любові

Ми проводимо значну частину дорослого життя, слухаючи моделі поведінки та речі з дитинства, які шкодять нам і шкодять нам. Речі, прищеплені нам людьми, які не знали, що роблять. Однак іноді вони настільки глибоко вкорінюються, що з ними здається неможливо працювати. Сюди входять сприйняття любові та стосунків.

Я читав про жінку, яка мала настільки низьку самооцінку, що не могла функціонувати у стосунках. Вона культивувала тривогу і панічний страх перед будь-яким інтимним контактом з чоловіком. Вона не могла повірити, що хтось може її полюбити. Вона так боялася, що хтось не нашкодить їй, що вона воліла уникати всіх. Історія мене також зачарувала, оскільки підтвердила загальновизнану теорію зони комфорту з дитинства.

Часто трапляється, що діти народжуються в не дуже щасливій родині. Мати чи батько, які страждають самостійно, можуть нашкодити дітям так само, як колись вони. Однак багато дорослих не знають, що діти завжди люблять своїх батьків. Тож якщо їхні батьки ранять їх, діти не перестають любити їх, а себе. Я маю на увазі не лише фізичний біль, а й його «простіші» форми. Досить, якщо ми вимагаємо від дитини досконалості, якщо нічого, що він робить, для нас не годиться, або якщо ми виховуємо його з умовною любов’ю - ми будемо любити його лише тоді, коли він буде таким, як ми хочемо, і робить саме те, що ми хочемо.

Для дитини поведінка батьків стає зоною комфорту. Він звикає до того, що поведінка батьків щодо нього, мабуть, нормальна і що він заслуговує саме цього. Тож якщо батьки часто недооцінюють її, така поведінка стає нормальною для дитини, вона звикає і йому в цьому комфортно. Це його зона комфорту, яку він добре знає і яку шукатиме у майбутніх стосунках. Він не знає жодної іншої поведінки щодо своєї людини і не готовий до цього. У майбутньому вона шукає саме той тип стосунків, де вона буде почувати себе так, як почувалася з батьками - недооцінена. Почуття, яке батьки викликали від нього самого, буде шукатись і у стосунках.

У попередній історії жінка з низькою самооцінкою була дитиною, стосунки з батьками якої були складними. Вона почувалась некомпетентною, негідною любові до батьків. Батьки змусили її відчути, що вона справді не заслуговує на любов і що в ній немає нічого, за що вона повинна поважати себе. У дитинстві з неї висміювали і недооцінювали, поки вона не звикла до того, що нормально, коли з неї висміюють і недооцінюють у стосунках. Хоча вона хотіла вирватися з цього токсичного кола, вона не знала, як. Її зона комфорту полягала не в тому, щоб заслужити любов, не бути коханою, але недооціненою. А у стосунках, де її можна було любити, вона не могла працювати.

Багато історій доводять, що у стосунках ми приймаємо лише стільки любові, скільки ми думаємо, що заслуговуємо. У стосунках ми отримуємо лише ту кількість любові, за яку, на наш погляд, відстоюємо підхід батьків. Відносини не ускладнюються, лише людська природа ускладнює саму людину. Хоча наші батьки можуть впливати на наші міжособистісні стосунки, ми тримаємо ключ до нашої клітки, в яку нас зачинило виховання.

Мгр. Марія Ханускова
44 частина серії Це може статися ...
Фото 123rf.com

Серіал Може статися ...
Світ дітей сприйнятливий і сповнений очікувань. Дорослі, особливо батьки, є радниками та зразками для наслідування дітей. Діти спостерігають за своєю поведінкою і повторюють її свідомо чи несвідомо. Не дивно, що їхні батьки будуть мати найбільшу частку в майбутньому своїх дітей, як вони будуть почуватися, що вони будуть думати, рівень впевненості в собі та самооцінки. Батьки мають силу впливати на свою дитину. Ви будете здивовані, що навіть найменша і, мабуть, найважливіша реакція чи вирок для дорослих може змінити життя дитини. Серія Може статися, описує ситуації/реакції/пропозиції батьків та їх можливий вплив на майбутнє, впевненість у собі та само сприйняття дітей.

ВАС ІНТЕРЕСУЮТЬ НАШІ СТАТТІ?
Ви можете підтримати нас, передплативши тут дитячий журнал або придбавши дитячий журнал у вільному продажу.