табл. 16x400 мкг (блі. PCV/PCTFE/Al-перф.)

Зміст короткого опису характеристик (SPC)

КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ

таблетки

1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ

Валсартан ratiopharm 320 мг

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою

2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД

Кожна таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 320 мг валсартану.

Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.

3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА

Таблетка, вкрита плівковою оболонкою.

Бежева таблетка, вкрита плівковою оболонкою, модифікована у формі капсули (розмір приблизно 8,1 х 17,7 мм).

Таблетку можна розділити на рівні половинки.

4. КЛІНІЧНІ ДАНІ

4.1 Терапевтичні показання

Лікування есенціальної гіпертензії у дорослих та гіпертонії у дітей та підлітків у віці від 6 до 18 років.

4.2 Дозування та спосіб введення

Рекомендована початкова доза валсартану становить 80 мг один раз на день. Антигіпертензивний ефект чітко проявляється протягом 2 тижнів, а максимальний ефект спостерігається протягом 4 тижнів. У деяких пацієнтів, у яких артеріальний тиск не контролюється належним чином, добову дозу можна збільшити до 160 мг та максимум до 320 мг.

Валсартан також можна призначати в комбінації з іншими антигіпертензивними засобами. У цих пацієнтів додавання діуретику, такого як гідрохлоротіазид, спричинить ще більше падіння артеріального тиску.

Додаткова інформація для спеціальних груп пацієнтів

У пацієнтів літнього віку корекція дози не потрібна.

Порушення функції нирок

Для дорослих пацієнтів з кліренсом креатиніну> 10 мл/хв корекція дози не потрібна (див. Розділи 4.4 та 5.2).

Порушення функції печінки

Валсартан протипоказаний пацієнтам із важкими порушеннями функції печінки, жовчним цирозом та пацієнтам із холестазом (див. Розділи 4.3, 4.4 та 5.2). У пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня без холестазу доза не повинна перевищувати 80 мг.

Діти та підлітки у віці від 6 до 18 років

Початкова доза становить 40 мг один раз на день для дітей із вагою менше 35 кг та 80 мг один раз на день для дітей та підлітків із вагою 35 кг і більше. Дозу слід регулювати залежно від реакції артеріального тиску. Максимальні дози, вивчені в клінічних випробуваннях, наведені в таблиці нижче.

Дози, вищі за перелічені, не вивчались, і тому не рекомендуються.

Застосування у педіатричних пацієнтів віком від 6 до 18 років із порушеннями функції печінки

Як і дорослим, валсартан протипоказаний педіатричним пацієнтам із важкими порушеннями функції печінки, жовчним цирозом та пацієнтам із холестазом (див. Розділи 4.3, 4.4 та 5.2). Клінічний досвід застосування валсартану у педіатричних пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня обмежений. У цих пацієнтів доза валсартану не повинна перевищувати 80 мг.

Серцева недостатність та нещодавні інфаркти міокарда у педіатричних пацієнтів

Валсартан не рекомендується застосовувати для лікування серцевої недостатності або недавнього інфаркту міокарда у дітей та підлітків віком до 18 років через відсутність даних про безпеку та ефективність.

Валсартан можна приймати з їжею або без їжі, і слід приймати з водою.

Протипоказання

Підвищена чутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин.

Важкі ураження печінки, жовчний цироз, холестаз.

Другий та третій триместри вагітності (див. Розділи 4.4 та 4.6).

4.4 Особливі попередження та запобіжні заходи щодо використання

Не рекомендується одночасне застосування з препаратами калію, калійзберігаючими діуретиками та замінниками солі, що містять калій, або іншими препаратами, які можуть підвищити рівень калію (гепарин тощо). За необхідності необхідний моніторинг калію.

Порушення функції нирок

В даний час немає досвіду безпечного застосування у пацієнтів з кліренсом креатиніну 10 мл/хв, коригування дози не потрібно (див. Розділи 4.2 та 5.2).

Порушення функції печінки

Валсартан слід застосовувати з обережністю пацієнтам з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості без холестазу (див. Розділи 4.2 та 5.2).

Пацієнти з виснаженням натрію та/або об’єму

У пацієнтів з важким виснаженням натрію та/або об’єму, напр. у тих, хто отримує високі дози діуретиків, симптоматична гіпотензія може рідко виникати після початку терапії валсартаном. Перед початком терапії валсартаном слід відкоригувати виснаження натрію та/або об'єм. шляхом зменшення дози діуретику.

