РЕЗЮМЕ

горизонт

Передумови: Антрацикліни є ефективними препаратами, однак із добре встановленою кардіотоксичністю. Можливості виявлення субклінічної кардіотоксичності за допомогою ехокардіографії обмежені. BNP (натрійуретичний пептид мозку), схоже, є потенційним маркером субклінічного ураження міокарда доксорубіцином. Метою дослідження було з'ясувати значення зміни концентрації BNP, тропоніну I та фракції викиду лівого шлуночка (EF LV), виміряної ехокардіографією, як маркери субклінічної кардіотоксичності до та під час хіміотерапії антрацикліном.

Предмет і методи: У дослідженні брали участь десять пацієнтів до хіміотерапії у віці від 45 до 74 років (медіана 58). До початку лікування доксорубіцином та до 4-ї серії хіміотерапії у всіх пацієнтів проводили клінічний огляд, лабораторні дослідження (включаючи рівні BNP та тропоніну I) та ехокардіографію.

Результати: До лікування доксорубіцином жоден пацієнт не мав симптомів серцевої недостатності. До початку лікування рівень ЛШ був у понад 50% (55-72%, медіана 64%) у всіх пацієнтів. Концентрація BNP була нормальною у 8 пацієнтів при граничному рівні 100 пг/мл (7,97-320,25, медіана 42,24). Після трьох серій лікування антрацикліном EF LV знизився в середньому на 1,3% (52-69, медіана 63), BNP збільшився в середньому на 78,3 пг/мл (9,8-557,9, медіана 68,16). У 3 пацієнтів ми спостерігали значне збільшення концентрації BNP (у середньому на 495%); у будь-якого пацієнта не було клінічних ознак серцевої недостатності.

Висновки: Під час лікування антрацикліновою хіміотерапією у 3 з 10 пацієнтів концентрація BNP зросла вп’ятеро, супроводжуючись незначним зменшенням фракції викиду. У одного пацієнта з найвищим рівнем BNP також було відзначено збільшення концентрації тропоніну I. У майбутньому перспективному дослідженні буде оцінено значення BNP проти ехокардіографії у прогнозуванні пізньої кардіотоксичності.

Ключові слова: BNP - кардіотоксичність - доксорубіцин.

Аналіз надання медичних та соціальних послуг у закладах соціального обслуговування

РЕЗЮМЕ
Відправна точка: Питання тривалого догляду - це дуже важливі питання охорони здоров’я та соціальних питань. Це пов’язано з тим, що державні витрати на довготривалий догляд постійно збільшуються не лише через зростаючі потреби, але й через постійний тиск на підвищення якості послуг, що надаються. Метою аналізу було опитування щодо структури послуг, що надаються у вибраних соціальних закладах Словаччини

Матеріал і методи: В опитування щодо структури наданих послуг ми включили соціальні послуги (ZSS) конституційного типу, що надають послуги цільовим групам: літнім людям пенсійного віку, інвалідам та хронічно хворим громадянам економічно активного віку. Для збору даних про пристрій було використано анкету. Анкети були надіслані керівництву обраних закладів у формі листа. Налічувалось 405 закладів соціального обслуговування.

Результати: У ЗСС вікова структура пацієнтів була найбільшою у 76-85-річних (31%), тривалість перебування клієнта була> 11 років у 36% клієнтів. Для працівників найчастіше виконуваною діяльністю в ZSS були супутні послуги та види діяльності 31% та соціальне обслуговування 30%. Склад доходів ZSS у 2006 році становив 72% державного бюджету. Тривалість перебування клієнта в ZSS у 83% - це поєднання причин здоров'я та соціальних причин. Для діагностичного складу пацієнтів найпоширенішими є ішемічна хвороба серця, інфаркт міокарда, артеріальна гіпертензія (39%), захворювання опорно-рухового апарату (36%), психічні вади (27%) та деменція (20%). Час очікування ZSS у 52% становить більше 1 року.

Висновок: Охорона здоров'я та соціальна допомога часто дуже близькі і зустрічаються біля ліжка пацієнта. Літній та довготривалий хворий пацієнт не лише медично, але й соціально залежать від допомоги суспільства. Словаччина досі не має чіткої стратегії вирішення цих справ. Слід сприяти створенню сучасного закону про довготривалу допомогу та сприяння змішаному фінансуванню з відповідних джерел державного медичного страхування та соціальних фондів. У цій галузі існує потреба у забезпеченні більшої прозорості потоку коштів та у з’ясуванні стосунків між групами постачальників.

Ключові слова: хронічно хворий пацієнт - довготривала допомога - соціальна допомога - охорона здоров'я - люди похилого віку.

Довготривалий догляд у Словаччині: Аналіз медичних та соціальних послуг у закладах соціальної допомоги

Передумови: Питання довготривалого догляду стоять на першому плані порядку денного в галузі охорони здоров’я та соціальної сфери. Однією з причин є те, що державні витрати на довготривалий догляд постійно зростають через збільшення потреб, а також через постійний тиск на підвищення якості послуг. Цей аналіз включає огляд структури послуг, що надаються у вибраних соціальних закладах.

