Думаєте, у наступному році світ стане кращим? А як щодо наступного десятиліття? Ми можемо покінчити з голодом, досягти гендерної рівності, зупинити кліматичні зміни - все це в найближчі 15 років?
Ну, на думку світових урядів, ми можемо це зробити. Останніми днями світові лідери в Нью-Йорку домовились про нові глобальні цілі розвитку світу до 2030 року. І це вони: ці цілі є результатом величезних консультацій. Глобальні цілі - це те, чим ми, людство, хочемо стати.
Це план, але чи можемо ми його досягти? Чи справді ми можемо досягти цього бачення кращого світу? Я сьогодні тут, тому що ми розглянули цифри, і відповідь, на диво, полягає в тому, що, можливо, ми справді можемо. Але не як зазвичай.
Думка про те, що світ стане кращим, може здатися дещо наївною. Погляньте на новини, і світ, здається, зовсім не просувається, а рухається назад. І чесно кажучи: дуже легко бути скептичним щодо великих заяв ООН.
Але, будь ласка, прошу вас на хвилину відкласти свої сумніви. Тому що в 2001 році ООН домовилася про так звані Цілі розвитку тисячоліття. І основною метою було зменшити вдвічі кількість людей, які живуть за межею бідності до 2015 року. Тож ціль цього року була встановлена на рівні 18 відсотків, виходячи із ситуації в 1990 році, коли 36 відсотків населення світу жили в злиднях.
Чи досягли ми цієї мети? Ну ні, вони цього не зробили. Ми подолали його. Цього року глобальна бідність становила 12 відсотків. Це все ще недостатньо добре, і світ все ще стикається з багатьма проблемами. Але песимісти та скептики, які вважають, що світ не може бути кращим, помиляються.
Тож як ми досягли цього успіху? Так, завдяки економічному зростанню було досягнуто багато. Найбільше скорочення рівня бідності відбулося в таких країнах, як Китай та Індія, які за останні роки спостерігали швидке економічне зростання. Чи можемо ми знову використати той самий фокус? Чи може економічне зростання допомогти нам досягти глобальних цілей? Щоб відповісти на це запитання, нам потрібно знати рівень сучасного світу у порівнянні із загальносвітовими цілями та зрозуміти, як далеко нам потрібно пройти.
Але це непросто, оскільки глобальні цілі не лише амбітні, вони ще й дуже складні. У межах 17 цілей існує 169 підцілей і буквально сотні показників. І хоча деякі цілі є досить конкретними - покласти край голоду, - інші досить розпливчасті - сприяти розвитку мирного та толерантного суспільства.
Тож при визначенні рівня я буду використовувати інструмент, який називається Індекс соціального прогресу. Цей індекс вимірює все, чого ми прагнемо досягти із загальними цілями, і в результаті отримуємо єдине число, яке ми використовуємо як показник для вимірювання нашого прогресу в часі.
Індекс соціального прогресу в основному задає три основні питання про суспільство. По-перше, чи всі вони мають основні потреби у виживанні: їжа, вода, притулок та безпека? По-друге, чи є у всіх доступні будівельні блоки для побудови кращого життя: освіти, інформації, охорони здоров’я та сталого навколишнього середовища? І всі вони мають можливість покращити своє життя завдяки правам, свободі вибору, недискримінації та доступу до найсучасніших у світі знань?
Індекс соціального прогресу використовує 52 показники для формування єдиного балу за шкалою від 0 до 100. Ми виявили, що сьогодні у всьому світі існують великі відмінності в результатах. На сьогодні Норвегія має найвищий бал - 88. Центральноафриканська Республіка - найнижчий, 31. І загалом усі країни мають 61 бал, враховуючи відмінності в кількості населення.
Ось ми сьогодні: 61 зі 100. Куди нам потрібно йти для досягнення глобальних цілей?
Сьогодні глобальні цілі явно амбітні, але в найближчі 15 років ми не хочемо змінювати світ на образ Норвегії. Отже, коли ми дивимось на цифри, я здогадуюсь, що оцінка в 75 балів буде не лише великим зрушенням у процвітанні, але це також можна розуміти як досягнення глобальних цілей. Отже, це наша мета, 75 зі 100. Ми можемо її досягти?
Індекс соціального прогресу може допомогти нам розрахувати цей бал, оскільки, як ви вже помітили, немає економічного показника, ВВП чи економічного зростання. І це допомагає нам зрозуміти взаємозв'язок між економічним зростанням та соціальним прогресом.