БЛОГ - шокова терапія 13.2.2012, 10.53, Тетяна Чуперкова
Можна написати есе про те, як люди втрачають контроль над собою після введення наркотиків. В принципі, це мене не турбує, коли людей у моєму суспільстві грабують і, зрештою, обезголовляють за образом Божим.
На цьому етапі всі мої друзі веселі та веселі, а не вульгарні та агресивні. Я не доходив до цього етапу роками, бо досі маю свіжі спогади про те, як хотів померти, обіймаючи порцелянову миску. А потім вона почала домовлятися з Богом про те, що якщо він дозволить мені вижити, я більше ніколи не напиюся.
Кілька днів тому разом з однією частиною моєї вечірки я поїхав привітати іншу частину нашої вечірки з народженням дитини. Початок зустрічі був класичним. Він кульгав над крихітною дівчинкою зі сльозистими очима, дивлячись на голі мікроножки новонародженого.
Мати не могла пити дитину зі зрозумілих причин, я виконав свою обіцянку Богу, моя подруга не пила, бо вона була водієм. Отож подолання пляшки горілки в сім унцій залишилося на плечах двох панів. Вони мужньо впорались з цим тягарем, а коли подолали його, перебрались на ще сильнішу батьківщину, яка прибула.
Протягом кількох хвилин вони стали рокерами без футболок, але вони носили нерокерську пісню від Your Patejdel Art to Live. Вони видавали себе за членів групи AC/DC і гули, як Metallica. Можливо, я б із цим розважився, як і вони, якби панове в маренні не забули, що в їхній компанії є маленька дитина.