РЕЗЮМЕ

медичний

Відправна точка: У своїй роботі автори аналізують власний досвід артроскопічної стабілізації повторних вивихів плечового суглоба. Метою роботи є оцінка результатів техніки артроскопічної стабілізації методом шовних якорів MITEK GII та BIO ANCHOR якорів у пацієнтів з рецидивуючим переднім вивихом або підвивихом плечового суглоба.

Пацієнти та методи: У період з грудня 2002 р. По березень 2008 р. 51 пацієнт із посттравматичною передньою нестабільністю плеча прооперований в ортопедичному відділенні в Нових Замки за допомогою методу кріплення швів MITEK G II та анкера BIO ANCHOR. Група складалася з 41 чоловіка та 10 жінок із середнім віком 27 років (діапазон 17 - 52 роки). Праву руку оперували у 25 випадках, а ліву руку - у 26 випадках. 25 пацієнтів (49%) мали нестабільність на домінантній кінцівці.

Результати: Ми оцінювали результати за модифікованою шкалою згідно з Роу та Зарінсом до та після операції. Оцінюючи результати операції, ми оцінили стан як чудовий у 39 пацієнтів (76,47%), а у 9 пацієнтів (17,64%) як добрий. Ми зафіксували задовільний стан у 3 пацієнтів (5,88%). Ми не помітили рецидиву вивиху ні в одного пацієнта.

Висновок: Артроскопічна стабілізація за допомогою методу кріплення швів MITEK GII та анкерів BIO ANCHOR достатньо вирішує нестабільність спереду не тільки шляхом рефіксації комплексу лабролігаменту, але і за рахунок зменшення патологічного переднього простору.

Ключові слова: нестабільність плеча - артроскопічна стабілізація - шовні анкери.

Вивих голеномеречного суглоба є найпоширенішим вивихом у людей, це було описано ще в часи Гіппократа. У більшості випадків це передній вивих, спричинений головним чином падінням на плече з викраденою та позаротованою верхньою кінцівкою (10). Найбільш частим ускладненням є залучення комплексу лабролігаменту, що призводить до повторних вивихів переднього відділу плечового суглоба. В результаті цих рецидивів загальний знос суглоба, що закінчується артрозом, швидко прогресує. Омартроз з болем, після фізичних вправ і в стані спокою посилює дискомфорт пацієнтів, які так сильно обмежені у своєму житті, роботі та спортивних заходах (6).

В останні десятиліття спостерігається бурхливий розвиток медичних знань про причини та механізми нестабільності плечового суглоба разом із постійно вдосконалюється діагностикою, що призводить до розробки нових методів лікування. З бурхливим розвитком артроскопії на перший план виходять артроскопічні методи вирішення нестабільності з використанням різних технік (2, 3, 5, 7, 8, 11, 12). Артроскопічна стабілізація глінохумеральної нестабільності поступово стає звичним методом на ортопедичних робочих місцях.

У період з грудня 2002 р. По травень 2007 р. Ми провели 51 артроскопічну стабілізацію пацієнтам із посттравматичною передньою нестабільністю руки, використовуючи шовні анкери MITEK G II та анкери BIO ANCHOR в ортопедичному відділенні в Нових Замках. У групі було 41 чоловік та 10 жінок із середнім віком 27 років (діапазон 17 - 52 роки). Праву руку оперували у 25 випадках, а ліву руку - у 26 випадках. У двадцяти п’яти пацієнтів (49%) спостерігалася нестабільність домінантної кінцівки. У всіх пацієнтів перший вивих плеча стався через травму. Середня кількість епізодів нестабільності перед операцією (з точки зору вивиху, підвивиху) становила 6 (1-20). Пацієнти з атравматичною та різноспрямованою нестабільністю та із загальною в'ялістю зв'язок були виключені з когорти. Усі пацієнти пройшли передопераційне обстеження, включаючи анамнез, фізичний огляд та рентген. в проекції AP. У всіх пацієнтів позитивний результат.

Операцію виконували в боковому положенні з осьовим і бічним витягуванням за кінцівку. Первинна діагностична артроскопія проводилася із застосуванням стандартного заднього та верхнього переднього підходів. У всіх пацієнтів було ураження передньої лабра, у 45 пацієнтів було ураження Хілл-Сакса, у 7 пацієнтів було ураження SLAP, у 4 пацієнтів було ураження ротаторної манжети, а у 2 - вільні суглобові тіла. Комплекс капсулолабу мобілізували з переднього краю гленоїда за допомогою розпилювача. Лабру і передній край гленоїда були фрезеровані Шевером. Поступово було просвердлено 2 - 3 анкерні отвори, в які титанові анкери MITEK GII, відповідно. Поглинаючі анкери BIO ANCHOR з одним або подвійним покриттям. За допомогою швів PDS або Ethibond нижня зв’язка голенохумеральної області та рефіксований комплекс лабролігаменту були тоновані до переднього краю гленоїда, зменшуючи тим самим патологічний передній простір.

Після операції рука була іммобілізована бинтом Дессо на 5 тижнів. Згодом було розпочато поступову реабілітацію, спрямовану на збільшення обсягу рухів та зміцнення м’язів плечового поясу. З 3-го місяця були дозволені безконтактні види спорту, а з 6-го - також контактні та накладні види спорту.

Середнє спостереження становило 23,5 місяців (діапазон 4-57 місяців). Ми оцінювали моніторингову групу за модифікованою шкалою згідно з Роу та Зарінсом (9) до та після операції (табл. 1). Ми оцінили чотири моніторингові сфери, а саме: біль, стійкість, імпульс та функціональну підготовленість. Максимальна кількість досяжних балів - 100. Результати в діапазоні від 100 до 90 класифікуються як відмінні, 89 - 70 як добрі, 69 - 40 як задовільні та нижче 39 балів - погані результати.

У передопераційній оцінці (таблиця 2) середній бал за Роу та Зарінсом становив 32,2 бала (діапазон 25 - 55). Оцінюючи результати операції, ми оцінили стан як чудовий у 39 пацієнтів (76,47%), а у 9 (17,64%) як хороший. У 3 пацієнтів (5,88%) ми зафіксували задовільний стан з періодичними болями, а у деяких пацієнтів із залишковим обмеженням рухів у крайніх положеннях. Ми не помітили рецидиву вивиху ні в одного пацієнта.

Ми порівняли передопераційний та післяопераційний діапазон рухів зі здоровою стороною. У двох пацієнтів обмеження зовнішнього обертання було більше 10 градусів, у трьох пацієнтів менше 10 градусів. Серйозних періопераційних або післяопераційних ускладнень, які могли б суттєво вплинути на післяопераційний стан, не було. На контрольних рентгенівських променях. Кісткових змін внаслідок розсмоктування або ослаблення якорів не було. Усі пацієнти повернулися до свого початкового життя та спортивних занять.

Резюме

Вступ: Автори аналізують власний досвід артроскопічної стабілізації повторних вивихів плеча. Метою роботи є оцінка результатів артроскопічної стабілізуючої техніки з використанням методу шовного анкера MITEK GII та анкерів BIO ANCHOR у пацієнтів з повторним переднім вивихом або підвивихом плеча.

Пацієнти та методи: У період з грудня 2002 року по березень 2008 року 51 пацієнт оперував посттравматичне переднє нестабільне плече методом шовного анкера MITEK G II та анкера BIO ANCHOR в ортопедичному відділенні в Нових Замках. Групу сформували 41 чоловік та 10 жінок середнього віку 27 років (від 17 до 52 років). У 25 випадках прооперовано праве плече, а в 26 - ліве. 25 пацієнтів мали нестабільність на домінантній кінцівці (49%).

Результати: Результати оцінювали за модифікованою шкалою згідно з Роу та Зарінсом до та після операції. При оцінці результатів операцій стан був оцінений як видатний у 39 пацієнтів (76,47%). Стан був оцінений як хороший у 9 пацієнтів (17,64%). Задовільний стан було помічено у 3 пацієнтів (5,88%). Ми не помітили жодного повторного вивиху у жодного пацієнта.

Висновок: Артроскопічна стабілізація за допомогою техніки шовного анкера MITEK GII та анкерів BIO ANCHOR достатньо вирішує передню нестабільність не тільки шляхом рефіксації капсулолабрального комплексу, але також за рахунок зменшення патологічної передньої області.

Ключові слова: нестабільність плеча - артроскопічна стабілізація - шовні анкери

Марек ОЗОРАК, Ладислав ТОРНЕЦЬКИЙ, Йозеф ЛАУРО