Опубліковано: 06.06.2017
Редаговано:

лікувати

Зоб - це збільшення щитовидної залози. Коли це не пов’язано з вузликовим ураженням, але його збільшення дифузне, його називають простим зобом.

Як правило, простий зоб обумовлений дефіцитом йоду в раціоні, який називається ендемічним зобом, хоча існують і інші причини, які перешкоджають утворенню гормонів щитовидної залози, а також виробляють його, такі як аутоімунні захворювання або деякі ліки, з літієм або аміодарон, серед інших причин. Тоді ми говоримо про спорадичний зоб, нетоксичний.

Симптоми зобу

Загалом, симптоми будь-якого типу зоба мінімальні, оскільки більшість пацієнтів, як правило, мають нормальний рівень гормону щитовидної залози. Але в інших випадках можуть бути клінічні ознаки гормональної гіперфункції (токсичний зоб) або гіпофункції.

Зіткнувшись із надмірними розмірами залози або вузликів, що містяться в ній, можуть виникати місцеві проблеми стиснення, які спричиняють відчуття стороннього тіла, кашель, проблеми з ковтанням або утруднене дихання в деяких положеннях, головним чином, коли лежить.

Діагностика зоба та його еволюція

Діагноз ставлять на основі історії хвороби та фізичного обстеження пацієнта, крім гормонального аналізу та візуалізаційних тестів, таких як УЗД та сцинтиграфія.

Іноді зоб або збільшення залози супроводжується вузликами. Це коли ми говоримо про уні або багатовузловий зоб. У цих випадках також зручно аналізувати прогресування, форму, розмір, поглинання та клітинність вузликів і таким чином оцінювати їх доброякісність або злоякісність.

Лікування зоба відповідно до його походження

Лікування залежить від причини, і може знадобитися хірургічне втручання, радіоактивний йод, йод або гормони щитовидної залози, залежно від кожного випадку.

Запобігання зобу з контролем щитовидної залози

За винятком харчових або фармакологічних причин, важко запобігти появі зоба, особливо вузликів.

В якості загальної профілактики насамперед слід підтримувати правильний контроль рівня гормонів щитовидної залози. Що стосується вузлика, який уже виник, доцільно спостерігатись у ендокринолога, який оцінить діагностичні процедури та рекомендації щодо лікування. Останнє може варіюватися від простого спостереження до фармакологічного або хірургічного лікування з частковим або повним видаленням залози.