Додати до Менділі

завантаження

Резюме

Мета

Метою цього дослідження була оцінка передбачуваності негайного навантаження за допомогою екстракційних монофазних імплантатів у нижній щелепі, використовуючи атравматичні різьбові еспандери.

Матеріал і методи

Ретроспективне дослідження було проведено у 56 реабілітованих пацієнтів із 448 імплантатами в нижній щелепі: 8 імплантатів кожному пацієнту, 4 в інтерментальній ділянці та 2 в задній ділянці кожної геміаркади. Атравматичні різьбові еспандери використовувались для підготовки остеотомії до вставки монофазних імплантатів після екстракції з подальшим негайним завантаженням. Остаточні протези були адаптовані через 3-4 місяці.

Результати

Дев'ять імплантатів було втрачено у 3 пацієнтів (2%) під час фази остеоінтеграції, що свідчить про рівень виживання та успішності 98% за період дослідження від одного до 10 років. Після цього жоден імплантат не був втрачений, а також ускладнень не спостерігалося протягом решти клінічного спостереження.

Висновки

Проаналізувавши всю послідовність, що стосується негайного навантаження, ми можемо зробити висновок, що монофазні імплантати, введені із застосуванням цієї техніки, є передбачуваною процедурою: їх успіх у нижній щелепі в нашому 10-річному дослідженні становив 98%. Однак необхідно визначити випадки кандидата на цю процедуру, а також характеристики імплантату, що сприяє негайній імплантації.

Анотація

Об’єктивна

Метою цього дослідження була оцінка передбачуваності негайного навантаження в поєднанні з цілісними післяекстракційними імплантатами нижньої щелепи з використанням атравматичних різьбових кісткових еспандерів.

Матеріал і методи

У цьому ретроспективному дослідженні брали участь 56 пацієнтів, які отримали 448 імплантатів в нижню щелепу, кожен пацієнт отримав 8 імплантацій; 4 у передній нижній щелепі та 2 у кожній стороні у задній нижній щелепі. Атравматичні різьбові кісткові еспандери використовувались для підготовки місця остеотомії перед введенням цільних імплантатів після екстракції з наступним негайним завантаженням. Остаточні протези доставляли пацієнтам через 3-4 місяці.

Результати

Загалом 9 імплантатів було втрачено у 3 пацієнтів (2%) протягом періоду остеоінтеграції, що свідчить про рівень виживання та успішності 98% за період дослідження 1-10 років. Після цього жоден інший імплантат не провалився, а також не ускладнився протягом решти періоду спостереження.

Висновки

Цілісні імплантати, подані за цією методикою, перетворились на передбачувану процедуру; успіх у нижній щелепі в цьому 10-річному дослідженні становив 98%. Однак необхідно визначити випадки, які вказані для цієї процедури, а також характеристики імплантату, які сприяють негайній імплантації.

Попередній стаття у випуску Далі стаття у випуску