Новий баланс сил, створений в результаті операції "Оладжаг" у Північній Сирії, також вплине на терміни політичного вирішення Сирії.

операції

Завершилась операція "Олайяг" з припинення присутності YPG в африканському регіоні Туреччини. Незважаючи на те, що перший місяць операції був відносно складним, зламавши транскордонний опір YPG, операція прискорилася і облога Афріна закінчилася за короткий час. Тим часом YPG евакуювала віддалені райони і відступила до штабу Африн. План передбачав ведення міської битви тут, проте YPG не виявляла опору в центрі міста і була взята турецькими збройними силами та Вільною сирійською армією майже без опору.

Часто аналізували військову сторону операції "Оливкова гілка". Але принаймні настільки ж важливою є сирійська криза, боротьба Туреччини з тероризмом, сирійське суперництво між Туреччиною та США та еволюція впливу на YPG та її союзників після того, як контроль Афріна перейшов до Туреччини.

З точки зору Туреччини, найважливішим результатом операції "Оливкова гілка" є стримуючий ефект у військовому сенсі. Порівняно з операцією "Щит Євфрату", за набагато складніших обставин збройні сили Туреччини, борючись із більшою кількістю ворогів, завершили операцію за набагато коротший час і з меншими втратами. Туреччина заявила про свою військову спроможність та готовність використовувати її, яку готова розгорнути проти YPG в Манбіджі та на схід від Євфрату. І перш за все, він також запитує США, як довго і як вони можуть захищати YPG, яка не виявляє опору збройним силам Туреччини. Ця нова ситуація залишає два шляхи для Сполучених Штатів. Перший вибір - піти на поступки щодо Манбіджа, щоб заспокоїти Туреччину. Другий - посилити захист, який надається YPG у Манбіджі. США, швидше за все, оберуть другий варіант, оскільки після того, як YPG не змогла захиститися в Афріні, вона знає, що якщо вона не захистить і в Манбіджі, то втратить організацію. Можливо, якщо турецько-американська домовленість буде досягнута, YPG звернеться до альянсу Іран/режим.

Реакція арабського населення на YPG

Операція Olajág робить крихкою співпрацю YPG з арабами в Манбіджі та на схід від Євфрату. Союз YPG з арабськими силами як Сирійськими демократичними силами (SDG) вже ґрунтується на інтересах та гарантує місцеву безпеку арабських племен. YPG майже не має повноважень у районах, густо заселених арабами. Зокрема, Манбіджі відомий як опозиція режиму з початку війни, причому манбідці також переважають у рядах ФСА. Тому слабкість, виявлена ​​під час операції YPG Olive Branch, змінить умови в Манбіджі. Більше того, у Манбідсі місцеве населення певний час протестувало проти YPG. У майбутньому ці події можуть множитися. Операція "Оливкова гілка" заявляє, що Туреччина не тільки виступає, але й готова розгорнути свою військову силу, і показала, що YPG не має шансів проти неї. Також виявилося, що національний тиск не зупинив і Туреччину.

Поразка YPG є принаймні настільки ж важливою, як втрата Африну. Не враховуючи найпершого темпу операції "Олайяг", вони майже не виявили опору, їхній бойовий дух залишився, і вони втекли з центру міста. Це може поставити питання перед сирійськими силами YPG, чи не пожертвували вони себе заради регіональних цілей РПК. Природним результатом такої ситуації є те, що найближчим часом сили РПК та сирійські сили будуть розділені в YPG. Це також підтверджується спалахом у центрі Африки між силами РПК та місцевими бойовиками щодо того, що робити. Сили РПК хотіли захищати Афрін до останнього дня, а африканські війська Канділа наполягали на бою, але місцеві сили не послухались і втекли.

Воно може збільшуватися Росія - співпраця Туреччини

Новий баланс сил, створений операцією "Оливкова гілка" в Північній Сирії, також вплине на терміни політичного вирішення Сирії. Сирійські повстанці, які вирушили на турецькі збройні сили на північ, можуть бути посилені. В Ідлібі сьома обсерваторія також була створена в кінці операції "Оладжаг". Маючи 12 блокпостів, повстанці можуть тримати Ідліб під контролем принаймні в середньостроковій перспективі. Таким чином, в районі, що починається в Яраболосі і веде до Циср-еш-Шугуріг, з'являються сили ФСА. Територія, підконтрольна Туреччині, буде важливим фактором для режиму за столом переговорів.

