Зростання поросят під час лактації залежить головним чином від виробництва молока свиноматки. Свині з більшою масою відлучення мають швидший ріст, ніж малі ваги.

Тому важливо покращити виробництво молока у свиноматок, щоб мати важчих поросят на відлученні. Тому існує інтерес до альтернативних інгредієнтів раціонів, що покращують продуктивність худоби. У наступній роботі був проведений експеримент для оцінки включення морських водоростей. Було використано 32 багатородові свиноматки з чотирма дієтами та вісьмома повторами.

ВСТУП

Зростання поросят під час лактації залежить головним чином від виробництва молока свиноматки. Свині з більшою масою відлучення мають швидший ріст, ніж малі ваги. Тому важливо покращити виробництво молока у свиноматок, щоб мати важчих поросят на відлученні. Для збільшення вироблення молока та задоволення вимог поросят були спробувані різні методи, такі як використання гормонів (Harkins et al., 1989), маніпуляції харчовим вмістом раціонів та використання кормових добавок (Boyd et al., 2000), або заохочення грудного вигодовування (Auldist et al., 2000).

МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ

Експеримент проводився на Експериментальній фермі Інституту сільськогосподарських наук Автономного університету Нижньої Каліфорнії, розташованому в Ехідо-Нуево-Леон в Мехікалі, до н. Е. Було використано 32 багатоплідні свиноматки (4,5 середнього опоросу на свиноматку) кросу Ландрас × Дюрок × Йоркшир (50:25:25), яким під час опоросу було довільно призначено одну з чотирьох обробок; з восьми повторень на одну процедуру. Свиноматки були вагітними шляхом прямого монтажу та утримувались в окремих клітинах з 0 по 107 день вагітності; На 107 день гестації свиноматок зважували та дезінфікували йодом перед тим, як потрапити в опорос, який оснащений внутрішнім обладнанням для контролю температури. Крім того, у кожній клітці для опоросу були інфрачервоні лампи для забезпечення тепла поросятам під час лактації. Поросят відлучили від грудей на 29 ± 1 день.

Після опоросу поросят ідентифікували (вушні вирізи), хвостали і іклали, а також гарантували, що всі вони взяли молозиво. Через 48 годин після пологів розмір посліду стандартизували до восьми поросят (середня кількість відлучених поросят/свиноматки на фермі), даруючи або усиновляючи свиней відповідно до кількості живонароджених у кожному посліді; крім того, померле потомство замінювалося лише в перші 6 днів життя. При обміні свиней подбали про те, щоб і вага, і вік були подібними до показників для прийомних послідів, щоб уникнути соціальних розладів у посліді.

Поросят зважували індивідуально в день народження та в дні відбору проб (вік 6, 13, 20 та 27 днів); також фіксували вагу підстилки при відлученні. Свиноматок зважували на 107 день вагітності та в кінці лактації, щоб визначити втрату ваги у цей період. Хоча кормам пропонувався безкоштовний доступ до свиноматок, його споживання реєстрували щотижня; Під час лактації поросятам не пропонували твердої їжі. Воду пропонували на свободу свиноматкам та поросятам. Були зафіксовані дні при першій спеці та при першій службі після відлучення.

Виробництво свинячого молока розраховували на лактаційні дні 6, 13, 20 і 27, зважуючи підстилку до і після кожного вигодовування. У ці дні поросят ізолювали від свиноматки в тій самій пологовій клітці, з 8:00 до 13:00, але вони поверталися до матері кожні 60 хв і залишалися з нею протягом 1 хвилини на вигодовування; У кожен день відбору проб виконували п’ять подвійних ваг. Було проведено попереднє випробування, в якому інтервал між годуваннями та тривалість кожного з них розраховувались у кількох свиноматок. У цьому тесті інтервал між годуваннями становив 55 хв, а тривалість кожного годування становила 1 хв, що збігається з Allen et al. (2001), який виявив, що грудне вигодовування відбувається в середньому кожні 60 хв. Коли свиноматки не давали поросятам молоко через 60 хв, їх виводили на додаткові 30 хв.

