Показано, що мелатонін ефективно регулює сон, змінюючи амплітуду та час біологічних годин (хронобіологічний ефект), а також має антиоксидантні властивості.
Метаболічний синдром (МС) асоціюється з атеросклерозом і вражає 15-20% дорослого населення у всьому світі. Визначення РС (має бути виконано принаймні три з наступних критеріїв): 1) окружність талії> 102 см (чоловіки) та 88 см (жінки) відповідно; 2) рівень тригліцеридів> 150 мг/дл; 3) рівень ЛПВЩ 130/85 мм рт.ст .; і 5) глюкоза в крові натще> 110 мг/дл.
Також загальновідомий факт, що частота порушень сну сьогодні постійно зростає: ми спимо в середньому на 25% менше, ніж 40 років тому. 30% дорослих мають час сну менше 6 годин. Порушення добового ритму пов’язане з підвищеним ризиком ожиріння, діабету та серцево-судинних захворювань. Зміни способу життя (наприклад, переведення денних занять на нічні години), а також дієти, багаті енергією, сприяють змінам режиму сну та інших циркадних фізіологічних процесів. Підвищення симпатичного тонусу в грудному та м’язовому відділах та парасимпатичний тонус у внутрішньочеревному відділі призводять до підвищення артеріального тиску, а також до порушення засвоєння глюкози м’язами, посилення секреції інсуліну та відкладення жиру в черевній порожнині та печінці.
Збільшення кількості епідеміологічних досліджень (наприклад, дослідження охорони здоров’я медсестер, дослідження старіння чоловіків у Массачусетсі) підтверджує зв'язок між коротким часом сну та ожирінням та цукровим діабетом 2 типу (T2DM).
Ожиріння пов'язане з хронічним окислювальним стресом. Показано, що мелатонін ефективно регулює сон, змінюючи амплітуду та час біологічних годин (хронобіологічний ефект), а також має антиоксидантні властивості.
Застосування мелатоніну при лікуванні метаболічного синдрому (клінічні випробування)
Рівень мелатоніну в циркуляції знижується у пацієнтів з Т2DM, одночасно із збільшенням експресії мРНК мембранних рецепторів мембрани. Мутації гена, що кодує мелатоніновий рецептор, пов'язані з підвищеним вмістом глюкози в крові натще та/або підвищеним ризиком розвитку T2DM. Ці клінічні дані вказують на те, що мелатонін, ймовірно, бере участь у регуляції рівня глюкози в крові, і що низький рівень мелатоніну може схилити до розвитку T2DM. Також було помічено, що нічна секреція мелатоніну нижча за норму при ішемічній хворобі серця. Нічні добавки мелатоніну можуть знизити нічний артеріальний тиск у пацієнтів з гіпертонічною хворобою чоловічої статі, які не отримували іншого лікування, і досягти подібного ефекту у підлітків з Т1ДМ.
Дослідження на людях показали, що лікування мелатоніном може покращити ліпідний профіль. Введення мелатоніну (1 мг/кг протягом 30 днів) підвищувало рівень холестерину ЛПВЩ у жінок в періоді перименопаузи та постменопаузи. Дані на тваринах дозволяють припустити, що в основі ліпідознижуючого ефекту мелатоніну лежить кілька механізмів, таких як зниження кишкового всмоктування холестерину, пригнічення біосинтезу холестерину та взаємодія з рецепторами холестерину ЛПНЩ. В експериментах на тваринах було показано, що мелатонін покращує випадки безалкогольної жирної печінки, що виробляється дієтою з високим вмістом жиру. У людей введення мелатоніну після розриву коронарного нальоту запобігало гіперкоагуляції, спричиненій катехоламіном, пов’язаній з гострим стресом, що в іншому випадку сприяло б зростанню нальоту. In vitro мелатинін пригнічував агрегацію тромбоцитів залежно від часу та дози. Вищезазначені спостереження свідчать про те, що мелатонін може відігравати захисну роль у зменшенні атеротромботичного ризику при РС.
Нещодавно були опубліковані результати дослідження за участю 33 здорових добровольців та 30 хворих на РС. Порівняно з контрольною групою, РС мали значно вищий індекс маси тіла, загальний рівень холестерину, холестерину ЛПНЩ та тригліцеридів, систолічний та діастолічний артеріальний тиск, глікемію, рівні фібриногену та рівні субстрату, реагуючого на тіобарбітурову кислоту в еритроцитах; зниження рівня холестерину ЛПВЩ та каталази, глутатіонпероксидази та активності супероксиддисмутази в еритроцитах. Мелатонін у дозі 5 мг на день протягом 2 місяців значно знижує артеріальний тиск, покращує ліпідний профіль сироватки та антиоксидантний статус.
