Акт № 461/2003 зб. про соціальне страхування, із змінами та доповненнями (далі "Закон про соціальне страхування") визначає соціальне страхування, регулює сферу соціального страхування, правовідносини при здійсненні соціального страхування, організацію соціального страхування, фінансування соціального страхування, державний нагляд за виконанням соціального страхування, провадження у справах про соціальне страхування та провадження про стягнення боргу.

національна

Компанія соціального страхування здійснює соціальне страхування на підставі Закону про соціальне страхування, тобто j. страхування від хвороб, пенсійне страхування - страхування від старості та інвалідності, а також страхування від нещасних випадків, страхування гарантій та страхування від безробіття.

Обов’язкове страхування від нещасного випадку - це роботодавець, який наймає принаймні одну фізичну особу, яка здійснює прибуткову діяльність у трудових відносинах. Працівник має право на виплату допомоги на випадок нещасного випадку від страхування від нещасного випадку роботодавця після виконання умов, передбачених цим Законом, а у випадку смерті потерпілого працівника також подружжя, його утриманська дитина та фізична особа, щодо якої потерпіла сторона мала аліментні зобов'язання під час смерті.

Роботодавець зобов'язаний письмово повідомити відділення Агентства соціального страхування про нещасний випадок, який вимагав лікування або тимчасової непрацездатності, за формою "Повідомлення про страховий випадок", подати до відділення Агентства соціального страхування "Запис про зареєстровану виробничу аварію", т. j. про нещасний випадок на виробництві, який спричинив непрацездатність працівника, що триває більше трьох днів, або смерть працівника та результати розслідування нещасного випадку на виробництві.

Компанія соціального страхування може виплачувати та виплачувати виплати на випадок нещасного випадку за своєю системою страхування лише у випадку нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, яке працівники перенесли або було виявлено під час працевлаштування для свого роботодавця. Підставою для прийняття рішення про виплату нещасного випадку є необхідні дані про настання нещасного випадку, його причини, ступінь відповідальності роботодавця відповідно. за ступенем вини потерпілого працівника, щоденною оцінкою потерпілої сторони тощо, яку роботодавець зобов'язаний надати Агентству соціального страхування.