрозуміли). Навіть живий гідний індіанця: «без дружини немає життя»; а її весілля - це своєрідне “поєднання” двох контактних культур: з християнським священиком, у саду готелю (типове сучасне кліше Голлівуду), згідно західної церемонії, але в традиційному індійському вбранні.

Відносини між Сходом та Заходом також найбільш яскраво проявляються в їх ставленні до любові, шлюбу, сучасності, власної та чужої культури: вони більш відкриті (пан Бакші, Джая, Балрадж, Лалита та Дарсі) та менш толерантні (місіс Бакші та Майя). Діячів та тих, хто намагається «змінити» свою особу (сестри Лакхі, Колі та Балрадж). Коли Лакхі та Джонні тікають до кінотеатру, згідно з традиціями Боллівуду, фільм нагадує попередній фільм, знятий у 1970 році, «класичну еру» Боллівуду: фільм Маноджа Кумара Пураба «Ур Пашим» з англійською назвою (ідентичний оригіналу) Схід і Захід; настільки, що, здавалося б, приховані паралелі між двома фільмами також проявляються в сутичці, коли Дарсі і Джонні б'ють один одного синхронно з хореографією Пураба аура Пашима.

Розширена сім’я (і проблема структури сім’ї загалом) виникає, коли батько Лалити запитує Дарсі, що він бачить в Індії, а чого вдома немає в Америці. Він відповідає, що, бачачи індійську сім'ю, він сумує з власної батьківщини, що там немає великої, згуртованої сім'ї - передумови тому, що сім'я Бакші навіть невелика в порівнянні з середнім показником в Індії: немає бабусь і дідусів, наприклад, лише двоє покоління живуть разом (у цьому теж відмінне від боллівудського зразка), сім'я здається великою лише через чотирьох дівчат.

Менші деталі за і проти - за і проти “Боллівуду”

Немає сцен поцілунків, хоча глядач міг справедливо очікувати їх хоча б у двох місцях: з одного боку, в кінці послідовності монтажу, що демонструє кохання Лалити та Дарсі, ми бачимо силует закоханих лише у світлі обстановки сонце - тому акторам навіть не потрібно насправді їх "вчинити". з іншого боку, на весіллі Колі, де пропуск поцілунку ще більш дивний - за фразою «тепер можна цілувати наречену» після закриття церемонії слідує обійми. Це, безперечно, квиток у Боллівуд. Подібно до того, як представити сайт як “туристичну привабливість”, можна досягти таких речей, як Лондонське око, Біг Бен, Тауерський міст, Віндзорський замок та пляж.

Наприклад, що не характерно для Боллівуду, це те, що, представляючи традиційні індуїстські весілля, він не робить акцент на церемонії як такої, а також переплітає історію, зосереджуючись на поєднанні, «виділенні» пар.

1 Терез Вінче: Подорож відкриттів на субконтиненті кіносвіту. Вступ до історії та форм Боллівуду. Метрополіс, 2007 (11 клас), вип. 1. Сторінка 9