Revista Española de Cardiología - міжнародний науковий журнал, присвячений серцево-судинним захворюванням. Редагована з 1947 року, вона очолює публікації REC, сімейство наукових журналів Іспанського кардіологічного товариства. Журнал публікує іспанською та англійською мовами про всі аспекти, пов’язані із серцево-судинними захворюваннями.

лікування

Індексується у:

Доповіді про цитування журналів та розширений індекс цитування наук/Поточний зміст/MEDLINE/Index Medicus/Embase/Excerpta Medica/ScienceDirect/Scopus

Слідкуй за нами на:

Фактор впливу вимірює середню кількість цитат, отриманих за рік за твори, опубліковані у виданні протягом попередніх двох років.

CiteScore вимірює середню кількість цитат, отриманих за опубліковану статтю. Читати далі

SJR - це престижна метрика, заснована на ідеї, що всі цитати не рівні. SJR використовує алгоритм, подібний до рейтингу сторінок Google; є кількісним та якісним показником впливу публікації.

SNIP дозволяє порівняти вплив журналів з різних предметних областей, виправляючи відмінності у ймовірності цитування, які існують між журналами різних тем.

Пацієнти з помірною або важкою формою есенціальної артеріальної гіпертензії становлять меншість серед загальної популяції гіпертоніків, але вони мають найвищу частоту ускладнень від цереброваскулярної катастрофи, серцевих захворювань або нефропатії, що становить справжню терапевтичну проблему 1,2. У цих пацієнтів ефективні препарати часто дають збій у пацієнтів з легкою гіпертензією або їх асоціація з режимом прийому багатократних доз та ліків, що майже завжди супроводжується більшою частотою побічних реакцій. Зміни у способі життя недостатні для досягнення значного зниження артеріального тиску (АТ). Крім того, наявність інших факторів ризику розвитку коронарних артерій та цереброваскулярних захворювань, таких як діабет та дисліпідемія, сприяє ускладненню вибору ефективної терапії, яка не викликає небажаних біохімічних змін. Гіпертрофія лівого шлуночка (ЛШ), наявна у більшості пацієнтів з середньою та важкою гіпертензією, погіршує прогноз як незалежний фактор ризику 3 .

Це дослідження було розроблене для оцінки реакції на лікування ніфедипіном у його осмотичному виділенні (ніфедипін-L-Os) у пацієнтів з гіпертонічною хворобою середньої та важкої форми. За допомогою цієї осмотичної системи доставки на рівні шлунково-кишкового тракту забезпечується подача ніфедипіну з по суті постійною швидкістю, що визначає стабільні концентрації в сироватці крові протягом 24-годинного періоду дозування. У цієї групи пацієнтів досліджували ефективність та безпеку ніфедипіну-L-Os в довгостроковій перспективі та як монотерапію, а також його здатність покращувати симптоми, що проявляються на початку лікування. Також було зроблено завдання оцінити можливі зміни в структурі лівого шлуночка за допомогою послідовних ехокардіографічних контролів.

ПАЦІЄНТИ ТА МЕТОДИ

З амбулаторної клініки відділення артеріальної гіпертензії Кардіологічної служби Центральної лікарні Маракаю було відібрано 30 пацієнтів, які відповідали наступним критеріям включення: вік від 20 до 65 років, діастолічний АТ (ДАТ) в кінці верхньої фази плацебо при 105 мм рт.ст. та частоті серцевих скорочень-
ca (HR) у стані спокою менше 100 ударів/хв. Пацієнти з вторинною артеріальною гіпертензією (НТН), недавнім інфарктом міокарда, нестабільною стенокардією або серцем, нирковою або печінковою недостатністю, вагітністю чи лактацією, хронічною діареєю або історією участі у клінічному дослідженні за 30 днів до включення в даний вивчення.

Відповідно до консенсусу Спільного національного комітету з виявлення, оцінки та лікування ГТ середньою гіпертензією вважали таку, при якій DBP становила від 105 до 114 мм рт.ст. та важкий рівень ГТ, коли DBP дорівнював 115 мм рт.ст. на 1988 рік, оскільки затвердження протоколу дослідження та включення перших пацієнтів були до публікації 1992 року консенсусу 5 .

