Історія силденафілу розпочалася в 1985 році в Сандвічі, Англія, де вчені Pfizer шукали нове ліки від серцево-судинних захворювань, включаючи синдром стенокардії. Молекула плівки сілдна була створена в 1989 році, а перші дослідження були проведені в 1993 році, але робота припинилася в листопаді, оскільки препарат виявився недостатньо ефективним для усунення коронарних спазмів.

Дослідницька група отримала дозвіл на продовження експерименту з участю пацієнтів з "еректильною дисфункцією" ("ЕД"), який розпочався наприкінці 1993 року. Результати були надзвичайно обнадійливими, тому в 1994 р. Було проведено друге клінічне випробування, яке вже чітко продемонструвало, що силденафіл насправді покращує ерекцію у пацієнтів з психічною ЕД. У 1995 році перші випробування в США розпочались не лише з пацієнтами з психіатричною ЕД, а в Європі розпочато тривалу розширену серію випробувань. Серед учасників були пацієнти, яких було важко лікувати (спинномозковий травмований та діабет).

історія

Усі набори токсикологічних, хімічних, фармацевтичних та клінічних даних були заповнені до 1997 р., Що дозволило Pfizer подати свою реєстрацію до Управління з контролю за продуктами та ліками США (FDA) та Європейського агентства з оцінки лікарських засобів (EMEA) паралельно у вересні. Досьє на силденафіл оцінювали за прискореною процедурою, і FDA затвердила нове лікування 29 жовтня 1998 року для лікування еректильної дисфункції (ЕД). У вересні 1998 року Європейська Комісія також дозволила виріб через централізовану процедуру, дозволяючи одночасно продавати його в 15 державах-членах. Через шість тижнів після реєстрації в Європейському Союзі, 3 листопада 1998 року, Угорське агентство з лікарських засобів (OGYI) також дозволило використання силденафілу для лікування еректильної дисфункції в Угорщині. З цього розпочалась підготовка до розподілу ліків, що відпускаються за рецептом, і з 8 січня 1999 року препарат можна придбати в аптеках.

Про ліки від еректильної дисфункції

Основні результати досліджень еректильної дисфункції (ЕД) у десяти країнах є причинами, які найбільш часто згадуються чоловіками:

психологічні фактори, такі як нервозність/стрес та депресія, надмірне вживання алкоголю, проблеми у стосунках, такі як відсутність потягу, недостатньо сприйнятливий партнер, стрес у стосунках та відсутність спілкування, старіння, що є природним наслідком еректильної дисфункції.

Серцево-судинні захворювання, такі як високий кров'яний тиск (гіпертонія), високий рівень холестерину та інсульт, рідше згадуються чоловіками, хоча вони є одними з найпоширеніших факторів ризику еректильної дисфункції. Чоловіки у всьому світі вважають, що більше чоловіків, які говорять про еректильну дисфункцію, допоможе подолати сором і допоможе більшій кількості чоловіків з еректильною дисфункцією. Більшість чоловіків у всьому світі кажуть, що їх ніколи лікар не запитував про їхні сексуальні здібності, і більшість із них не ініціювали розмову зі своїм лікарем на цю тему. Багато чоловіків з еректильною дисфункцією відчувають, що хвороба суттєво змінила їхнє життя, вплинула на результати їх роботи, знизила їхню впевненість у собі, а хвороба спричинила проблеми з їхніми партнерами. Багато чоловіків з еректильною дисфункцією ніколи не шукали можливого лікування, багато хто навіть не підозрювали про те, що для їхньої проблеми існує ліки.

Факти про еректильну дисфункцію

Визначення: Еректильна дисфункція (ЕД або еректильна дисфункція) - це стійка нездатність досягти та підтримувати ерекцію, необхідну для задовільного статевого акту. Частота: За оцінками, понад 100 мільйонів чоловіків у всьому світі страждають еректильною дисфункцією. Походження: Еректильна дисфункція часто спричинена органічними причинами, хоча психологічні фактори можуть також відігравати певну роль у її розвитку.

Схильні фактори:

  • захворювання, що пошкоджують судини, такі як кальцифікація артерій, втрата еластичності, діабет, високий кров'яний тиск і високий рівень холестерину,
  • розлади центральної нервової системи, такі як розсіяний склероз, хвороба Альцгеймера та психічні розлади, такі як депресія,
  • операції на малому тазу, переважно урологічні операції (наприклад, операції на простаті), променева терапія при одному і тому ж симптомі, черепно-мозкові, хребетні або тазові травми,
  • Серед ліків, переважно певні антигіпертензивні засоби, препарати, що впливають на нервову систему, надмірне вживання алкоголю, вживання наркотиків та куріння (фактор ризику серцевого нападу).

Психіатричні наслідки: Для багатьох чоловіків еректильна дисфункція може призвести до розладу самооцінки, втрати впевненості в собі та депресії. Діагностика: Лікарі діагностують еректильну дисфункцію на основі загальної медичної та статевої історії та за допомогою фізичного обстеження. Для визначення причини еректильної дисфункції також доступний ряд спеціальних процедур тестування.

Лікування: Існують різні методи лікування еректильної дисфункції (таблетки, ін’єкції). Відповідне лікування можна підібрати за допомогою лікаря.