Для розрахунку виробництва молока враховували час, необхідний для дачі п’яти годувань, потім розрахували приблизний час між кожним та підрахували час, коли поросята висмоктували свиноматку за один день. Різниця між кожним зважуванням поросят (до і після вигодовування) розглядалася як виробництво молока у свиноматок у кожному вигодовуванні, і розраховувалось середнє значення п’яти подвійних ваг, а потім множилося на час, коли поросята пили молоко в одного дня. За одну хвилину вигодовування жодна свиня не випорожнилась і не помочилася; тому різниця у вазі поросят до і після вигодовування була наслідком споживання молока.

Зразки молока (приблизно 6 мл) відбирали в ті самі дні, коли було розраховано виробництво молока, шляхом ручного віджимання до та після п'яти подвійних зважувань, щоб запобігти виходу поросят без їжі під час відбору проб. Відбір проб молока проводився із сосків свиноматки, які використовували поросята під час кожного вигодовування. Зразки молока заморожували при -20 oC для подальшого аналізу. Для аналізу білка поєднували зразки з 6-го та 13-го днів та з 20-го та 27-го днів. Зразки розморожували в теплій воді та гомогенізували для аналізу білка за допомогою процедури Кельдаля (AOAC, 1990). Для розрахунку відсотка білка вміст N у зразку помножували на 6,38.

Під час вагітності всіх свиноматок годували пшенично-соєвою пастою (3400 Ккал ЕМ кг - 1 та 12% CP). Кожній свиноматі давали по 2 кг цієї дієти до дня опоросу; 1 кг вранці і ще вдень. Дієти під час лактації були ізоенергетичними (3232 Ккал ЕМ кг - 1) та ізопротеїновими (14,25% CP) і пропонувались у вільному доступі з дня доставки. Дієтами (процедурами) були: Т1) дієта на основі пшенично-соєвої пасти; Т2) Т1 + 1,5% водоростей; Т3) Т1 + 3,0% морських водоростей; і Т4) Т1 + 4,5% морських водоростей (табл. 1). До всіх раціонів додавали синтетичний лізин, треонін та метіонін, щоб задовольнити потреби свиноматок (NRC, 1998). Крім того, усі раціони включали суміш вітамінів і мінералів, яка покривала 100% потреб у годуючих свиноматок (NRC, 1998).

Таблиця 1 - Склад експериментальних дієт (%).

основі

† Надається на кілограм дієти: вітамін А, 4800 МО; вітамін D3, 1600 МО; вітамін Е, 4,80 МО; вітамін К3, 1,60 мг; рибофлавін, 4,00 мг; d-пантотенова кислота, 7,20 мг; ніацин, 16,00 мг; вітамін В12, 12,80 мкг; Zn, 64,00 мг; Fe, 64,00 мг; Cu, 4,00 мг; Mn, 4,00 мг; I, 0,36 мг; Se, 0,13 мг.

Експеримент проводився у повністю рандомізованому дизайні (Steel and Torrie, 1980). Проведено аналіз коваріації для визначення впливу кількості отелення свиноматок (коваріантних) на продуктивні змінні; однак коваріат не був значущим (р> 0,05). Проведені регресійні аналізи між рівнем додавання морських водоростей у раціон та змінними характеристиками свиноматок (виробництво та склад молока) та поросят (індивідуальний приріст ваги та на підстилку); також між днями лактації (DEL) та тими ж змінними відповіді. Крім того, були проведені кореляційні аналізи між показниками реакції поросят та свиноматок у межах кожного рівня додавання морських водоростей до раціону щодо днів лактації. Для цих аналізів застосовували процедуру GLM SAS (SAS, 1988).

