Рекомендувати документи
metab2011_2_kiloves_m 2011.05.13. 16:35 Сторінка 78
М Е Т А Б О Л І З М У • ТРАВЕНЬ 2011 • IX. РІК • РІК 2 • 78–84 Інтернет-версію статті можна знайти на веб-сайті www.metabolizmusonline.hu
ЗНАЧЕННЯ ТА ПРИЧИНИ ОБЕЗИТИВ ПРИ ДІАБЕТУ ТИПУ 2 - ВПЛИВ АНТИДІАБЕТИЧНОГО ЛІКУВАННЯ НА ВАГУ ТІЛА ТИПУ 2
ВИДИ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ
ОЖИРЕННЯ ПІДВИЩАЄТЬСЯ ІЗУЛІНОВОЇ СТІЙКОСТІ, ВИГОДНО-
ВПЛИВАЄ НА МЕТАБОЛІЗМ ВУГЛЕВОДІВ, ЗБІЛЬШУЄ ЗАГАЛЬНИЙ СТАТУС ЗДОРОВ'Я ПАЦІЄНТІВ, Збільшує ризик пізніх ускладнень. ВИКОНАЄ ПРОЦЕС ФОРМУВАННЯ.
У ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ, ПРОФІЛАКТИКА ожиріння прискорює діабет-
ЧАСТИНА (сульфонілсечовини, похідні меглітиніду) (аналоги інкретину та ІНГІБІТОРИ DPP-4 І ТАКЖЕ ЕТАП ОЦІНКИ ЗНИЖЕННЯ ВАГИ АБО МІНІМАЛЬНО ВАГУ. Аналогові препарати інсуліну МЕНШ збільшують масу тіла, ніж людський інсулін. Постачання ДИАБЕТИЧНИХ ПАЦІЄНТІВ, КОТОРИМ ВИКОРИСТАНИМ ЗНИЖІТЬ HBA1C БЕЗ ЗРОСТАННЯ МАСИ ТІЛА Ключові слова: ожиріння, HbA1c, інкретинові сполуки, аналоги інсуліну ЗВИЧАЙНІ
ТІАЗОЛІДЕДІОНИ) Збільшує масу тіла.
НОВІ ІНГІБІТОРИ SGLT2)
ХВОРІ ДІАБЕТНИМИ ПОВИННІ.
ВІДОМО ПІДВИЩИТИ ІНСУЛІНОВУ ОПІРНІСТЬ, НЕГАТИВНО ВПЛИВАЮТЬ НА КОНТРОЛЬ ГЛЮКОЗИ ТА ГЛОБАЛЬНИЙ СТАТУС ЗДОРОВ’Я ХВОРИХ І СПОСІБНІ
РОЗВИТОК ПІЗНІШНИХ УСКЛАДНЕНЬ ДІАБЕТУ. В ДЕРЖАВНОМУ ДЕРЖАВНОМУ СТАНУ ОЖИРІННЯ ПІДШИХАЄ ТРАНЗИТ ДО ПОВЕРНЕННЯ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ.
ТРАДИЦІЙНІ ОРАЛЬНІ АНТИДІАБЕТИЧНІ ЛІКИ
І ГЛІТАЗОНИ) ПРИЧИНУЮТЬ НАБІГ.
НОВІ АНАЛОГИ ІНКРЕТИНУ І
НЕДАВНО РОЗРОБЛЕНО
ІНГІБІТОРИ) ВАГУ
НЕЙТРАЛЬНО АБО МОЖЛИ БУТИ НАВІТЬ ЗМЕНШИТИ ЕФЕКТ. АНАЛОГИ ІНСУЛІНУ ПРИЧИНЮЮТЬ МЕНШУ ВАГУ, ЩО ЛЮДИННІ ІНСУЛІНИ.
АНТИДІАБЕТИЧНІ ЛІКАРСТВА
РІВЕНЬ БЕЗ Збільшення ваги тіла
ПЕРЕВАГІШЕ В РУЧНОМУ ДОГЛЯДІ ЗА ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ.
K e y w o r d s: o b e s i t y, H b A 1 c, i n c r e t i n e s, i n s u l i n analogues
ЕПІДЕМІОЛОГІЯ ОБЕЗИТІВ 90% населення діабету у світі - це діабет другого типу. Переважна більшість цих пацієнтів, приблизно 80-85%, страждають ожирінням. Надмірна вага вже існує до того, як хвороба розвинеться та підвищить резистентність до інсуліну.
інсулінорезистентність організм намагається компенсувати підвищеною продукцією інсуліну, що в кінцевому підсумку призводить до зменшення секреторної здатності бета-клітин і подальшого їх функціонального виснаження. Таким чином, ожиріння прискорює процес розвитку хвороби. Згідно з широкомасштабним опитуванням системи нагляду за факторами поведінки 78
кожен приріст ваги на 1 кг збільшує відносний ризик розвитку цукрового діабету 2 типу (T2DM) на 9% (1). З огляду на те, що кількість людей з ожирінням у США за останні десятиліття подвоїлася, не дивно, що поширеність T2DM зросла з 4,9% до 7,9% між 1990 і 2001 роками (2).
S e m m e l w e i s Eg y e t e m Á O K, I. s. B e l k l i n i k a, B u d ap e s t
metab2011_2_kiloves_m 2011.05.13. 14:47 Сторінка 79
М Е Т А Б О Л І З М У • ТРАВЕНЬ 2011 • IX. РІК • No2
Дані опитувань дітей та підлітків, що страждають ожирінням, також насторожують: у деяких регіонах США діабет 2 типу (раніше відомий як тип «похилого віку») зараз частіше зустрічається серед молоді, ніж цукровий діабет 1 типу. Подібні спостереження повідомлялися з Німеччини: репрезентативна серія досліджень (включаючи 75 г OGTT) показала, що у 1% ожирілих, але безсимптомних молодих людей розвинувся маніфестний діабет 2 типу, причому третина гіпертоніків та чверть дисліпідемії. 3) . Таким чином, ці пацієнти мають фактори ризику серцево-судинної (СС) хвороби з раннього віку, і очікується більше скорочення тривалості їхнього життя, ніж у пацієнтів, у яких Т2ДМ розвивається лише у зрілому віці.