У сукупності результати вказують на те, що терапія мелатоніном може бути ефективною у хворих на РС, особливо щодо зменшення артеріальної гіпертензії.
Хронобіологічна терапія РС
Десятиліттями відомо, що частота серцевих скорочень, артеріальний тиск, функція тромбоцитів та ендотелію, а також функція окремих компонентів серцево-судинної системи регулюються щоденними ритмами. Епідеміологічні дослідження показали, що спостерігається ранковий пік частоти серцево-судинних подій (наприклад, ішемічний інсульт, інфаркт міокарда, раптова серцева смерть та шлуночкові аритмії). Циркадні годинники знаходяться також у клітинах міокарда, клітинах гладком’язових м’язів судинної стінки та клітинах ендотелію. Цілодобовий годинник, що працює в клітинах серцево-судинної системи, може впливати на функціонування серцево-судинної системи, сприяючи швидкій реакції на зміни навколишнього середовища. У людей діабет, який вважається найважливішим фактором ризику серцево-судинних захворювань, пов'язаний з "налаштуванням" серцевих циркадних годин. Знаючи це, спільне використання мелатоніну та світла може збільшити амплітуду та синхронізувати ендогенний циркадний ритм. Правильне призначення мелатоніну та світлової терапії є критично важливими у цьому відношенні. Підсилення ранкового світла та добавок мелатоніну перед сном є ідеальним допоміжним засобом для відновлення та підтримки циркадних ритмів при РС.
Мелатонін виявляється ефективною інноваційною стратегією в терапії РС, оскільки він має цитопротекторну дію на додаток до ефекту синхронізації ритму циркадного. Мелатонін має профілактичну дію проти деяких супутніх захворювань, пов’язаних з РС, таких як діабет, пошкодження вільними радикалами, запалення, мікросудинні захворювання та атеротромбоз. Спочатку для лікування РС зазвичай пропонують немедикаментозні методи, включаючи зміни способу життя, введення дієти з низьким вмістом жиру та підвищену фізичну активність. Якщо вищезазначене не дасть бажаного ефекту, ліки застосовуватимуться з гіпотензивними та ліпіднижувальними засобами або протидіабетиками, але це може становити ризик розвитку побічних ефектів. Мелатонін має чудовий профіль безпеки і може використовуватися для уникнення або зменшення токсичної дії багатьох препаратів. Варто зазначити, що мелатонін, як правило, добре переноситься пацієнтами, наприклад, було встановлено, що мелатонін у дозі 300 мг на день протягом 2 років є безпечним при бічному аміотрофічному склерозі.
Мелатонін є короткочасною молекулою і тому має обмежену тривалість дії. Отже, для лікування циркадних аритмій були синтезовані аналоги, які з високою спорідненістю зв'язуються з мелатоніновими рецепторами і мають більшу тривалість дії. Ці нові мелатонінергічні препарати знаходяться на різних стадіях затвердження американськими та європейськими органами з контролю над наркотиками. У нещодавно опублікованому дослідженні рамельтеон додавали у питну воду експериментальних щурів у дозі 8 мг/кг/день протягом 8 тижнів, що призводило до значно менших вікових підвищень систолічного артеріального тиску та збільшення ваги при спонтанні гіпертонія.
Висновки
Ожиріння та резистентність до інсуліну є серйозними клінічними проблемами у всьому світі. Інсулінорезистентний статус характеризується нездатністю інсуліну індукувати адекватну передачу сигналу, що призводить до порушення засвоєння глюкози скелетними м’язами та порушення опосередкованих інсуліном ефектів. Жирна дієта, що призводить до інсулінорезистентності, збільшує шанси на T2DM, інсульт та ішемічну хворобу серця та впливає на функціонування біологічних годинників за допомогою механізму зворотного зв'язку. Дані свідчать про те, що мелатонін може бути корисною допоміжною терапією у пацієнтів із ожирінням для поліпшення резистентності до інсуліну, дисліпідемії та ожиріння.
Джерело: Cardinali DP, et al. Мелатонін та метаболічний синдром: фізіопатологічні та терапевтичні наслідки. Нейроендокринологія 2011; 93: 133–142