Статистична модель становила: Yij = μ + Ti + Eij; де Yij = - змінна реакції, що відповідає i-му обробленню та j-му повторення, μ = загальне середнє, Ti = ефект i-го лікування, Eij = похибка експерименту, пов'язана з j-м повторенням i-го лікування; Eij

РЕЗУЛЬТАТИ І ОБГОВОРЕННЯ

Суттєвого впливу (р> 0,05) на денний приріст ваги порося не виявлено (табл. 2); включення морських водоростей у раціон годуючих свиноматок не вплинуло на ріст поросят. На відміну від цього, незалежно від рівня морських водоростей у раціоні, вік поросят суттєво впливав (p≤0,05) на індивідуальний приріст ваги поросят та посліду. В обох випадках (поросята та підстилка) приріст ваги збільшувався (p≤0,05) із збільшенням віку поросят.

Таблиця 2 - Вплив додавання морських водоростей на щоденний приріст ваги (г) поросят та посліду.

† Вплив віку (p≤0,05)

Результати додавання морських водоростей до раціонів молочних свиноматок за реакцією посліду (кількість відлучених поросят на підстилку, вага поросят та підстилка при відлученні); споживання їжі; виробництво та вміст білка в молоці; а продуктивні та репродуктивні змінні свиноматок представлені в таблицях 3, 4, 5 та 6. Жодного значущого впливу водоростей (р> 0,05) не виявлено у будь-якій змінній реакції посліду, споживання корму, виробництва та вмісту. молоко. Жодного ефекту (р> 0,05) морських водоростей не спостерігалося у зміні ваги, днів до першого тепла після відлучення та інтервалу відлучення свинок; вага тварин на початку експерименту (107 день вагітності) була однаковою (р> 0,05) між обробками. На відміну від цього, споживання кормів для свиноматок та виробництво молока зростали (p≤0,05) із збільшенням DEL.

Таблиця 3 - Вплив додавання морських водоростей у годуючих свиноматок раціон на продуктивність їх підстилки.

† Стандартна помилка середнього значення

Таблиця 4 - Вплив додавання морських водоростей до раціону на споживання корму свиноматками, що годують.

† Вплив днів на лактацію (p≤0,05) ¶ Стандартна помилка середнього значення

Таблиця 5 - Вплив додавання морських водоростей на виробництво молока та вміст молочного білка у годуючих свиноматок.

† Вплив днів на лактацію (p≤0,05) ¶ Стандартна помилка середнього значення

Таблиця 6 - Продуктивна та репродуктивна поведінка свиноматок, що годують, з додаванням морських водоростей.

¶ Стандартна помилка середнього значення

У таблиці 7 представлені результати реакції поросят та свиноматок на різних стадіях лактації. Щоденний приріст ваги (ВВП) поросят та посліду збільшувався (p≤0,05) із збільшенням їх віку. Подібним чином виробництво молока у свиноматок та споживання корму зросли (p≤0,05) у міру прогресування лактації з 6 по 27 день.

Таблиця 7 - Продуктивна поведінка свиноматки та її посліду під час лактації.

† Вплив днів на лактацію (p≤0,05) ¶ Стандартна помилка середнього значення

У цьому експерименті не виявлено суттєвих відмінностей у продуктивних та репродуктивних змінних (добовий приріст ваги поросята та підстилки, виробництво та склад молока, втрата ваги свиноматки та дні до першої спеки після відлучення) при додаванні водоростей у раціон годуючі свиноматки. Щодо даних, опублікованих Allen et al. (2001) про продуктивну поведінку свиноматок, результати цього експерименту значно варіювали. Ці результати збігаються з результатами, опублікованими Франкліном та ін. (1999), який при додаванні морських водоростей (Schizochytrium sp.) У раціони для корів не виявив впливу на виробництво та кількість білка в молоці; Однак відсоток жиру зменшувався, а склад жирних кислот був іншим, оскільки в ньому була більша кількість лінолевої кислоти та кон'югованих жирних кислот (ω - 3), а споживання їжі зменшувалося через смакові якості водоростей.

Кім та ін. (2003) виявили, що додавання 1, 2 та 3% шроту з водоростей у раціони свиноматок лінійно збільшувало щоденний приріст ваги поросят; крім того, при 2% морських водоростей свиноматки втрачали менше маси тіла (3,72 кг). Ця величина подібна до втрати ваги свиноматок, які отримували раціон з 1,5% морських водоростей у цьому дослідженні.