Стеноз ниркової артерії

Безпека валсартану не встановлена ​​у пацієнтів із двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом одиночної нирки. Короткочасне введення валсартану дванадцяти пацієнтам з реноваскулярною гіпертензією внаслідок одностороннього стенозу ниркової артерії не спричинило суттєвих змін ниркової гемодинаміки, креатиніну в сироватці крові та азоту сечовини в крові (BUN). Оскільки інші препарати, які впливають на ренін-ангіотензинову систему, можуть збільшувати вміст сечовини в крові або креатиніну в сироватці крові у пацієнтів з одностороннім стенозом ниркової артерії, рекомендується моніторинг функції нирок при лікуванні пацієнтів валсартаном.

В даний час немає досвіду щодо безпечного застосування валсартану пацієнтам з нещодавньою трансплантацією нирки.

Лікування валсартаном не слід застосовувати пацієнтам із первинним гіперальдостеронізмом, оскільки їх система ренін-ангіотензин-альдостерон не активована.

Стеноз аорти та мітральної клапани, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія

Як і у випадку з іншими судинорозширювальними засобами, особлива обережність призначається пацієнтам, які страждають на аортальний та мітральний стенози або гіпертрофічну обструктивну кардіоміопатію (HOCM).

Під час вагітності слід розпочинати застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II (АІІРА). Якщо продовження терапії антагоністами рецепторів ангіотензину II не вважається необхідним, пацієнтам, які планують завагітніти, слід продовжувати альтернативну антигіпертензивну терапію лікарськими засобами, які мають встановлений профіль безпеки для використання під час вагітності. Якщо діагностується вагітність, лікування антагоністами рецепторів ангіотензину II слід негайно припинити та, за необхідності, розпочати альтернативну терапію (див. Розділи 4.3 та 4.6).

Інші стани зі стимуляцією ренін-ангіотензинової системи

У пацієнтів, функція нирок яких може залежати від активності ренін-ангіотензинової системи (наприклад, пацієнти з важкою застійною серцевою недостатністю), лікування інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту асоціюється з олігурією та/або прогресуючою азотемією, а в рідкісних випадках - гострою ниркова недостатність/недостатність. або смерть. Оскільки валсартан є антагоністом рецептора ангіотензину II, не можна виключати, що валсартан може асоціюватися з нирковою недостатністю.

Порушення функції нирок

Для педіатричних пацієнтів з кліренсом креатиніну 30 мл/хв корекція дози не потрібна (див. Розділи 4.4 та 5.2). Під час лікування валсартаном слід ретельно контролювати функцію нирок та вміст калію в сироватці крові. Це особливо важливо, коли валсартан дають за наявності інших станів з можливими порушеннями функції нирок (лихоманка, зневоднення).

Порушення функції печінки

Як і дорослим, валсартан протипоказаний педіатричним пацієнтам із важкими порушеннями функції печінки, жовчним цирозом та пацієнтам із холестазом (див. Розділи 4.3, 4.4 та 5.2). Клінічний досвід застосування валсартану у педіатричних пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня обмежений. У цих пацієнтів доза валсартану не повинна перевищувати 80 мг.

4.5 Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії

Одночасне використання не рекомендується

Під час одночасного лікування інгібіторами АПФ повідомлялося про оборотне збільшення концентрації літію та токсичності в сироватці крові. Через відсутність досвіду при одночасному застосуванні валсартану та літію цю комбінацію не рекомендується застосовувати. Якщо комбінація виявляється необхідною, рекомендується ретельний контроль рівня літію в сироватці крові.

Калійзберігаючі діуретики, добавки калію, замінники солі, що містять калій, та інші речовини, які можуть підвищувати рівень калію

Якщо лікарський засіб, що впливає на рівень калію, вважається необхідним у поєднанні з валсартаном, рекомендується контролювати рівень калію в плазмі крові.

Потрібна обережність при одночасному застосуванні

Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, ацетилсаліцилову кислоту (> 3 г/добу) та неселективні НПЗЗ

При одночасному застосуванні антагоністів ангіотензину II з нестероїдними протизапальними препаратами може спостерігатися послаблення антигіпертензивного ефекту. Крім того, одночасне застосування антагоністів ангіотензину II та НПЗЗ може призвести до підвищеного ризику погіршення функції нирок та збільшення рівня калію в сироватці крові. Тому необхідно контролювати функцію нирок на початку лікування, а також забезпечувати адекватну гідратацію пацієнта.

