Анемію можна визначити як розлад крові, який виникає, коли кількість еритроцитів та/або концентрація гемоглобіну нижча за норму.

За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), майже 25% населення планети страждає на якийсь тип анемії, який становить понад 1,7 мільйона людей на всій планеті. Більшість людей з анемією зустрічаються в менш розвинених країнах, проте її поширеність у розвинених країнах, таких як Іспанія, не є незначною.

Згідно з даними ВООЗ, група населення, якій найбільше загрожує ризик, - це діти дошкільного віку, за ними йдуть вагітні жінки, жінки дітородного віку та діти шкільного віку. Це відбувається тому, що у дітей та вагітних жінок трапляються ситуації швидкого утворення нових тканин, що прискорює вироблення еритроцитів, а це, в свою чергу, збільшує потреби в залізі. У випадку жінок дітородного віку висока поширеність зумовлена ​​значними втратами заліза, які виникають під час менструації і які повинні бути компенсовані дієтою.

Нестача заліза та мікроелементів

Основною причиною анемії у всьому світі є брак заліза або те саме, що дієта не забезпечує достатню кількість заліза, необхідного організму. Однак існують і інші визнані причини анемії, такі як дефіцит інших мікроелементів, головним чином вітаміну В12 і фолієвої кислоти, інфекцій, таких як малярія, анемія внаслідок хронічного запалення і навіть генетичні порушення, пов’язані з гемоглобіном або утворенням еритроцитів. Усі ці умови сприяють загальному тягарю анемії на рівні населення.

Залізо, крім того, що є мінералом, є і поживною речовиною. Поживна речовина за визначенням - це та речовина, яка необхідна нашому організму для життя, але яку він не здатний синтезувати, принаймні в тій кількості, в якій він необхідний, і тому її слід вводити через дієту. Якщо споживання задовольняє попит, проблем не виникає. Якщо споживання не відповідає потребам, або тому, що споживання низьке, або потреби високі, тоді з’являються характерні симптоми: блідість шкіри, втома, слабкість, втома, ламкість нігтів, надмірна втрата волосся або навіть відсутність апетиту, серед інших.

Як поживна речовина залізо надходить в організм за допомогою дієти, і воно всмоктується в кишечнику та в кров. Найбільше всмоктування в кишечнику відбувається, коли залізо знаходиться в залізному стані (Fe2 +), стані гемового заліза. Негемове залізо знаходиться у ферильному стані (Fe3 +) і швидкість його поглинання значно нижча. Ось чому доцільно приймати продукти, багаті вітаміном С або іншими органічними кислотами, щоб підкислити навколишнє середовище та сприяти перетворенню заліза із заліза у залізне залізо, збільшуючи тим самим його засвоєння.

Коли є нормальний рівень заліза, надлишок заліза зберігається всередині клітин разом з феритином для майбутньої нестачі. Невелика частка феритину, досить постійна, залишається вільною в крові, і це те, що ми аналізуємо для визначення відкладень заліза в організмі.

З усіх цих причин найважливішими визначеннями крові для виявлення залізодефіцитної анемії є циркулююче залізо, трансферин, насиченість трансферину (відсоток трансферину, який несе залізо), феритин, гемоглобін, еритроцити (еритроцити або еритроцити), MCV (середнє корпускулярний об’єм), MCHC (середня концентрація корпускулярного гемоглобіну).

У цьому контексті, коли у здорової людини починаються проблеми з постачанням заліза, згадані параметри крові змінюються в наступному порядку:

  • Перше, що падає, - це відкладення заліза, тому буде виявлено низький рівень феритину.
  • Якщо споживання заліза в їжі (або його біодоступність) залишається низьким, після того, як запаси організму вичерпаються, наступне, що слід змінити, - рівень циркулюючого заліза та індекс насиченості трансферину.
  • Якщо ситуація триватиме, кількість еритроцитів зменшується, і навіть їх розмір (MCV) та/або кількість гемоглобіну, який вони мають (MCHC), що призведе до появи мікроцитарної та/або гіпохромної анемії відповідно.

Правильне лікування

Найбільш підходяще дієтичне лікування буде залежати від типу анемії, яку має пацієнт. Як вже згадувалося, найчастішою анемією є залізодефіцитна анемія (коли споживання заліза в їжі не відповідає потребам організму), хоча може також з’явитися і пернициозна анемія (через брак вітаміну В12 у раціоні або через проблеми з кишечником) абсорбція) або мегалобластна анемія (через брак фолієвої кислоти та/або вітаміну В12).

Очевидно, що дієтичне лікування в кожному конкретному випадку має зосереджуватись на охопленні раціоном потреб дефіцитної поживної речовини, стимулюючи її засвоєння.

У разі залізодефіцитної анемії та в гострій ситуації першим кроком буде пероральне залізо. Відновлення показників крові відбуватиметься в порядку, протилежному згаданому до дефіциту заліза: першим, що нормалізується, буде MCV і MCHC, кількість еритроцитів, залізо в крові, індекс насичення трансферину і останнє що відновлюється - це запаси заліза і, отже, рівні феритину. У свою чергу, дієта, багата залізом, повинна проводитись як додаткове лікування. У разі легкої анемії або людей із ризиком розвитку анемії, достатньо буде вживати дієту, багату залізом, де важлива не тільки кількість заліза в їжі, але й якість (тип заліза) та інших речовин, які сприяти або ускладнювати засвоєння.

Загалом можна сказати, що при змішаному харчуванні засвоюється 10% заліза, яке ми споживаємо. Однак існують великі відмінності у швидкості поглинання гемового заліза, яке міститься лише у продуктах тваринного походження, і коефіцієнт поглинання яких коливається між 15-40%; і негемове залізо, яке міститься у всіх продуктах як тваринного, так і рослинного походження, і коефіцієнт поглинання яких коливається в межах 3-8%. Крім того, на всмоктування гемового заліза ледь впливає склад решти раціону, на відміну від того, що відбувається з негемовим залізом, швидкість всмоктування якого посилюється одними компонентами їжі, а інші заважають. Таблиця 1.

лікарняна
Нарешті, зверніть увагу, що Таблиця 2 збирати загальноприйняті продукти, багаті залізом, вітаміном В12 та фолієвою кислотою, як орієнтир для збагачення раціону поживними речовинами, що генерують тип існуючої анемії.