Перегляньте статті та зміст, опубліковані в цьому носії, а також електронні зведення наукових журналів на момент публікації

операцію

Будьте в курсі завжди, завдяки попередженням та новинам

Доступ до ексклюзивних рекламних акцій на підписки, запуски та акредитовані курси

REVISTA ESPAÑOLA DE NUTRICIÓN HUMANA Y DIETÉTICA - науковий журнал Іспанської асоціації дієтологів-дієтологів (AED-N). Його головна мета - бути провідним журналом у галузі харчування та дієтології людини. У ньому публікуються наукові статті, які були анонімно розглянуті експертами з цього питання. Щоквартальний журнал публікує дослідження та оглядові статті про клінічне та лікарняне харчування, прикладну дієтологію та дієтотерапію, громадське харчування та охорону здоров'я, базове та прикладне харчування, продовольство та медична освіта, колективне, соціальне та комерційне харчування, кулінарні технології та гастрономія, харчові науки, токсикологія та безпека харчових продуктів, харчова культура, соціологія та антропологія харчових продуктів, гуманітарне співробітництво та, зрештою, всі сфери людського харчування та дієтології. REVISTA ESPAÑOLA DE NUTRICIÓN HUMANA Y DIETÉTICA дотримується "Вимог до уніфікованості рукописів, що подаються для публікації в біомедичних журналах", підготовлених Міжнародним комітетом редакторів медичних журналів (http://www.icmje.org), тому рукописи повинні бути дотримуючись їх рекомендацій.

Слідкуй за нами на:

CiteScore вимірює середню кількість цитат, отриманих за опубліковану статтю. Читати далі

SJR - це престижна метрика, заснована на ідеї, що всі цитати не рівні. SJR використовує алгоритм, подібний до рейтингу сторінок Google; є кількісним та якісним показником впливу публікації.

SNIP дозволяє порівняти вплив журналів з різних предметних областей, виправляючи відмінності у ймовірності цитування, які існують між журналами різних тем.

Серед можливих ускладнень хірургічного втручання при ожирінні дефіцит харчових продуктів виділяється 4,5. Зрозуміло, що під час відбору кандидатів на операцію ми повинні інформувати пацієнта про анатомічні та харчові зміни, які обумовлять потребу у вітамінно-мінеральних добавках після операції. Потенційно, розуміння цих механізмів призведе до кращого дотримання вказівок щодо добавок. Однак деякі дослідження 6-8 вказують на те, що дефіцит вітамінів та мікроелементів присутній у значної частини пацієнтів із патологічним ожирінням навіть до операції. Якщо так, то необхідно виявити ці недоліки перед хірургічним лікуванням, щоб зменшити їх подальший вигляд. Незважаючи на те, що поширеність дефіциту вітамінів і мінералів вивчалася в інших групах населення, даних щодо іспанського населення, що претендує на хірургічне лікування ожиріння, не виявлено.

Мета дослідження

Метою цього дослідження є оцінка дієтичного споживання та поширеності дефіциту харчування у пацієнтів із ожирінням, які є кандидатами на операцію з ожирінням в лікарні Clínic de Barcelona (довідковий центр баріатричної хірургії).

Пацієнти та метод

272 особи, що страждають ожирінням, кандидати на операцію з ожирінням були послідовно оцінені між січнем 2003 та груднем 2005 року. Включено 202 жінки (74,3%) та 70 чоловіків (25,7%) (p 2 (таблиця 1).

Отримані дані були внесені в базу даних і згодом проаналізовані за допомогою статистичної програми SPSS 14.0 (SPSS Inc., Чикаго, Іллінойс). Аналіз даних проводили за допомогою непараметричних тестів (тест χ 2) для аналізу номінальних змінних та параметричного аналізу (Т-тест) для неперервних змінних. Рівень значущості давали для значення p Результати

Споживання енергії та поживних речовин

Розрахункове середнє споживання енергії становило 2553 ± 1000 ккал/добу у чоловіків та 1 971 ± 728 ккал/добу у жінок (р

Як показано в таблиці 3, споживання кальцію, заліза, магнію та фосфору суттєво відрізнялося між статями (p Поширеність харчового дефіциту

У цьому дослідженні можна спостерігати дефіцит біохімічних показників різних вітамінів та мікроелементів (табл. 4). Найбільш поширеним був дефіцит вітаміну D (25OH), який був у 75,6% людей. Крім того, у 41,0% осіб показники паратормону (ПТГ) перевищували 70 нг (значення вважалося вищим за норму). 4% населення мали показники кальцію нижче 6 (16,7%), вітаміну А (9,4%), вітаміну В1 (6,2%), фолієвої кислоти (3,2%) та вітаміну В 12 (2,3%). Усі виявлені дефіцити були більш поширеними у жінок, ніж у чоловіків (p Взаємозв'язок між споживанням їжі, харчовими дефіцитами та ступенем ожиріння

Споживання калорій достовірно корелювало з вагою до операції лише у чоловіків (r = 0,330; с

Рис. 1а. Співвідношення між індексом маси тіла (ІМТ) (кг/м 2) та добовою нормою споживання калорій у чоловіків.

