Полон може накласти низку обмежень, таких як відсутність фізичних вправ, інтелектуальна стимуляція або контроль над навколишнім середовищем. У новій статті, опублікованій у "Бесіді" з назвою "Нервова жорстокість полону: утримання великих ссавців у зоопарках та акваріумах пошкоджує їх мозок", Невролог Боб Джейкобс вивчає дані про вплив цього збідненого середовища на структуру та хімію мозку ссавців, що перебувають у полоні.
Автор закладає основи статті, нагадуючи, що полон може вплинути на здоров’я та змінити поведінку тварин. Наприклад, багато слонів, що перебувають у полоні, страждають на артрит, ожиріння або проблеми зі шкірою, а також проблеми із зубами. Слони також можуть розвивати стереотипію, тобто повторювану поведінку, яка не має якоїсь конкретної мети, наприклад, повторювані рухи головою або постійне розгойдування тіла.
Далі Боб Джейкобс посилається на лабораторні дослідження, які показали, що погане та стресове середовище може вплинути на структуру мозку. Наприклад, кора головного мозку, частина мозку, яка бере участь у довільних рухах і вищих когнітивних функціях, таких як пам’ять, планування або прийняття рішень, може витончитися. З іншого боку, капіляри, що несуть кров, стають меншими, внаслідок чого кров, що багата киснем, надходить до мозку. Крім того, відбувається зменшення розмірів нейронів та складності їх гілок, що може вплинути на обробку інформації.
Малий доступний простір і невелика його складність означають, що особи, що перебувають у полоні, можуть виконувати мало фізичних вправ. Наприклад, слони проїжджають в середньому 25 км на день, але можуть проїхати більше 190 км за день. Автор підкреслює, що фізичні вправи мають здатність стимулювати формування нових мозкових зв’язків та покращувати когнітивні здібності. Однак у зоопарку слон в середньому щодня проїжджає менше 5 км на об'єктах, які мають невелику екологічну складність.
З іншого боку, проживання у закладах, що обмежують розвиток важливої поведінки, може породжувати хронічні розлади та нудьгу, що може закінчитися засвоєною безпомічністю та впливати на ділянки мозку, задіяні в пам’яті та емоційних процесах. Насправді тривалий стрес може призвести до пошкодження або загибелі нейронів в областях мозку, що беруть участь у цих процесах. Більше того, полон може також пошкодити мозкові зв’язки. Наприклад, функціональні проблеми були описані в ланцюгах, які відповідають за модуляцію рухів, дисфункції, що виникають у тварин, які розвивають стереотипну поведінку.
Нарешті, автор стверджує, що є послідовні докази того, що збагачення навколишнього середовища, соціальні контакти та адекватні та натуралізовані простори необхідні тваринам з тривалою тривалістю життя та великим мозком, таким як слони та китоподібні. Оскільки поліпшення умов життя призводить до зменшення стереотипної поведінки, поліпшення мозкових зв’язків і викликає нейрохімічні зміни, що покращують навчання та пам’ять.