АТ вимірювали ртутним сфігмоманометром через 5 хв відпочинку і двічі з інтервалом 5 хв отримуючи середнє значення для обох вимірювань. Контроль завжди проводився в сидячому положенні, вранці та через 24 години після введення останньої дози препарату.

Письмова згода учасників була отримана з попередньою інформацією про характер дослідження відповідно до положень Гельсінської декларації із змінами, внесеними Гонконгом (1989). Протокол дослідження був затверджений технічним комітетом лікарні.

Вивчати дизайн

Це було відкрите дослідження, якому передували пропуск попереднього препарату (2-3 дні) та плацебо-фаза на один тиждень (іноді коротша, особливо у пацієнтів з важкою гіпертензією). Період активного лікування був розділений на три фази: 1) фаза титрування тривалістю три місяці, початок лікування 30 мг ніфедипіну-L-Os та збільшення дози, при необхідності, до 60 та 90 мг у послідовних двотижневих контролях, для досягнення DBP, рівного або менше 95 мм рт.ст., або зменшення на 10 mmHg відносно DBP, зареєстрованого в кінці плацебо; 2) фаза технічного обслуговування тривалістю три місяці з щомісячним контролем та 3) тривала фаза подальшого спостереження тривалістю шість місяців з щомісячним контролем (рис. 1). Під час кожного візиту вимірювали АТ та ЧСС та оцінювали відповідність лікуванню шляхом підрахунку повернутих таблеток. Їх запитували про зміни в якості життя та про появу несприятливих явищ. В кінці кожної фази проекту проводили такі лабораторні дослідження: повне дослідження сечі та гематології, визначення ліпідів та електролітів у плазмі крові, а також електрокардіограму та ехокардіограму в М-режимі, керовану двовимірним ехо.

Розрахунок маси лівого шлуночка (LVM)

Ехокардіограму виконували усім пацієнтам з комерційним обладнанням, використовуючи звичайні процедури візуалізації лівого шлуночка. У записах, які були технічно адекватними, вимірювання були отримані відповідно до рекомендацій Американського товариства ехокардіографії для мінімізації варіабельності та забезпечення порівнянності. MVI розраховували за формулою Конвенції Пенна (модифіковано Devereux): MVI = (DVId + GS + PPVI) 3 (DVId) 3 * 1,04 13,6: (внутрішній розмір лівого шлуночка в діастолі + товщина міжшлуночкової перегородки + задня стінка товщина) 3 (внутрішній розмір лівого шлуночка в діастолі) 3 * 1,04 13,6 7. Індекс MVI (iMVI) був використаний для коригування змін у розмірах серця відповідно до ваги та зросту особи, поділяючи MVI на площу поверхні тіла. Значення понад 134 г/м 2 iMVI у чоловіків та 110 г/м 2 у жінок розглядались як свідчення рівня LVH 8. Ехокардіограми аналізував один спостерігач, який не знав порядку записів. Середній коефіцієнт варіації внутрішнього спостереження для показника LVM становив 5,95% (95% довірчий інтервал [95% ДІ]: 4,14-7,74%).

Для зразків, які пройшли тест на нормальність, для парних даних використовували тест Стьюдента, пацієнт був його власним контролем, а дані виражали як середнє значення ± стандартне відхилення. Для зразків, які не пройшли тест на нормальність, використовували тест Вілкоксона, дані виражали як медіану та діапазон. Рівень значущості встановлювали на рівні p, рівному або менше 0,05 (двосторонній контраст).

Демографічні дані та клінічні характеристики

З цих 26 пацієнтів ще одного довелося б зняти на 10-му місяці спостереження: у цьому випадку наявність набряку претібіалу призвело до їх виключення. Демографічні дані та клінічні характеристики представлені в таблиці 1.