Після Афріна можна посилити співпрацю Туреччини та Росії. Якщо Туреччина не зможе домовитись зі Сполученими Штатами щодо питання Манбіджа, це посилить тиск на місто. Після Афріна турецькі рухи проти YPG можуть отримати більше підтримки від Росії, оскільки райони YPG вже є зонами впливу США. Росія, режим та Іран конкурують із США на сході Сирії. Сили, що підтримують режим у районі Даржудзора, кілька разів хотіли проникнути в райони ЦУР, але зіштовхнулись із жорсткою реакцією Сполучених Штатів. Однак Туреччина також посилила тиск у Манбіджі, і США будуть ще сильнішими, що також може принести користь цим суб'єктам.

Програвши Африну YPG, він не залишився у військовій залежності від Росії, і терористична організація потрапила під повний захист США. Крім того, YPG вважає Росію відповідальною за те, що операція "Оливкова гілка" має зелене світло. Тому цілком можливо, що відносини між Росією та YPG розпадуться в короткостроковій перспективі, що зміцнить основи співпраці Туреччини з Росією та посилить напруженість між Туреччиною та США.

Росія значною мірою підтримала Туреччину в питанні Афрін. Однак ми не можемо сказати, що те саме стосується його сирійських союзників, Ірану та режиму. Більше того, Іран критикував Росію за її поведінку щодо Африки. Найбільш очевидною ознакою цього є те, що підтримані Іраном ополченці на підтримку режиму рушили на Африн під час операції "Оливкова гілка". Той факт, що Росія залишалася неупередженою між Туреччиною та Іраном/режим поставив Туреччину з військовим верховенством на перше місце, і Туреччина націлила на шиїтські ополчення, які підтримували їх, крім YPG. Тому рухи Ірану зазнали невдачі. Однак Росія повинна виявити, що їй також потрібна Туреччина через перебалансування більш сильного Ірану в Сирії. Тобто в Ідлібі є дошка, схожа на Африніні. Ми також можемо бачити, що, хоча турецька армія, що створює пункти пропуску в Ідлібі, зазнає нападу ополченців, яких підтримує Іран, Росія підтримує створення пунктів пропуску.

Новий баланс сил на півночі Сирії

Результати операції "Оливкова гілка", швидше за все, посилять занепокоєння серед Ірану та режиму. Туреччина, разом з FSA, тепер можуть чинити більший тиск на режими Алеппо. Навіть якщо завдяки Астанському процесу між двома сторонами не відбудеться бойових дій, і вони не довіряють намірам іншої. Зокрема, Іран може вважати, що контрольовані бойовиками населені пункти Нубул і Зехра знаходяться під загрозою.

Поведінка Ірану та режиму щодо YPG/PKK визначатиме шлях, яким вони йтимуть відтепер у Манбіджі та на схід від Євфрату. Що стосується існуючих союзів, Туреччина посилила тиск у Манбіджі та на схід від Євфрату, що буде вітатися цими учасниками. Однак вони не хочуть замінювати загрозу США іншою FSA, яка розглядає її як ще одну загрозу. У Манбіджі та на схід від Євфрату підтримка альянсу США - YPG готує грунт для координації між Туреччиною та Іраном. Однак Іран та режим можуть захотіти розмістити YPG у своєму таборі більше, ніж це. Ми вже бачили можливість цієї співпраці в Afrin. Той факт, що шиїтські ополченці, яких США вважали головною загрозою в Сирії, фотографувались з бойовиками YPG, викликав певні сумніви в США. Сполучені Штати можуть знати, що якщо вона не захистить YPG в Манбіджі, терористична організація може звернутися до Ірану. Такий сценарій зблизить Туреччину та США. Щодо питання дуже чітких союзників Туреччини: Туреччина розглядає як загрозу всіх суб'єктів, які співпрацюють з YPG.

[Ойтун Орхан, експерт Близькосхідного центру стратегічних досліджень (ORSAM)]