проти

Ряд факторів сходяться навколо фізіопатології ожиріння, серед яких виділяється надмірне накопичення жиру, що викликає низку механізмів, що забезпечують складну проблему: хронічне запалення низького ступеня, інсулінорезистентність або знижена здатність. Окислювальний. З цієї причини фізичні вправи здаються однією з найбільш ефективних та раціональних пропозицій для лікування ожиріння, оскільки вони безпосередньо атакують етіологію захворювання, покращуючи чутливість до інсуліну та зменшуючи запалення низького ступеня, навіть замінюючи на фармакологічне лікування у людей із типом II діабет (1).

Здається, різні протоколи вправ покращують маркери, які змінюються у людей із ожирінням. Наприклад, дослідження показали, що 8 (2) до 10 (3) тижнів тренувань при максимальній інтенсивності окислення жиру (Fas max) збільшує максимальне окислення жиру (MFO), швидкість окислення жиру (FORs), а також окислювальну здатність м'язи у чоловіків із надмірною вагою (ІМТ: 25-29,9) та ожирінням I класу (ІМТ: 30-34,9). З іншого боку, інтервальне тренування високої інтенсивності (HIIT), здається, призводить до швидкого поліпшення показників серцево-судинної функції у сидячих чоловіків із надмірною вагою та ожирінням (4). Показано, що від 2 до 4 (5) тижнів HIIT достатньо для збільшення VO2max у цій популяції. Однак існує не так багато доказів щодо покращень, які спричиняють фізичні вправи щодо чутливості до інсуліну та серцево-судинної функції у людей із ожирінням класів II та III.

Для того, щоб вивчити, який тип вправ приносить найбільші переваги в цьому відношенні, дослідження, опубліковане в журналі «Ожиріння» (6), порівнювало ефекти 2 тижнів (8 сеансів) безперервних тренувань із максимальною інтенсивністю жиру з протоколом HIIT у чоловіків із ожирінням класу II та III.

HIIT складався з 10 наборів по 1 хвилині при 90% від максимальної частоти серцевих скорочень з 1 хвилиною відновлення при 50 Вт (загалом 30 хвилин/сеанс, якщо ми додаємо розминку та охолодження). Суб'єкти групи Fatmax виконували 40-50 хвилин їзди на велосипеді з інтенсивністю, розрахованою на основі їх максимального окислення жиру (близько 70% від максимального пульсу) в тесті, проведеному перед програмою тренувань.

Результати показали, що маркери серцево-судинної функції, а також швидкість окислення жиру значно зросли в обох групах після двох тижнів тренувань. Хоча між групами не було суттєвих відмінностей, HIIT, схоже, збільшує аеробну здатність більшою мірою, оскільки величина збільшення максимального споживання кисню в групі HIIT становила 8%, тоді як Fatmax становила 4%. З іншого боку, маркер інсулінорезистентності HOMA2-IR, рівень неестерифікованих жирних кислот та інсуліну знижувався лише у групі Fat max.

Таблиця 1. Ефекти тренінгу HIIT (GHIIT) та навчання максимального окиснення жиру (Gfatmax) у людей із ожирінням

Підводячи підсумок, 2 тижні тренувань HIIT та Fat max ефективно покращують серцево-судинну функцію та швидкість окислення жиру у чоловіків із ожирінням класів II та III. Таким чином, ці два типи фізичних вправ можуть бути включені до навчальних програм, спрямованих на людей із ожирінням та діабетом, завжди з урахуванням основних принципів прогресування та індивідуалізації. Тренер повинен мати можливість виписувати необхідні «таблетки» для покращення складу тіла, серцево-судинної форми та показників крові, пов’язаних із метаболічними захворюваннями.

Список літератури: