Резюме

можливий

Відправна точка: Антоциклінові цитостатики є ефективними препаратами, але з підтвердженою кардіотоксичністю. Можливості виявлення субклінічної кадіотоксичності за допомогою ехокардіографії обмежені. BNP (натрійуретичний пептид мозку) представляється потенційним маркером субклінічного ураження міокарда доксорубіцином. Метою дослідження було визначити значимість змін концентрації BNP, тропоніну I та фракції викиду лівого шлуночка (EF LV) ехокардіографічно як маркери субклінічної кардіотоксичності до та під час лікування антрацикліновими цитостатиками.

Файл і методи: У дослідження було включено 10 пацієнтів до початку хіміотерапії у віці від 45 до 74 років (медіана 58). До початку лікування доксорубіцином та до 4-го циклу хіміотерапії пацієнти проходили клінічну, лабораторну (включаючи BNP та тропонін I) та ехокардіографічну.

Результати: Жоден пацієнт не мав ознак серцевої недостатності до лікування доксорубіцином. ФВ ЛШ була вище 50% (55-72%, медіана 64%) у всіх пацієнтів до лікування. Концентрація BNP була нормальною у 8 пацієнтів при відрізку 100 пг/мл (7,97 - 320,25, медіана 42,24). Після трьох циклів лікування антрацикліном рівень ЛШ Л зменшився в середньому на 1,3% (52-69, медіана 63), BNP збільшився в середньому на 78,3 пг/мл (9,8-557,9, медіана 68,16). У 3 пацієнтів ми зафіксували значне збільшення концентрації BNP (в середньому на 495%), клінічних ознак серцевої недостатності ми не спостерігали ні в одного пацієнта.

Висновок: Під час лікування цитостатиками антрацикліну у 3 із 10 пацієнтів спостерігалося 5-кратне збільшення концентрації BNP, що супроводжувалось незначним зменшенням фракції викиду. У пацієнта з максимальним підвищенням BNP також спостерігалося підвищення тропоніну I. Оцінка достовірності BNP порівняно з ехокардіографією з точки зору прогнозування пізньої кардіотоксичності буде предметом іншого перспективного дослідження.

Ключові слова: BNP - кардіотоксичність - доксорубіцин.

РЕЗЮМЕ

Передумови: Антрацикліни є ефективними препаратами, однак із добре встановленою кардіотоксичністю. Можливості виявлення субклінічної кардіотоксичності за допомогою ехокардіографії обмежені. BNP (натрійуретичний пептид мозку), схоже, є потенційним маркером субклінічного ураження міокарда доксорубіцином. Метою дослідження було з'ясувати значення зміни концентрації BNP, тропоніну I та фракції викиду лівого шлуночка (EF LV), виміряної ехокардіографією, як маркери субклінічної кардіотоксичності до та під час хіміотерапії антрацикліном.

Предмет і методи: У дослідженні брали участь десять пацієнтів до хіміотерапії у віці від 45 до 74 років (медіана 58). До початку лікування доксорубіцином та до 4-ї серії хіміотерапії у всіх пацієнтів проводили клінічний огляд, лабораторні дослідження (включаючи рівні BNP та тропоніну I) та ехокардіографію.

Результати: До лікування доксорубіцином жоден пацієнт не мав симптомів серцевої недостатності. До початку лікування рівень ЛШ був у понад 50% (55-72%, медіана 64%) у всіх пацієнтів. Концентрація BNP була нормальною у 8 пацієнтів при граничному рівні 100 пг/мл (7,97-320,25, медіана 42,24). Після трьох серій лікування антрацикліном EF LV знизився в середньому на 1,3% (52-69, медіана 63), BNP збільшився в середньому на 78,3 пг/мл (9,8-557,9, медіана 68,16). У 3 пацієнтів ми спостерігали значне збільшення концентрації BNP (у середньому на 495%); у будь-якого пацієнта не було клінічних ознак серцевої недостатності.

Висновки: Під час лікування антрацикліновою хіміотерапією у 3 з 10 пацієнтів концентрація BNP зросла вп’ятеро, супроводжуючись незначним зменшенням фракції викиду. У одного пацієнта з найвищим рівнем BNP також було відзначено збільшення концентрації тропоніну I. У майбутньому перспективному дослідженні буде оцінено значення BNP проти ехокардіографії у прогнозуванні пізньої кардіотоксичності.

Ключові слова: BNP - кардіотоксичність - доксорубіцин.