Щоб визначити, коли на кожній ділянці з ґрунту сильно випало, їм потрібно точно виміряти кількість радіоактивного цезію та плутонію. (Плутоній потрапляв у ґрунт внаслідок атмосферних ядерних вибухів, тоді як цезій потрапляв у ґрунт внаслідок Чорнобильської катастрофи.) У період з 1960 по 2009 рік Катрін Меусбургер вивчала кількість радіоактивного матеріалу в ґрунті у Швейцарії, Франції, Італія, Німеччина та Бельгія. Експерт, який на момент дослідження працював у дослідницькій групі Базельського університету з питань навколишнього середовища, опублікував свої результати разом зі своїми колегами в науковому журналі Scientific Reports.

"Для досягнення нашої мети було особливо важливо точно з'ясувати, де і скільки випало з ізотопу цезію чорнобильського походження", - говорить Меусбургер.

Нова карта доступна кожному, що, з одного боку, є великою підмогою для вимірювання ерозії ґрунту, а з іншого боку, вона може бути відправною точкою для картографування масштабів можливого майбутнього радіоактивного забруднення. В ході дослідження були проаналізовані зразки ґрунту з луків: зразки були зібрані саме з тих місць, де стан ґрунту залишався незмінним, тобто ні виснаженим, ні накопиченим. Дослідження зразків, що містять верхній двадцятисантиметровий шар, дозволило дослідникам розрізнити походження та час забруднення на основі співвідношення цезію та плутонію.

"Виходячи з попередніх карт, ми не могли зробити такого розмежування зараз", - зазначає Меусбургер.

Наступна карта ілюструє розподіл ізотопу цезію-137 у верхньому шарі ґрунту:

бачимо

За їх результатами, експериментальний цезій, здебільшого від ядерних вибухів у високій атмосфері, має більш-менш рівномірний розподіл. Різниця помітна лише в певних місцях, таких як Центральний французький масив, Арденни або Бретань, де більше атмосферних опадів змивається з атмосфери через більшу кількість опадів. Це можливо, оскільки забруднення досягло високих шарів атмосфери у всьому світі і поширилося навколо планети, перш ніж випасти. На даний момент дослідники згадують аварію на Чорнобильській АЕС, в якій забруднювачі досягли набагато менших висот і залишилися нижче тропосфери, а з квітня-травня зливи та розсіяні дощі вимивалися з атмосфери відносно швидко, хоча ступінь вимивання варіювалась залежно від району. . Більші кількості були виміряні біля підніжжя Альп в Ельзасі, на півдні Німеччини та на півночі Італії.

(Фото: Needpix, Базельський університет)