3 години) щодо адаптації опору та силових тренувань порівняно із силовими тренуваннями. Матеріали та методи: Двадцять дев'ять здорових, помірно активних чоловіків (середнє значення ± SD; вік 24,5 ± 4,7 року; маса тіла 74,9 ± 10,8 кг; зріст 179,7 ± 6,5 см) виконували лише силові тренування (ПЕ, n = 9) або одночасно тренування в той же день, що і високоінтенсивний інтервальний тренінг за 3 години до (HIIT + EF, n = 10) або після тренувань з опором (EF + HIIT, n = 10), протягом 3 днів • тиждень -1, протягом 9 тижнів. Зміни, зумовлені тренуванням, у силі натискання ніг 1RM, продуктивності стрибків проти руху (CMJ), складі тіла, піковому споживанні кисню (VO2peak), аеробній потужності (Wpeak) та порозі лактату (WUL), оцінювались до та після 5 та 9 тижнів навчання. Результати: Через 9 тижнів усі тренувальні групи збільшили 1 об/хв натискання на ноги (

статті

24-28%) і загальна нежирна маса (

3-4%), без чітких відмінностей між групами. Обидві одночасні групи досягли подібних невеликих до помірних покращень у всіх маркерах аеробної підготовленості (VO2peak

14-15%). EF покращив зміщення CMJ (середнє значення ± SD, 5,3 ± 6,3%), швидкість (2,2 ± 2,7%), міцність (абсолютне: 10,1 ± 10,1%) та потужність (абсолютне: 9,8 ± 7,6%; відносне: 6,0 ± 6,6% ). HIIT + EF лише порівняно покращив швидкість CMJ (2,2 ± 2,7%). Порівняно з EF, EF + HIIT ослаблене зміщення CMJ (середня різниця ± 90% ДІ, -5,1 ± 4,3%), сила (абсолютна: -8,2 ± 7,1%) та потужність (абсолютна: -6,0 ± 4,7%). Тільки EF + HIIT знижували абсолютну масу жиру (середнє значення ± SD, -11,0 ± 11,7%). Висновки: У середньоактивних чоловіків одночасне тренування, незважаючи на порядок фізичних вправ, представляє життєздатну стратегію для покращення максимально нижчої сили тіла та загальної м’язової маси, порівнянної із силовими тренуваннями, хоча також покращує аеробні показники фізичної форми. Однак покращення переміщення, сили та потужності CMJ послаблювалось, коли ПЕ виконувались до HIIT, і як такий, порядок вправ може бути важливим фактором при розробці навчальних програм, метою яких є покращення сили нижньої частини тіла.