На виробництво молока впливають різні фактори, такі як вік, кількість телят, стан тіла, харчування, розмір посліду та стадія лактації. Однак у цьому експерименті не було виявлено суттєвих відмінностей при додаванні морських водоростей до раціону, але коли DEL значно збільшився, виробництво молока зросло. Найвище виробництво молока спостерігалося з 21 по 27 день. Ці результати збігаються з результатами, опублікованими Кім та співавт. (1999a) та Daza et al. (1999), який спостерігав лінійний вплив на вироблення молока і що пік вироблення молока припадає на третій та четвертий тиждень лактації з наступним зменшенням. Інші автори (Toner et al., 1996; Nielsen et al., 2002) зазначили, що максимальна вироблення молока припадає на третій тиждень, з 15 по 21 день, тоді як Pluske et al. (1998) виявили, що виробництво молока на 14% вище з 10 по 14 день (9,3 проти 8 кг на добу - 1). Тонер та ін. (1996) та Grandhi (2002) вказують, що ці відмінності в максимальному піку продуктивності пов'язані з генотипом свиноматок.

Збільшення вироблення молока відбувається за рахунок розростання тканини молочної залози під час лактації. Кім та ін. (1999a, b) та Nielsen et al. (2002) виявили лінійне збільшення зростання молочної залози в міру прогресування лактації. На думку цих авторів, хоча молочна залоза стимулюється щоденним смоктанням порося, виробництво молока збільшується. На думку тих самих авторів, максимальний пік зростання молочної залози збігається з піком виробництва молока. Перш ніж досягти максимального зростання молочної залози, свині ще малі і виробляють менше смоктальних подразників; отже, зменшується вироблення молока із залоз. Після піку виробництва молока залоза стимулюється рідше, оскільки поросята після третього тижневого віку починають споживати тверді корми, що зменшує вироблення молока (Hurley, 2003).


Таблиця 8 - Зв'язок між днями лактації (DEL) та виробництвом молока (PDL), щоденним приростом ваги поросят (GDPL) та щоденним приростом ваги посліду (GDPC).

Споживання їжі зростало до четвертого тижня лактації, що погоджується з Grandhi (2002), який зауважив, що споживання їжі зростає із збільшенням днів лактації. Найбільше споживання було на третьому та четвертому тижнях, а найнижче на першому. Фермер та ін. (2001), спостерігали збільшення споживання корму, оскільки дні лактації збільшувались у свиноматок з різними генотипами: від 3,2 до 5,3 кг у великих білих свиноматок та від 1,8 до 4,5 кг у Аптон-Мейшана. Низьке споживання в перший тиждень лактації обумовлене такими факторами, як стрес під час пологів, здатність кишечника до споживання їжі та тип дієти на етапі гестації. Лінійне збільшення споживання кормів свиноматками (табл. 4) значною мірою зумовлене поживними речовинами, які молочна залоза вимагає для виробництва молока.

Дослідження, пов’язані з використанням морських водоростей у виробництві молока у свиноматок, дуже обмежені, і їх вплив на виробництво молока ще не визначений чітко. Крім того, в даний час в деяких країнах спостерігається тенденція до збільшення тривалості грудного вигодовування більш ніж на 21 день. Тому необхідні додаткові дослідження, щоб з’ясувати, чи додавання водоростей збільшує виробництво молока та досягнення кращих продуктивних показників поросят при тривалій лактації та на наступних стадіях свинарства. .

ВИСНОВКИ

Додавання морських водоростей до раціону свиноматок, що годують, не збільшило вироблення молока та не змінило вміст його білка; не спостерігалося поліпшення приросту ваги поросят та підстилки. Додавання морських водоростей також не зменшило дні до першої спеки після відлучення.

Джерело: Хорхе Баеса-Лопес, Хосе Л. Фігероа-Веласко та Мануель Кука-Гарсія - Програма для тваринництва. Інститут генетичних ресурсів та продуктивності, IREGEP та Мігель Сервантес-Рамірес - Інститут сільськогосподарських наук та порід свиней.