Тести HLA також аналізували при діагностиці целіакії як скринінговий метод у популяціях високого ризику та в поєднанні з серологічними тестами.

язана

Целіакія вражає близько 1% населення в промислово розвинутих країнах, Північній Африці, Індії та Південній Америці. Вищий рівень захворюваності спостерігався у пацієнтів з діабетом 1 типу та аутоімунними захворюваннями щитовидної залози, і те саме можна сказати, навіть якщо целіакія вже зустрічалася в сім’ї. Целіакія все ширше визнається завдяки зростаючій поширеності та високій чутливості та специфічності тестів на антитіла IgA (IgA-tTG), вироблені проти тканинної трансглутамази.

В даний час діагноз целіакії може бути поставлений лише в тому випадку, якщо при біопсії тонкої кишки виявляються специфічні для захворювання ураження. Спектр серологічних та гістологічних методів, рекомендованих для діагностики целіакії, досить обмежений. Приблизно у 5% пацієнтів з целіакією спостерігається нормальний рівень IgA-tTG у сироватці крові (серонегативна целіакія). Ураження тонкої кишки в деяких випадках обмежуються внутрішньоепітеліальним лімфоцитозом, а атрофія пухнастої кишки дванадцятипалої кишки відсутня (Марш 1), що є чутливою, але неспецифічною знахідкою при целіакії. Атрофія клоуна також може мати плямистий малюнок, що може призвести до хибнонегативної гістологічної знахідки. Однак атрофія згустків може виникати не тільки при целіакії, а й при інших захворюваннях. Крім того, введення безглютенової дієти призводить до серологічної та гістологічної ремісії, тому клейковину слід повторно вводити в раціон пацієнта протягом 6-8 тижнів для досягнення оцінюваного результату тесту.

Конкретні молекули MHC 2 можна виявити майже у всіх пацієнтів з целіакією; людський лейкоцитарний антиген (HLA) DQ2 або HLA DQ8. Відповідно, відсутність зазначених генів має високу негативну прогностичну цінність і не залежить від вмісту клейковини в раціоні. Однак позитивне прогнозне значення HLA DQ2/DQ8 обмежене, оскільки його переносять близько 40% середньої популяції; у більшості з них ніколи за життя не розвивається целіакія.

Тести HLA також аналізували при діагностиці целіакії як скринінговий метод у популяціях високого ризику та в поєднанні з серологічними тестами. Хоча негативний тест HLA у даного пацієнта майже на 100% виключає можливість целіакії, проведено мало досліджень, щоб визначити, наскільки він може виключити підозру на целіакію у пацієнтів, які перенесли целіакію.

Метою підсумкового дослідження було визначити діагностичну ефективність тестів HLA, пов'язаних із целіакією. Автори також хотіли дати рекомендації щодо тестів, які слід проводити при підозрі на целіакію.

Пацієнти та методи

Ретроспективне дослідження було проведено в Центрі целіакії Медичного центру дияконесс Бет Ізраїль (BIDMC), третинного центру, що спеціалізується на лікуванні підтвердженої, підозрюваної або ускладненої целіакії. Аналізи проводили за допомогою високоефективної полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) із зразків крові (DQB1 та DQA1: Invitrogen, Карлсбад, Каліфорнія; DQB1: Біотест-діагностика, Денвілл, Нью-Джерсі). Було здійснено пошук восьми основних алелів, які кодують наступне: HLA DQ2.5-цис (DQA0501/DQB0201), HLA DQ2,5-переклад (DQA0505/DQB0301 + DQA0201/DQB0202), HLA DQ2.2 (DQA0201/DQB0202) та DQ8

(DQA0301/DQB0302). Пацієнт вважався позитивним на целіакію, що супроводжується генами HLA, якщо вони несли алелі, які були з генотипами DQ2.5 та/або DQ2.2 та/або DQ8 або DQ2.5.-цис альфа-ланцюг генотипу (DQA0501). Для IgA-tTG враховувались такі межі: 1) нормальна (0-19 МО/мл); 2) позитивні на межі (20-39 МО/мл) і 3) позитивні (~ 39 МО/мл).

Були зібрані наступні параметри: показання та результати типізації HLA, демографічні показники, симптоми при першій появі пацієнта, дослідження, тривалість та тип лікування, відповідь на лікування.

Всього було вивчено 256 пацієнтів на наявність асоційованих з целіакією HLA DQ2 та DQ8. Сто два пацієнти (100 хворих на целіакію та 2 хворих на целіакію) були негативними щодо типу HLA (з негативним прогнозним значенням 98 /% і діагностичною точністю 39%. Діагностична точність була вищою в цих випадках (60 %), де антитіло IgG до тканинної трансглутамінази (IgA-tTG) було позитивним при внутрішньоепітеліальному лімфоцитозі і було виявлено найнижчим у підгрупі (0%), де позитивність IgA-tTG була пов’язана з когортною атрофією .5 переклад була проведена половина генотипу.

Показники тестів HLA для виключення целіакії сильно залежать від клінічних показань. Негативний результат HLA, як правило, вимагає подальшого дослідження (ендоскопія, завантаження глютену тощо) на целіакію. Тестування HLA може бути економічно ефективним методом діагностики. Діагностична ефективність тестів HLA повинна перевищувати 18%, щоб вважатись економічно вигідною для даної групи пацієнтів. У випадках, коли целіакія, швидше за все, буде пройти тестування, а HLA DQ2.5, DQ2.2 і DQ8 були негативними, слід шукати певні алелі DQ2.5, або цис (DQA0501), будь-який переклад (DQA0505/DQB0301) конфігурація.

Дані, представлені в цьому дослідженні, допомагають нам ефективно використовувати тести HLA при розслідуванні целіакії.

Джерело: Pallav K, et al. Клінічна корисність целіакії, пов'язаної з тестуванням HLA. Dig Dis Sci. 2014; 59: 2199–2206.

Аттіла Паточ, Доцент, Інститут лабораторної медицини, Університет Земмельвейса, Група досліджень молекулярної медицини MTA-SE
статті автора