Матеріали та методи: Огляд структури наданих послуг включає установи, що обслуговують такі цільові групи: літні люди в пенсійному віці та інваліди та хронічно хворі у працездатному віці. Для збору даних із медичних та соціальних закладів ми використовували метод анкетування. Дані були отримані від керівництва цих установ. Було вивчено 405 закладів соціальної допомоги.

Результати: У соціальних закладах найбільше мешканців було в межах 76-85 років (31%); тривалість перебування становила 11 років і довше у 36% жителів. Найчастішими видами діяльності в закладах були послуги та діяльність (31%) та соціальне обслуговування (30%). У 52% соціальних закладів час очікування становить 1 рік і довше. Тривалість перебування пацієнта в соціальних закладах визначається поєднанням медичних та соціальних проблем у 83% мешканців. За діагнозом найчастішими були ішемічна хвороба серця, інфаркт, гіпертонія (39%), хвороба опорно-рухового апарату (36%), розумова інвалідність (27) та деменція (20%). У 2006 році соціальний заклад на сьогодні (72%) був підтриманий за рахунок асигнувань з державного бюджету.

Висновки: Довготривала допомога тісно пов’язана або доповнена іншими програмами та системами, які можуть зменшити потребу в тривалому догляді. Спочатку політика довгострокового догляду була сформульована як відповідь на старіння населення, що спричинило зростаючі потреби в соціальній допомозі та охороні здоров'я для людей похилого віку.

Ключові слова: хронічно хворий - довготривала допомога - соціальна допомога - охорона здоров'я - люди похилого віку.

Мобілізація для передачі стійкості до фторхінолонів [офлоксацину] від двох внутрішньолікарняних штамів

РЕЗЮМЕ
Відправна точка: Метою роботи було з'ясувати, чи, як і в США та Китаї, трансмісивна стійкість до фторхінолонів вже зустрічається в наших умовах у мультирезистентних внутрішньолікарняних штамів Klebsiella pneumoniae.

Файл і методи: У двох особливо резистентних до різних препаратів штамах Klebsiella pneumoniae, виділених від двох пацієнтів, госпіталізованих у різні відділення інтенсивної терапії великої навчальної лікарні, ми проводили спроби передати детермінанти стійкості до окремих антибіотиків та окремо контролювати явище стійкості до фторхінолонів. Передачу резистентності досліджували шляхом спільного культивування донорських штамів K. pneumoniae зі штамом реципієнта E. coli K-12, стійкого до рифампіцину. Ізольовані колонії E. coli rif + R + транскон'югантні колонії піддавали повномасштабному аналізу переданої стійкості шляхом непрямого відбору.

Результати: Обидва штами K. pneumoniae, хоча вони передають гени стійкості до фторхінолону з різних клінічних умов.

Висновок: Використовуючи відповідні методи, у наших умовах також можна було визначити переносимість стійкості досліджуваних штамів K. pneumoniae не лише до відомих досі генів стійкості, але й до фторхінолонів. Цей факт є особливо несприятливим розвитком розширення спектрів переданої стійкості також до генів, що кодують стійкість до згаданих особливо часто використовуваних та до цього часу добре ефективних антибактеріальних речовин.

Ключові слова: Klebsiella pneumoniae - стійкість до різних лікарських засобів - передача стійкості до фторхінолонів.

РЕЗЮМЕ

Передумови: Метою цього дослідження було визначити, чи також у нашій місцевості, як у США та Китаї, стійкість внутрішньолікарняних бактерій до фторхінолону стала переносимою разом із генетичними детермінантами стійкості до антибіотиків.

Штами бактерій і методи: Два внутрішньолікарняні штами, стійкі до лікарських препаратів, Klebsiella pneumoniae від двох пацієнтів різних відділень інтенсивної терапії великої університетської лікарні були піддані експериментам, які продемонстрували передачу генів стійкості до набору антибактеріальних препаратів, включаючи фторхінолони, штаму реципієнта E. coli K-12. Транскон'югантні клони E. coli rif + R +, отримані із змішаних культур штамів донорів та реципієнтів, аналізували на наявність індивідуальних детермінант стійкості методом непрямого відбору.

Результати: Обидва штами K. pneumoniae, хоча і ізольовані від пацієнтів з різними клінічними показниками, передавали стійкість до фторхінолонів разом із детермінантами стійкості до ряду інших препаратів.

Висновок: Використовуючи оптимальні процедури, можна було продемонструвати, що також у нашій місцевості стійкість до фторхінолонів стала переносимою. Це може бути небезпечним явищем у процесі поширення стійкості бактерій до хіміопрепаратів фторхінолону.

Ключові слова: Klebsiella pneumoniae - множинна лікарська резистентність - передавальна стійкість до фторхінолонів.