Середня доза ніфедипіну-L-Os як монотерапії протягом тривалої фази спостереження становила 70 ± 25 мг/добу у пацієнтів з тяжкою артеріальною гіпертензією та 43,6 ± 20 мг/добу у пацієнтів з середньою гіпертензією. З 25 пацієнтів, які закінчили час спостереження, дев'ять отримували режим дози 90 мг (вісім з важкою формою ХТ та один із середньою ХТ); шість пацієнтів отримували 60 мг на добу (по три в кожній групі), а решта десять (троє з важкою формою НТ та сім із помірною формою НТ) контролювали по 30 мг на день. Жоден пацієнт не потребував асоційованих антигіпертензивних препаратів для досягнення задовільної реакції артеріального тиску.

Базовий та кінцевий ехокардіографічні показники

Профіль безпеки

Визначення ЕКГ та крові, сечі, ферментів, ліпідів та електролітів не виявило відповідних змін після одного року лікування: не було виявлено аномального збільшення або зниження досліджуваних параметрів (гемоглобін, лейкоцити, еозинофіли, нейтрофіли, лімфоцити, SGOT, SGPT, лужна фосфатаза, сечовина, креатинін, натрій, калій, глікемія та ліпідний профіль: загальний холестерин, тригліцериди та холестерин ЛПВЩ та ЛПНЩ).

Загалом у двох пацієнтів були побічні реакції середньої або важкої інтенсивності, пов’язані з досліджуваним препаратом, що змусило перервати лікування: у одного пацієнта спостерігався сильний головний біль із першими дозами ніфедипіну-L-Os, що вщухли після припинення лікування та з’явився після перезавантаження. Інший розвинувся сприятливо до десяти місяців, коли він представив набряк претібія щодо лікування: він не покращився зі зменшенням дози і змусив його призупинити з подальшим зникненням набряку.

На малюнку 4 показані симптоми, що спостерігаються перед початком лікування у групі, яка завершила дослідження. Протягом року спостереження ці симптоми помітно покращились, і жоден із учасників протягом року лікування ніфедипіном-L-Os не звертався до лікарні швидкої допомоги через симптоми, пов’язані з їх гіпертонією (надзвичайні ситуації з гіпертонічною хворобою) або іншими серцево-судинними симптомами.

ОБГОВОРЕННЯ ТА ВИСНОВКИ

Поширеність ВТ серед дорослого населення Венесуели оцінюється приблизно в 30%, що визначається в різних опитуваннях населення 9. Зокрема, вважається, що легка артеріальна гіпертензія займає найбільший відсоток із 70%, а решта розподіляється між помірною (20%) та важкою (10%) гіпертензією відповідно до цифр, наданих Програмою виявлення та спостереження за гіпертонією (HDFP) ) 10. У цих пацієнтів підвищений ризик серцево-судинних та цереброваскулярних ускладнень, більша частота надзвичайних ситуацій з гіпертонічною хворобою та значні обмеження у трудовій діяльності та якості життя 10,11. У цих пацієнтів із "високим ризиком" зниження АТ може призвести до значних переваг за рахунок зменшення кількості серйозних серцево-судинних подій 12 .

Оскільки при терапевтичному рішенні необхідно враховувати повний профіль пацієнта, метаболічна нейтральність, продемонстрована ніфедипіном-L-Os, є важливим елементом при лікуванні гіпертоніків із супутніми захворюваннями або супутніми факторами ризику, наприклад, досліджуваної групи. ХТ можна розглядати як інтегровану систему серцево-судинних факторів ризику. Його лікування включає, головним чином, запобігання наслідкам: інфаркту міокарда, гіпертрофічному перебудові лівого шлуночка, серцевій недостатності, летальних аритміях та цереброваскулярній катастрофі 19 .

На закінчення 25 пацієнтів з середньою та важкою артеріальною гіпертензією досягли адекватного контролю артеріального тиску за допомогою ніфедипіну-L-Os, і, крім того, у групі пацієнтів, у яких визначали iMVI, спостерігався очевидний регрес ступеня гіпертрофії.

Застосування препарату в якості монотерапії та одноразової добової дози, що забезпечує хорошу терапевтичну відповідь, є додатковим фактором, що сприяє подальшому лікуванню з меншою ймовірністю побічних явищ та зменшенням вартості.

Ми дякуємо доктору Рікардо Монтореано (BIOMED-Університет Карабобо) за його цінні коментарі.