У дослідженнях лікарських взаємодій валсартан не виявив жодної клінічно значущої взаємодії з валсартаном та будь-яким із наступного: циметидин, варфарин, фуросемід, дигоксин, атенолол, індометацин, гідрохлоротіазид, амлодипін, глібенкламід.

При дитячій та підлітковій гіпертонії, яка часто є наслідком ниркової недостатності, рекомендується обережність при одночасному застосуванні валсартану та інших засобів, що пригнічують ренін-ангіотензин-альдостеронову систему і, таким чином, підвищують рівень калію в сироватці крові. Слід ретельно контролювати функцію нирок та вміст калію в сироватці крові.

4.6 Фертильність, вагітність та лактація

Застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II не рекомендується протягом першого триместру вагітності (див. Розділ 4.4). Застосування інгібіторів рецепторів ангіотензину II протипоказано протягом другого та третього триместру вагітності (див. Розділи 4.3 та 4.4).

Епідеміологічні дані щодо ризику тератогенності після впливу інгібітора АПФ протягом першого триместру вагітності не мають остаточних результатів, проте не можна виключити незначне збільшення ризику. Хоча відсутні контрольовані епідеміологічні дані щодо ризику антагоністів рецепторів ангіотензину II (АІІРА), подібні ризики можуть існувати для цього класу препаратів. Якщо продовження AIIRA не вважається необхідним, пацієнтам, які планують завагітніти, слід перейти на альтернативне антигіпертензивне лікування, яке має встановлений профіль безпеки для використання під час вагітності. Якщо діагностовано вагітність, лікування АІІРА слід негайно припинити та, за необхідності, призначити альтернативну терапію.

Відомо, що вплив AIIRA протягом другого та третього триместру спричиняє фетотоксичність (зниження функції нирок, олігогідрамніон, затримка окостеніння черепа) та токсичність для новонароджених (ниркова недостатність, гіпотонія, гіперкаліємія) у людей, див. Також розділ 5.3 "Доклінічні дані безпеки".

У разі впливу AIIRA з другого триместру вагітності рекомендується перевірка ультразвукової функції нирок та черепа.

Немовлят, матері яких приймали АІІРА, слід ретельно контролювати на предмет можливої ​​гіпотензії (див. Також розділи 4.3 та 4.4).

Оскільки інформація щодо використання валсартану під час грудного вигодовування недоступна, використання валсартану під час грудного вигодовування не рекомендується, і переважні альтернативні методи лікування з більш встановленими профілями безпеки під час грудного вигодовування, особливо якщо годувати новонародженого або недоношеного немовляти.

Валсартан не мав негативних наслідків для репродуктивної здатності самців або самок щурів при пероральних дозах до 200 мг/кг/добу. Ця доза в 6 разів перевищує максимальну рекомендовану дозу для людини на основі мг/м2 (розрахунок передбачає пероральну дозу 320 мг/добу та пацієнта з вагою 60 кг).

4.7 Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами

Жодних досліджень щодо впливу на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами не проводилось. Слід враховувати можливість рідкісного запаморочення або втоми при керуванні автотранспортом або роботі з механізмами.

4.8 Небажані ефекти

У контрольованих клінічних випробуваннях у дорослих пацієнтів з артеріальною гіпертензією загальна частота побічних реакцій була порівнянна з плацебо, що відповідає фармакології валсартану. Частота побічних реакцій, як видається, не пов'язана з дозою або тривалістю лікування, а також не пов'язана зі статтю, віком чи расою.

Побічні реакції, про які повідомляють клінічні випробування, постмаркетинговий досвід та лабораторні результати, перераховані нижче за класифікацією систем органів.

