автор Zsanna59 · Опубліковано 14.05.2015 · Оновлено 24.06.2018

ліпосомний

/ Можна зробити вдома приблизно: 1300Ft-1500Ft/л /

У кожного є родич, знайомий, друг, якому може знадобитися цей вид вітаміну с. Тому я прошу всіх поділитися цією інформацією з іншими, щоб ця технологія могла дістатись і до них.
У дослідженні, опублікованому в 2008 році, але проігнорованому щодо ліпосомальних високих доз вітаміну С, британські дослідники показали, що при певній концентрації крові цей вітамін має канцерогенну дію без небажаних побічних ефектів. Раніше дослідники Національного інституту охорони здоров’я стверджували, що вітаміну С в максимальній концентрації після перорального прийому недостатньо для досягнення ефекту знищення раку.

Тепер британські дослідники змогли продемонструвати, що вони можуть досягти рівня крові, який є максимальним та селективно токсичним для клітин пухлини в певному діапазоні, але не токсичним для здорових клітин! Дослідження різних форм раку показали, що при максимальному рівні вітаміну С у крові він має ефект знищення раку від 30% до 50%.

Для порівняння, затверджені FDA протипухлинні препарати вважаються препаратами, коли пухлини зменшились на 50%.
Дослідники Стівен Хікі та Хіларі Дж. Робертс у своїй публікації "Аскорбат: наука про вітамін С", "Аскорбат: наука про вітамін С", опублікованій у Журналі харчової та екологічної медицини, пояснюють, що навіть більш високі концентрації рівня вітаміну С може бути досягнуто ... втричі більше, ніж вважалося максимальним при повторних пероральних дозах.

Лінус Полінг, дворазовий вчений, лауреат Нобелівської премії, першим застосував внутрішньовенне введення вітаміну С для продовження життя хворих на рак. Спробуйте бути лише одноразовим вченим, лауреатом Нобелівської премії! Якщо нічого іншого, то ми точно мусимо в це вірити. Все це, у свою чергу, було в 1978 році. Сьогодні ми пишемо 2015 рік. Сумна річ у цьому полягає в тому, що цілюща сила вітаміну С відтоді потрапляє під килимок, приховуючи. Ось чому кожен лікар думає про це “просто” як про вітамін. Лише нещодавно з'ясувалося, що внутрішньовенне введення та ліпосомний вітамін С використовуються як доповнення до терапії раку.

Дослідники Хікі та Робертс кажуть, що ліпосомний вітамін С також всмоктується в кишечнику та печінці перед тим, як потрапляти в кров, і це є ключовим фактором ефективності ліпосомного вітаміну С у пероральній терапії. Іншим важливим фактором є те, що рекомендується обмежити споживання вуглеводів (цукру-рафінаду), який стримує усне засвоєння вітаміну всередину.
У будь-якому випадку, не бажано вживати занадто багато цукру, оскільки доведено, що ріст ракових пухлин харчується вуглеводами. Іншими словами, рак любить цукор! Доктор Джон Елі, заслужений професор Вашингтонського університету, показав, що цукор виснажує вміст вітаміну С у лейкоцитах і уповільнює їх рух.

Білі кров’яні клітини - це клітини, які атакують пухлинні клітини і вбивають їх. У цьому дослідженні дослідники використовували порошок вітаміну С (фосфатидилхолін та аскорбінова кислота), інкапсульований у 1 грам (1000 міліграмів) лецитину, що продається у невеликих мішках, вироблений Livon Laboratories у Хендерсоні, Невада. Британська лабораторія (Biolab, Лондон) провела тисячі досліджень на вітамін С за останні 10 років.

Тож секрет криється в ліпосомах. Ліпосоми насправді є сферами, заповненими рідиною, обмеженими зовні фосфоліпідним бішаром. Фосфоліпіди - це природні речовини, які також є основними компонентами клітинних мембран і відіграють важливу роль у підтримці здорового функціонування наших клітин. Фосфоліпідний шар має подвійний ефект. З одного боку, він захищає вміщений у ньому вітамін С від травм і швидкого виведення з організму. З іншого боку, він здатний долати перешкоди в організмі, які перешкоджають ефективному всмоктуванню в кров і клітини, як ніби їх там теж не було. Таким чином, дози можна навіть зменшити, оскільки загальна кількість діючої речовини потрапляє туди, де їй насправді потрібно працювати.

Дослідження підтверджують, що 20-грамові та 36-грамові пероральні дози вітаміну С, виміряні дослідниками Хікі та Робертсом, призвели до набагато вищих концентрацій у крові, ніж будь-коли раніше. Часте повторне дозування дозволяє уникнути небажаного побічного ефекту одноразової масивної дози: діареї. Механізм знищення раку вітаміну С реалізується шляхом вироблення перехідного процесу.

Перекис водню утворюється в сполучних тканинах (а не в крові), який потім вбиває клітини пухлини, а потім перетворюється на нешкідливу воду, забезпечуючи нетоксичний результат терапії. Зрештою, мені майже цілком зрозуміло, що небажання медичної спільноти щодо терапії вітаміном С лише заохотить більшість хворих на рак практикувати терапію вітаміном С вдома.