фактором

Як нещодавно опублікував журнал Природа, відсутність бактеріального різноманіття в кишечнику пов'язане з ризиком метаболічних захворювань (Le Chatelier et al, 2013). Дослідження включало людей із ожирінням та осіб, які не страждали ожирінням, але виявило, що найважливіші фенотипічні відмінності залежать не від надмірної ваги, а від різноманітності бактеріальних генів у мікробіоти. Ті особи з низьким розмаїттям, тобто малою різноманітністю бактеріальних генів, мали чіткий запальний фенотип: підвищений С-реактивний білок, гіперглікемія, резистентність до інсуліну та лептину, з більшим ожирінням (накопичення жиру в організмі, виміряне за допомогою сканування DEXA), незалежно від того, ожиріли вони чи ні.

Крім того, дослідження припускає, що наявність кількох видів бактерій може передбачити, які особини будуть піддаватися підвищеному ризику метаболічних захворювань, оскільки низьке бактеріальне різноманіття пов’язане із заростанням деяких видів. Ці мікробіологічні критерії дозволять ідентифікувати підгрупи осіб з вищим ризиком розвитку супутніх захворювань, пов’язаних із ожирінням. З іншого боку, інше дослідження, опубліковане в тому ж номері Природа показує, що гіпокалорійна дієта, що включає пребіотики (5-6 г інуліну на день), збільшує різноманітність мікробіоти кишечника та зменшує запальні відхилення, хоча і не відновлюючи їх повністю.

За останні кілька років ожиріння постало важливою соціальною проблемою та проблемою охорони здоров'я в західних країнах через пов'язані з цим супутні захворювання. Збільшення рівня захворюваності, ймовірно, пов'язане з поєднанням різних причин.

Малорухливий спосіб життя, зміна традиційних режимів харчування в розвинених країнах або генетичні фактори є одними з факторів, що сприяють появі ожиріння. Відомо, що жирова тканина здатна виділяти адипокіни (лептин, TNF-альфа, інтерлейкін 6 та ін.). Ці адипокіни пов’язані із запальними та метаболічними процесами, що сприяють розвитку атеросклерозу, дисліпідемії, артеріальної гіпертензії, резистентності до інсуліну та цукрового діабету 2 типу, і є можливим зв’язком між ожирінням та його серцево-судинними ускладненнями. Підвищена концентрація маркерів запалення, таких як С-реактивний білок, та відповідні маркери дисфункції ендотелію при підвищеному серцево-судинному ризику також виділяються при хронічному та слабкому запальному процесі, пов’язаному з ожирінням та метаболічним синдромом.

Це дослідження Природа надає ключові дані: тепер ми краще розуміємо патофізіологічні механізми та зможемо ідентифікувати профілі високого ризику. Все це може перетворитися на заходи профілактики та більш ефективні терапевтичні стратегії, щоб уникнути серцево-судинних ускладнень, пов’язаних із ожирінням.