Побічні реакції перераховані нижче за частотою, причому найвища частота вказана першою. Використовується така угода: дуже поширені (≥1/10), загальні (≥1/100 до 35 кг отримували по 20, 80 та 160 мг таблеток валсартану щодня (низькі, середні та високі дози). Наприкінці 2-го тижня валсартан знижував як систолічний, так і діастолічний артеріальний тиск залежно від дози. Загалом усі три рівні дози валсартану (низька, середня та висока доза) значно знижували систолічний артеріальний тиск від вихідного рівня: низький на 8, середній на 10 та високий на 12 мм рт. Пацієнтів повторно рандомізували для продовження прийому тієї ж дози валсартану або для переходу на плацебо. Базовий систолічний артеріальний тиск був на -4 та -7 мм рт. Ст. Нижчим у пацієнтів, які продовжували застосовувати валсартан середніх та високих доз, ніж у пацієнтів, які отримували плацебо. Базовий систолічний артеріальний тиск був подібним у пацієнтів, які отримували низькі дози валсартану, як у пацієнтів, які отримували плацебо. Загалом, дозозалежний антигіпертензивний ефект валсартану спостерігався у всіх демографічних підгрупах.

В іншому клінічному дослідженні, в якому взяли участь 300 дитячих пацієнтів з гіпертонічною хворобою у віці від 6 до 18 років, пацієнти, які мають право на включення в дослідження, були рандомізовані для прийому таблеток валсартану або еналаприлу протягом 12 тижнів. Діти вагою від ≥18 кг до 35 кг і 10 мл/хв) не є

необхідна корекція дози. В даний час немає досвіду безпечного застосування у пацієнтів з кліренсом креатиніну 30 мл/хв, і коригування дози не потрібно. Слід ретельно контролювати функцію нирок та вміст калію в сироватці крові (див. Розділи 4.4 та 5.2).

5.3 Доклінічні дані про безпеку

Доклінічні дані не виявляють особливої ​​небезпеки для людей на основі звичайних досліджень фармакології безпеки, токсичності при повторних дозах, генотоксичності та канцерогенного потенціалу.

У щурів токсичні для матері дози (600 мг/кг/добу) протягом останніх днів гестації та лактації призводили до зниження виживання, зниження маси тіла та затримки розвитку (відділення вуха та розкриття слухового проходу) у нащадків (див. Розділ 4.6). Ці дози у щурів (600 мг/кг/добу) приблизно в 18 разів перевищують максимально рекомендовані дози для людини, розраховані на основі мг/м2 (розрахунок передбачає пероральну дозу 320 мг/добу та пацієнту 60 кг).

У доклінічних дослідженнях безпеки високі дози валсартану (від 200 до 600 мг/кг маси тіла), що вводили щурам, знижували параметри еритроцитів (еритроцити, гемоглобін, гематокрит) та підтверджували зміни в нирковій гемодинаміці (незначне підвищення рівня сечовини в плазмі, гіперплазія канальців у нирках) і базофілія). у чоловіків). Ці дози у щурів (від 200 до 600 мг/кг маси тіла) приблизно в 6- і 18 разів перевищують максимально рекомендовані дози для людини, розраховані на основі мг/м2 (розрахунок передбачає пероральну дозу 320 мг/добу та 60 кг пацієнта). У мармозет однакові дози спричинили подібні зміни, хоча і більш серйозні, особливо в нирках, де зміни призвели до нефропатії, що призвело до збільшення сечовини та креатиніну.

У обох видів спостерігалася ниркова гіпертрофія юкстагломерулярних клітин. Вважалося, що всі зміни зумовлені фармакологічною активністю валсартану, яка спричиняє тривалу гіпотензію, особливо у мармозет. Гіпертрофія ниркової юкстагломерулярної клітини не має значення у людей, які отримують рекомендовані дози валсартану.

Щоденне пероральне дозування вальсартану у новонароджених та неповнолітніх щурів (з 7 по 70 день після пологів) у дозах до 1 мг/кг/добу (приблизно 10-35% від максимально рекомендованої педіатричної дози 4 мг/кг/добу для системних опромінення) призвело до стійкого, незворотного пошкодження нирок. Ці ефекти представляють очікуваний посилений фармакологічний ефект інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту та блокаторів ангіотензину II типу. Ці ефекти спостерігаються при лікуванні щурів протягом перших 13 днів життя. Цей період відповідає 36-му гестаційному тижні у людей, і цей період іноді може тривати до 44 тижнів після зачаття у людей. Неповнолітні щури в дослідженні валсартану отримували дози до 70-го дня, і не можна виключати наслідки для дозрівання нирок (після пологів від 4 до 6 тижнів). Функціональне дозрівання нирок - це постійний процес протягом першого року життя людини. Отже, не можна виключати клінічного значення у дітей у віці