Окрім пізнавального процесу, у спорті також важливі динамічні емоційні мотиваційні процеси. Вони забезпечують інтенсивність та спрямованість поведінки спортсмена. Вони беруть участь у виборі різних варіантів рішення, спільно визначають ступінь мобілізації енергетичних ресурсів та зусилля, які буде розвивати спортсмен для досягнення поставлених цілей.
Особливо емоції займають важливе місце у спортивних заходах. У спорті людина індивідуально інтенсивно переживає стосунки до предметів, явищ, виступів, діяльності, людей, а також до своєї особистості та діяльності. Це створює різні типи емоційних переживань (радість, злість, страх тощо), пов’язані зі спортом. В основному це інша форма відносин спортсмена до реальності, суб’єктивна оцінка того, що на нього впливає.
Розглядаючи вплив емоцій на спортивну діяльність, слід пам’ятати про їх інтенсивність та якість. Інтенсивність переживання навколишніх подій пов'язана з рівнем активізації спортсмена, що розуміється як готовність реагувати.
Рівень активації залежить від програми активності
Зі збільшенням емоцій очікуваної активності рівень активізації спортсмена також зростає і, отже, впливає на хід подальшої діяльності. З фізіологічної точки зору цей механізм важливий тим, що допомагає мобілізувати ресурси організму. Емоції, якщо вони дуже інтенсивні, можуть негативно позначитися на спортивних заходах. Тому необхідно регулювати їх інтенсивність до оптимального рівня відповідно до виду спортивної діяльності.
Питання впливу якості емоцій на спортивну діяльність є більш складним та широко обговорюваним. Загалом можна сказати, що на інтенсивність та якість спортивних занять впливають стенотичні емоції (радість, гнів) - підбадьорюючі, астенічні емоції (смуток, страх), а не загасають. Вплив емоцій можна оцінити лише комплексно, разом з їх інтенсивністю. Адекватне переживання радості перемоги та успіху, безумовно, має обнадійливий ефект, але ефект радості може мати астенічний ефект (під впливом ситуативних умов).
Впливає на інтелектуальну складову пізнання, включаючи процеси прийняття рішень, необхідних для творчого вирішення ситуацій. Емоції працюють не ізольовано, а здебільшого за участю інших емоцій. У той же час здатність справлятися з негативними емоціями сильно відрізняється в індивідуальному порядку, і тому на перший план висувається необхідність регулювання емоцій, що відображаються в сучасних психічних станах спортсменів усіх рівнів.
Роль емоцій пов'язана з проблемою мотивації у спорті
Важливість мотивації широко визнається і приділяється належна увага в психології спорту. Ми не маємо на меті проаналізувати різні теорії мотивації у спорті, а скоріше привернути увагу до деяких аспектів цього питання.
Джерела мотивації у спорті дуже різноманітні і в основному пов’язані з взаємодією спортсмена та ситуацією. Загалом, велике значення надається потребам. Вони забезпечують як біологічне існування, так і рівновагу організму, а також його соціальну адаптацію. Стимулююча ефективність потреб має ієрархічну структуру (від біологічних до соціальних потреб) та динамічну (фактична ефективність змінюється залежно від рівня їх задоволення).
Важко точно визначити послідовність потреб спортсменів. Тому можна помітити, що з розвитком соціальної ролі спортсмена та його спортивної кар’єри зростає значення соціальних та самоактуалізуючих потреб. Склад сукупності потреб, які загалом активізують поведінку особистості, залежить насамперед від фізіологічного стану особистості, від соціальної обумовленості її поведінки, від ситуації в навколишньому середовищі та від пізнання особистості. Крім потреб, джерелом мотивації є також установки, інтереси та ціннісна орієнтація. Їх значення для мотивації спортивних занять зростає у зв'язку зі зменшенням мотиваційного впливу основних біологічних потреб на поведінку спортсменів.