На території міста є кілька важливих археологічних пам’яток, переважно пізньої бронзової доби (жителі Лушицького попелу). Свідчення перебування слов’янських жителів відомі з документів 9 століття нашої ери. Вони вже були укріпленим оплотом у великоморавському періоді Тріні.
Походження назви Кубен виведено лінгвістом Рудольфом Крайовичем з позначення місцевості, яка куриться димовими пастками під час спалення коренів та непотрібної деревини на ковзанці. в середні віки від історичної назви Клубн назва Кубенс виникла з орієнтаційними атрибутами відповідно до місцезнаходження Ніň та Виň, пізніше Долн та Виň. Реальність тлумачення підтверджує назва сусіднього села Поруба (вирубка лісу, риболовля).
Кубин вперше згадується в 1325 році в документі, в якому турецький монастир підтвердив зміну власності та придбання поселення Виюб Кубин поміщиком з Липтовської Ревчі. Звідси випливає, що в цей період Дольний Кубен також повинен був існувати. Більш точна згадка про Дольний Кубін - з 1381 р., Коли між мешканцями Вишубу і Долнокубоном виникла суперечка щодо кордону. У 1564 - 1578 роках Дольний Кубен мав лише 10-11 поселень, коли будинки були зареєстровані на День злочину. У 1598 р. Вони займали 34 будинки. Населення було постійно прив’язане до землі, без права вільного пересування. Селом управляв губернатор.
Віхою в історії Дольного Кубіну є 1632 рік, коли директор композитора Орави Гаапар Іллеха звільнив його жителів за річну плату в 10 золотих монет від виконання трудових обов'язків і доручення їх громадяни. Пізніше привілеї дозволили місту організовувати ярмарки, збирати монетний двір у Дольнокубанському броді та звільняти мешканців від сплати монетного двору на солі та воді.
Місто почало суттєво змінюватися після 1683 року, коли тут проводились загальні та окремі збори, і коли остаточно було вирішено, що це буде Табурет.
Після пожежі r. У 1834 році весь Дольний Кубін був поступово відбудований. Новий підрозділ земельних ділянок дав змогу будувати будинки міського типу та околиці міста. Нижній Кубен поступово набував міського вигляду.
У XIX столітті Дольні Кубен ставав все більш помітним у свідомості словаків. Тут народилися або працювали декілька особистостей, які втручались у розвиток словацької культури та освіти та мали значну частку у словацькому національному русі (Янко Матека, Павол Орше Хвездослав, Вавринець Ловаплові, Ладіслав Нєда i J g, Andrej Radlinsk і al ). У місті відбувалися аматорські вистави, тут виступав співак. Місто зберегло положення культурного центру Орави навіть після 1918 року.