Марта БАБАЛОВА, Наташа БАРТОНЬКОВА, Яна БЛАГОВА, Кветослава КРАЛІКОВА, Володимир КРЧМЕРИ, Радко МЕНКІНА, Іван РОВНÝ

Управління охороною здоров’я для ВІЛ-позитивних пацієнтів у Камбоджі

Відправна точка: Вертикальна передача ВІЛ-інфекції залишається основною причиною зараження у дітей. Досягнення антиретровірусної профілактики та ведення вагітності, пологів та післяпологового періоду призвели до різкого зниження ризику вертикальної передачі ВІЛ. Камбоджа є однією з країн Південно-Східної Азії з високим рівнем поширеності ВІЛ, яка впровадила в охорону здоров'я правила, запропоновані в Національному протоколі щодо запобігання передачі ВІЛ від матері до дитини (ПМТК). Метою дослідження було порівняння медичної допомоги, яка надавалась усім пацієнтам, які народили дитину в 5 оздоровчих центрах у період з квітня 2005 р. По серпень 2007 р., З рекомендаціями, поданими у Національному протоколі профілактики. Відсоток вертикальної передачі ВІЛ згодом оцінювали як маркер ефективності процедур, що застосовуються у догляді.

Файл та методологія: Це ретроспективний аналіз даних 44 ВІЛ-позитивних пацієнтів та їх новонароджених, які були отримані шляхом переписування з медичної документації у період з вересня по грудень 2007 року. Харчування та ВІЛ-статус новонароджених. Поширеність ВІЛ оцінювали у досліджуваній популяції 3 із 5 медичних центрів.

Результати: Поширеність ВІЛ у групі вагітних жінок становила 1,18% (0,25 - 1,77) та 1,54% (0,68 - 2,70) у групі чоловіків. З 44 новонароджених один народився і 4 померли протягом наступних місяців. З 20 новонароджених, які пройшли тестування до грудня 2008 року, 15% були ВІЛ-позитивними та 85% ВІЛ-негативними. З усіх 44 новонароджених 16% не досягли віку тестування - 18 місяців і 39% ще не пройшли тестування.

Висновок: Управління доглядом за ВІЛ-позитивними матерями та їх новонародженими, як правило, відповідало рекомендаціям Національного протоколу щодо запобігання передачі ВІЛ від матері до дитини. Незважаючи на це, повідомляється про високу смертність новонароджених та високий відсоток вертикальної передачі ВІЛ. З огляду на вищевикладене, було б доречно запропонувати новий, більш ефективний режим процедур для запобігання вертикальній передачі.

Ключові слова: ВІЛ - профілактика вертикальної передачі - вагітність - поширеність ВІЛ.

РЕЗЮМЕ

Передумови: Вертикальна передача ВІЛ залишається основною причиною зараження ВІЛ у дітей. Досягнення антиретровірусної профілактики та ведення вагітності, пологів та післяпологового періоду досягли значного зниження частоти вертикальної передачі. Камбоджа - одна з країн Південно-Східної Азії з високим рівнем поширеності ВІЛ, яка впровадила Національні настанови щодо запобігання передачі інфекції від матері до дитини (ПМТКТ) у клінічну допомогу ВІЛ-позитивним вагітним жінкам. Метою дослідження було оцінити та порівняти медичну допомогу, що надається всім ВІЛ-позитивним жінкам, які здійснювали лікування в 5 закладах охорони здоров'я в Камбоджі з квітня 2005 р. По серпень 2007 р. Відповідно до Національних настанов щодо запобігання передачі ВІЛ від матері до дитини ( Протокол PMTCT). Вертикальну швидкість передачі ВІЛ визначали для оцінки клінічної практики.

Пацієнти та методи: Ретроспективний аналіз був проведений на 44 ВІЛ-позитивних вагітних жінок та їх немовлят з вересня по грудень 2007 р. Їх медичні картотеки були переглянуті з особливою увагою до методів тестування на ВІЛ, антиретровірусної терапії під час вагітності, пологів та післяпологового періоду, способу пологів, немовляти годування та ВІЛ-статус немовлят. Поширеність ВІЛ була визначена у 3 із 5 закладів охорони здоров’я.

Результати: Середня поширеність ВІЛ серед досліджуваних жінок становила 1,18% (0,25-1,77) та 1,54% (0,68-2,70) серед перевірених чоловіків. З 44 новонароджених один народився мертвим, а четверо померли незабаром після пологів. До грудня 2008 року з 20 немовлят, які пройшли тестування на ВІЛ, 15% були підтверджені позитивними та 85% негативними. З усіх 44 новонароджених 16% не досягли 18-місячного віку для тестування, а 39% ще не пройшли тестування.

Висновок: Загалом, ведення ВІЛ-позитивних вагітних жінок та їх немовлят у цих закладах охорони здоров’я відповідало Національним рекомендаціям (PMTCT). Проте вертикальна передача ВІЛ та дитяча смертність була дуже високою. Тому було б доцільно впровадити більш ефективні настанови.

Ключові слова: ВІЛ - профілактика вертикальної передачі - вагітність - поширеність ВІЛ.