ЕФЕКТИ ОБЕЗИТИ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ ТИПУ 2 Надмірна вага сама по собі є значним фактором ризику серцево-судинних захворювань. Особливо це стосується накопичення вісцерального жиру, типового для діабету 2 типу. У діабетиків цей ризик є додатком до вже підвищеного ризику серцево-судинних захворювань. Також спостерігається збільшення частоти інших факторів ризику серцево-судинних захворювань, пов’язаних із ожирінням (гіпертонія, дисліпідемія, апное сну), а також ХОЗЛ, серцевою недостатністю та злоякісними захворюваннями (молочні залози, ендометрій, печінка, нирки, стравохід, колоректальні новоутворення). Хворі на цукровий діабет із ожирінням не тільки мають більший рівень захворюваності на пухлинні захворювання, але вони також мають меншу виживаність від раку. Порушення з боку опорно-рухового апарату частіше спостерігаються через механічне навантаження зайвої ваги. Депресія також зустрічається частіше. У США додаткові випадки смертності від ожиріння оцінюються в 300 000 на рік, а витрати на охорону здоров'я, пов'язані з ожирінням, оцінюються приблизно в 100 мільярдів доларів. На останню припадає близько 9% загального річного бюджету на охорону здоров’я (4). Профілактика ускладнень лише у наших хворих на цукровий діабет
ІНКРЕТИНОВІ ГОРМОНИ В останні роки клінічно застосовується новий тип гіпоглікемічних препаратів - інкретинові сполуки. Інкретини виробляються в кишечнику, головним представником якого є глюкагоноподібний пептид-1 (GLP-1). GLP-1 продукується в L-клітинах кінцевої клубової кишки та проксимальної кишки і зв'язується зі своїм власним рецептором (GLPR) на мембрані бета-клітин для збільшення секреції інсуліну цими клітинами. Однак він пригнічує секрецію глюкагону альфа-клітинами. Обидва ефекти залежать від глюкози, тобто низький рівень цукру в крові 79
ІНГІБІТЕРНІ ЛІКИ DPP-4 На сьогодні в Угорщині на ринку представлено три препарати-інгібітори DPP-4, ситагліптин, вілдагліптин та саксагліптин. Всі три препарати можна вводити перорально, один раз на день. Фіксована комбінація обох препаратів з метформіном також знаходиться у клінічному циркуляції. Очікується, що найближчим часом лінагліптин та алогліптин будуть доступні в аптеках. Інгібітори DPP-4 знижують рівень HbA1c в середньому на 0,75% (0,6-0,9%). Підвищення рівня глюкози в крові після їжі помітно знижується. У той час як пероральні антидіабетики типу інсуліну, що секретують, зазвичай збільшують масу тіла, інгібітор DPP-4-
metab2011_2_kiloves_m 2011.05.13. 14:47 Сторінка 80
коні або не змінюють його, або, можливо, трохи зменшують. У деяких недавніх порівняльних дослідженнях ситагліптин та саксагліптин знижували вагу пацієнтів у середньому на 0,8 кг та 1,1 кг відповідно (15). Однак у більшості досліджень було показано, що інгібітори DPP-4 є більш нейтральними до ваги. Ці препарати добре працюють у поєднанні з іншими пероральними протидіабетичними препаратами, насамперед метформіном. В останні роки стало відомо, що метформін збільшує вироблення GLP-1 в кишечнику. Звичайно, цей «надлишок» GLP-1 також розбитий DPP-4. Однак, коли терапія метформіном поєднується з терапією інгібіторами GLP-1, “надлишок” GLP-1 залишається ефективним. Поєднання цих двох агентів дозволяє досягти найвищих рівнів активного GLP-1. Отже, інгібітори DPP-4 є ефективними препаратами. Їх побічні ефекти були вивчені в декількох дослідженнях. Помірна нудота виникала на початку лікування, але вона поступово зникала через кілька тижнів. Частота заражень незначно зросла під час лікування інгібіторами DPP-4, що призвело до 5% збільшення захворюваності на респіраторні інфекції та приблизно в 1,5 рази збільшення захворюваності на інфекції сечовивідних шляхів (15). Інші побічні ефекти були рідкісними. Загалом, інгібітори DPP-4 в даний час є пероральними протидіабетичними препаратами (ОАД) з найбільш сприятливими профілями побічних ефектів.
рівень знизився в середньому на 0,8–1,1%, а крім рівня глюкози в крові натще і РР, рівень ліпідів та артеріальний тиск також знизились. Вага тіла зменшилась на 3,95,3 кг в одному дослідженні, залежно від вихідного ІМТ, та в середньому на 2,3–2,8 кг в інших дослідженнях (17, 18). Найпоширенішим побічним ефектом була нудота, яка спостерігалася у 15-20% пацієнтів. Гіпоглікемічні реакції були рідкісними і виникали найчастіше при додаванні ексенатиду до SU. Приблизно у 40% пацієнтів утворилися антитіла до ексенатиду, клінічне значення яких на даний момент невідоме. Кількість панкреатитів збільшувалось при лікуванні ексенатидом, але це не було підтверджено подальшим детальним опитуванням. 1.
І ЗМІНИ ВАГИ ТІЛА ТА ЦІЛЬОВОЇ ЦІННОСТІ (H B A 1 C