Нездатність гладкої мускулатури стравоходу розслабитися (акалазія, кардіоспазм, відсутність перистальтики стравоходу, мегаезофагус) - це захворювання, пов’язане з іннервацією невідомого походження, яке гальмує два процеси: перистальтику, тобто донизу та відкриття нижнього стравохідного сфінктера.

Симптоми та ускладнення

стравоходу

Ахалазія може з’явитися у будь-якому віці, але зазвичай починається у віці від 20 до 40 років, майже непомітно, а потім поступово погіршується протягом декількох місяців або років після цього. Основним симптомом є труднощі при ковтанні твердої та рідкої їжі. Звуження нижнього стравохідного сфінктера призводить до великого розширення верхнього відділу стравоходу.

Інші симптоми можуть включати біль у грудях, зворотний потік розширеного стравоходу (регургітація) та нічний кашель. Рідко біль у грудях може бути викликаний ковтанням або іншими, менш очевидними причинами. У третини пацієнтів з акалазією неперетравлена ​​їжа під час сну повертається зі шлунку (відригує) у глотку. Це може вдихнути пацієнт у легені (аспірація), що може призвести до абсцесу легенів, розширення та інфікування дихальних шляхів (бронхоектатична хвороба) або аспіраційної пневмонії. Ахалазія є фактором ризику раку стравоходу, хоча менше ніж у 5% пацієнтів з акалазією існує ймовірність розвитку тільки такої пухлини.

Діагностика та прогноз

Ковтання рентгенівського знімка з барієм свідчить про відсутність перистальтики. Стравохід часто сильно розширений, але вузький у нижньому сфінктері. Вимірювання тиску (манометрія) в стравоході підтверджує відсутність м’язових скорочень. Тиск закриття нижнього стравохідного сфінктера підвищений і не відкривається належним чином під час ковтання. Дзеркальне відділення стравоходу (езофагоскопія, огляд стравоходу за допомогою гнучкої трубки, підключеної до відеокамери) показує розширення, але відсутність звуження.

Під час роздумів лікар може взяти зразок тканини для мікроскопічного дослідження (біопсії), щоб переконатися, що симптоми не викликані раком, що розвинувся в нижній частині стравоходу. Також пацієнт обстежується, щоб виключити ще одне захворювання опорно-рухового апарату (склеродермія), що спричиняє порушення ковтання.

Причиною акалазії часто є незначна аномалія і не призводить до серйозних захворювань. Його прогноз поганий, якщо шлунковий вміст вдихали в легені, оскільки важко лікувати ускладнення з боку дихальних шляхів.

Метою лікування є якомога легше розкрити нижній сфінктер стравоходу. Першим кроком є ​​механічне розширення сфінктера, наприклад, введенням надувного балона. Результат втручання є задовільним у 40% випадків, але можуть знадобитися повторні дилатації. Нітрати (наприклад, таблетка нітрогліцерину, поміщена під язик перед їжею), або блокатори кальцієвих каналів (наприклад, ніфедипін) можуть затримати час наступного розширення, допомагаючи сфінктеру розслабитися. Менш ніж в 1% випадків стравохід може розриватися під час розширення, що призводить до запалення навколишніх тканин (медіастиніт). У цьому випадку тріщину стінки стравоходу слід закрити негайно оперативним втручанням.

Замість механічного розширення лікар може ввести ботулотоксин у нижній сфінктер стравоходу. Ця нова терапевтична процедура настільки ж ефективна, як і механічне розширення, але довгострокові результати поки не відомі.

Якщо розширення або лікування ботулотоксином не дає результатів, зазвичай проводять хірургічну трансекцію волокон нижнього сфінктера стравоходу. Ця операція є успішною приблизно у 85% випадків. Однак приблизно у 15% пацієнтів, які перенесли операцію, іноді спостерігається кислотний рефлюкс.