Визначення захворювання: Зазначена хвороба є одним із видів розладу спорожнення сечового міхура. У разі цього виду розладу спорожнення сечового міхура порушується нервова, тобто нейрогенна регуляція сечового міхура, що призводить до недостатнього скорочення та паралічу м’яза сечового міхура (Детрузор).
Захворюваність, схильні фактори: Нервові, тобто нейрогенні порушення спорожнення сечового міхура, розвиваються на основі різних неврологічних, нейрохірургічних, хірургічних, урологічних, гінекологічних захворювань та травм, а в деяких випадках з’являються як перші симптоми захворювання.
Найпоширенішими ініціаторами є пошкодження периферичних нервів під час пошкодження поперекового відділу хребта, операції на малому тазу (гістеректомія, операція на товстій кишці, сечовому міхурі та передміхуровій залозі), переломи тазу або крижового відділу, склероз гриж спинного мозку та розсіяний склероз, дегенеративні та запальні захворювання спинного мозку, дегенеративні та запальні захворювання хребта.
Більшість пацієнтів відзначають утруднення сечовипускання (дизурія). Часто після сечовипускання виникає відчуття переповненості сечового міхура, що призводить до частих подразників сечовипускання. Під час сечовипускання слід використовувати витягування живота або часто тиск на низ живота, і в цьому випадку сеча буде повільно відходити з кількох частин. Сечові подразники часто зменшені або зовсім відсутні.
Сорти, типи, сорти: Через знижену функцію м’язів сечового міхура з різних причин можна говорити про порушення виділень різного ступеня та тяжкості.
Недостатність м’язів сечового міхура може бути спричинена неврологічною, тобто нервовою, або, рідше, міогенною (побічно нейрогенною), тобто м’язовою. У разі порушення нервової регуляції можна говорити про пошкодження сенсорних або рухових нервів або про пошкодження рефлекторної регуляції. Під час пошкодження м’язів м’яз сечового міхура пошкоджується під час тривалих фізичних навантажень, розширення і більше не може скорочуватися через належний нейронний догляд.
Існує 2 стадії зниження функції м’язів:
- Скоротливість детрузора: м’яз сечового міхура взагалі не здатний скорочуватися
- Гіпоконтрактильність детрузора: знижена здатність сечового міхура скорочуватися.
Консервативне, тобто нехірургічне лікування: Під час лікування головним завданням є забезпечення спорожнення сечового міхура.
У разі незначної дисфункції сечового міхура рекомендується розпочати медикаментозну терапію. Це сімейство ліків впливає на функцію м’яза сечового міхура, тим самим сприяючи кращому спорожненню сечового міхура. Лікування слід проводити лише після встановлення відповідних показань або під наглядом та регулярним моніторингом супутніх захворювань.
Внутрішньоміхурова електростимуляція: терапія - це угорська розробка (професор Ференц Катона розробив метод реабілітації паралізованих сечових міхурів у дітей із менінгомієлоцеле) з 1950-х років. Під час лікування нервові закінчення м’язів сечового міхура стимулюються електрикою, таким чином, він зможе функціонувати ефективніше.
Якщо дисфункція важча, тобто сечовий міхур не може самостійно скорочуватися, слід проводити періодичну самокатетеризацію. Пацієнт навчається самокатетеризації, а потім спорожнює міхур так часто, як це потрібно, за допомогою спеціально використовуваних катетерів. При належній практиці та догляді катетеризацію можна проводити асептично.
Якщо переривчаста катетеризація неможлива, наприклад у разі пошкодження уретри, поганого загального стану або зниження когнітивних здібностей потрібно тривале сечовипускання. Найбільш підходящим способом цього є надлобковий, тобто катетер черевного міхура. Черевний катетер вводять під місцевою анестезією, а потім потребують регулярної заміни, зазвичай кожні 4-6 тижнів.
Тривалий знос постійного уретрального катетера рекомендується лише у виняткових випадках.
Хірургічне лікування: В Угорщині поширюється оперативне лікування зниженої функції сечового міхура. У деяких випадках може допомогти так звана крижова нейромодуляція. За допомогою цієї техніки, стимулюючи крижовий, тобто пучок крижового нерва, можна покращити знижену нервову функцію, таким чином функція сечового міхура може повернутися. Його вказівки є досить вузькими, а крім того, це досить рідкісне та дороге втручання, яке фінансується OEP на основі індивідуальної оцінки.
Медичний огляд: Порушення функції сечового міхура вимагає тривалого регулярного нейрорурологічного моніторингу, як вимагає основне захворювання та терапія. Пацієнти часто отримують лікування та моніторинг протягом усього життя.
Профілактика: Попередження дисфункції м’язів сечового міхура цілеспрямовано неможливо, оскільки воно зазвичай виникає як частина іншого захворювання. Винятком з цього є зниження функції м’язового (міогенного) сечового міхура, яке можна запобігти своєчасним виявленням та належним лікуванням обструкції нижніх сечових шляхів.
Розпізнавання дисфункції сечового міхура є дуже важливим, оскільки це може призвести до тяжких пошкоджень сечового міхура та нирок в довгостроковій перспективі. При лікуванні цього захворювання особливо важливим є постійне співробітництво з іншими професіями, неврологією, нейрохірургією та урологією, а також регулярне спостереження за пацієнтами. В рамках урологічної професії спеціальність нейро-урології займається спеціально доглядом за цими пацієнтами.