Ускладнення діабету
Гострі діабетичні ускладнення
Діабет є гострим джерелом небезпеки для всіх діабетиків, хоча і не в однаковій мірі для всіх. Найпоширеніша проблема, яка виникає при прийомі ліків, пов’язана з його побічними ефектами. Це занадто низьке зниження рівня цукру в крові та гіпоглікемія.
| Гіпокіт Глюка-ген |
Гіперглікемічний кетоацидоз
Дуже рідкісним, але часто летальним, гострим ускладненням у діабетиків літнього віку, які в основному лікуються таблетками, є некетоацидотична гіперосмолярна кома. У цьому випадку рівень цукру в крові часто може піднятися вище 80 ммоль/л, і кров буде концентруватися. Навіть сьогодні рівень смертності значно перевищує 50%.
Незначні ускладнення діабету
Цукровий діабет є не тільки небезпекою для людини, оскільки його найпоширеніший варіант, діабет 2 типу, може залишатися прихованим протягом тривалого часу і може бути лише попереджувальним знаком діабету за відсутності симптомів, але це може бути дуже прикро. Зрозуміло, чому потрібно робити все необхідне для створення ідеального стану обміну речовин (див. Нижче).
Незначні ускладнення діабету можна розділити на два основних типи: макроангіопатичні та мікроангіопатичні. Широкий діапазон представлених текстів практично можна простежити до цих двох основних текстів. Але перед тим, як ми детальніше обговоримо ці ускладнення, необхідно розібратися з двома патологічними станами (захворюваннями), які дуже часто асоціюються з діабетом, які відіграють важливу роль насамперед при основних захворюваннях. Ці умови включають високий кров’яний тиск (гіпертонія) та діабетичні порушення обміну речовин (діабетична дисліпідемія).
При високому кров’яному тиску при цукровому діабеті
Діабетична дисліпідемія
Макроангіопатичні події
Цукровий діабет, особливо його тип 2, дуже часто асоціюється із захворюваннями великих судин і може значно прискорити процеси вставки, які завжди існують у людей середнього та старшого віку. У таблиці 13 наведені відмінності у відсотках смертності хворих на цукровий діабет 1 типу, починаючи з підліткового віку та типу 2, починаючи з підліткового віку та старше 60 років, залежно від тривалості діабету.
| Таблиця 12. Тип 1 і тип 2 (починаючи з 20 і старше 60 років), що загрожує життю цукровий діабет як функція тривалості діабету | ||||||||
| Вік на початку діабету (рррр) | До 20 років | Понад 60 років | ||||||
| Тривалість тесту на діабет (роки) | До 10 років | 10-19 | 20-29 | Понад 30 | До 10 років | 10-19 | 20-29 | Понад 30 |
| Халлок% | ||||||||
| Макроангіопатії (загалом)% | 13 | 17 | 29 | 56 | 69 | 75 | 74 | 75 |
| szнv% | 3 | 15 | 23 | 46 | 61 | 52 | 46 | 75 |
| мозок мозок% | 10 | 2 | 5 | 9 | 14 | 18 | 17 | - |
| інший% | - | - | 1 | 1 | 4 | 5 | 11 | - |
| Нефропатія% | 5 | 55 | 46 | 22 | 1 | 1 | 1 | - |
| Інша причина | 82 | 28 | 25 | 22 | 30 | 24 | 25 | 25 |
| Всього% | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 |
Як видно з таблиці, тривалість життя діабетиків 1 типу в першу чергу загрожує захворюваннями нирок паралельно зі збільшенням тривалості діабету, а нефропатія є основною причиною захворюваності у людей похилого віку.
При цукровому діабеті кальцифікація коронарних артерій та інфаркт, що спричиняється цим, трапляється в 4-6 разів частіше, ніж у осіб, які не страждають на діабет. Хоча жінки, які не страждають на діабет, мають менше серцевих нападів, ніж чоловіки подібного віку, жінки, які страждають на діабет, втрачають перевагу цього напрямку: частота їхніх смертей від інфаркту сягає частоти серед чоловіків. При діабеті вегетативна нейропатія серця (ураження симпатичної та парасимпатичної нервової систем) розвивається дуже рано. Одним із наслідків цього є неємічний інфаркт міокарда. Це означає, що пацієнт не відчуває болю в пошкодженому серцевому м’язі (стенокарді), а оскільки попередження не дано, інфаркт може легше призвести до смерті - нерозпізнаний. У багатьох випадках задуха, спричинена недостатністю кровообігу, є єдиною ознакою важкої серцевої недостатності через інфаркт міокарда. Це часто супроводжується небезпечною аритмією. У разі виникнення вищезазначених скарг слід негайно підготувати ЕКГ, а у разі виникнення вищезазначених скарг слід бути особливо обережним.
Хвороба судинно-мозкової системи
Цереброваскулярні захворювання. При цукровому діабеті побічні марення та порушення мови через стеноз мозкових артерій та тромбози виникають у 2-3 рази частіше. Як наслідок, загоєння уражених ділянок мозку відбувається у більшій мірі у діабетиків, ніж у нецукрів. Подібна ситуація і з пошкодженням мозкового нерва внаслідок гіпертонії (високого кров’яного тиску). З огляду на все це, існує підвищена потреба у регулярному контролі артеріального тиску у діабетиків (під час усіх відвідувань пацієнтів) та у правильному лікуванні для забезпечення нормального артеріального тиску нижче 140/90 мм рт.
Захворювання периферичних судин
При цукровому діабеті хвороби периферичних судин зустрічаються частіше, як і артерії нижніх кінцівок. Для цього характерне переривчасте розміщення, тобто від зовнішньої стегнової артерії в животі до стегнової артерії до великогомілкової артерії характерне звуження в декількох місцях. Це значно ускладнює загоєння, будь то ортопедична операція Доттера або шунтування. Однак так звані проблеми "діабетичної стопи" пов'язані не в першу чергу з атеросклерозом - атеросклерозом - а з діабетичною нейропатією (див. Нижче).
Мікроангіопатичні події
Суть хвороби капілярів, яку можна простежити до діабету: базальна мембрана капілярів (капілярів) потовщується і одночасно стає більш проникною для білого кольору. Він має два основних прояви; ретинопатія очного дна та нефропатія нирок. Насправді захворювання нервової системи та нейропатію частково можна віднести до мікроангіопатії. Крім того, у всіх органах, у всіх тканинах, від кровоносних судин шкіри до службового м’яза, можна виявити дрібні захворювання.
Незначні тканини, як і всі другорядні тканини, залежать від двох факторів: 1. тривалості діабету; 2. стан метаболізму, більш конкретно, наскільки середній рівень глюкози в крові відрізняється від рівня нецукрового діабету. Чим довше зберігається діабет і чим вище рівень цукру в крові, тим раніше трапляються дрібні події. Ретинопатія зазвичай виникає через 5 років, а через 20 років у 100% діабетиків спостерігається певний ступінь ураження очного дна, на щастя у переважній більшості випадків це легка, так звана. Нефропатія - захворювання судин нирок - зустрічається набагато рідше, розвиваючись у 20-30% випадків.