Рис. 1b. Співвідношення між індексом маси тіла (ІМТ) (кг/м 2) та добовою нормою калорійності у жінок.

Рис. 2а. Співвідношення між індексом маси тіла (ІМТ) (кг/м 2) та значеннями вітаміну D у сироватці крові у чоловіків.

Рис. 2b. Співвідношення між індексом маси тіла (ІМТ) (кг/м 2) та значеннями вітаміну D у сироватці крові у жінок.

Рис. 3a. Співвідношення між індексом маси тіла (ІМТ) (кг/м 2) та паратормоном (ПТГ) у чоловіків.

Рис. 3b. Співвідношення між індексом маси тіла (ІМТ) (кг/м 2) та паратгормоном (ПТГ) у жінок.

Споживання енергії та поживних речовин

На міжнародному рівні визнано, що основною причиною ожиріння та надмірної ваги є дисбаланс між споживанням енергії та щоденними витратами енергії 12. Цей дисбаланс в енергетичному балансі спостерігався також у середземноморського населення, яке в останні роки демонструє чітку тенденцію до несприятливих змін у харчових звичках та способі життя 13,14 .

Поширеність харчових дефіцитів серед людей із ожирінням, які є кандидатами на операцію з ожирінням, може бути зумовлена ​​дотриманням незбалансованої, надмірно обмежувальної та/або неконтрольованої дієти, яку вони проводили протягом різних періодів свого життя до досягнення хірургічного лікування. Вони також можуть бути пов’язані з відсутністю дієтично-харчової освіти, соціальними факторами, наявністю розладів харчування чи пов’язаних із ними захворювань.

Оцінка харчового статусу в популяції ожиріння має багато обмежень. Рівень запалення, пов'язаний із ожирінням, змінює більшість змінних, що використовуються для оцінки харчового статусу популяції. Такі параметри, як феритин, преальбумін, альбумін, вітамін А або залізо, змінюються внаслідок запалення (таким чином негативно впливаючи на визначення їх значень) і, отже, самі по собі не є надійними. У цьому дослідженні слід враховувати інші параметри запалення, такі як СРБ або рівень лейкоцитів, щоб протиставити результати цих харчових маркерів, вразливих до запального стану ожиріння.

У 2004 р. Ortega та співавт. 20 зауважили, що в іспанській популяції на основі випадкової вибірки та без різниці ІМТ є дефіцит вітамінів та мінералів: вітамін Е (24%), вітамін А (19%), кислота фолієва 11%) вітаміну С (10%), вітаміну В 12 (9%), рибофлавіну (5%), тіаміну та вітаміну В 6 (4%). Ці недоліки пояснюються поступовими змінами в останні роки у споживанні продуктів, характерних для середземноморської дієти. Безперечно, важливо враховувати ці дані при інтерпретації відносної поширеності харчових дефіцитів серед ожиріння іспанського населення. Однак це не зменшує значення доопераційної оцінки вітамінів та мікроелементів, яку можна виправити, починаючи прийом добавок перед операцією.

Аномально високі значення ПТГ та дефіцит вітаміну D були найважливішими харчовими проблемами, виявленими у нашої популяції; Крім того, вони були суттєво пов'язані зі ступенем ожиріння. Про ці спостереження раніше повідомляли інші групи у пацієнтів із сильним ожирінням 21,22. Низьке споживання кальцію серед населення 14, недостатнє або відсутність сонячного світла 23,24 та накопичення вітаміну D в жировій тканині можуть бути причиною цього розладу 25. Важливо виявити та виправити ці змінені параметри перед операцією, оскільки після операції (шлунковий шунтування [ШПК]) спостерігається збільшення дефіциту вітаміну D, збільшення показників резорбції кісткової тканини та значень ПТГ, які можуть змінити стан здоров’я кісток. Його висока поширеність перед операцією може виправдати початок прийому кальцію та вітаміну D в цей час. .

У 30% пацієнтів спостерігався дефіцит магнію. Дуже мало груп повідомляли про поширеність магнію до та після операції. У 1986 році в дослідженні Halverson 27 було помічено, що 34% пацієнтів мали гіпомагніємію. На сьогоднішній день не описано жодних випадків клінічних наслідків його відсутності. Однак дефіцит магнію може вплинути на більш низьку поширеність, ніж спостерігається у значеннях ПТГ.

Дефіцит вітаміну В 6 серед нашого населення становив 16,7%. Згідно з дослідженням, проведеним Ortega та співавт. 20 від 2004 р., 4% досліджуваного населення представили значення дефіциту цього вітаміну. Інші дані про американське населення свідчать про більшу поширеність дефіциту вітаміну В 6. У 1988 р. Бойлан та співавт. 38 зауважили, що лише 36% осіб у їх вибірці мали нормальні значення вітаміну В 6. Після операції, за словами Бойлана, пацієнти реагують на добавку полівітамінів, коригуючи значення дефіциту, тоді як ті, хто не приймає добавки, підтримують стан дефіциту. Дефіцит вітаміну В 6 рідко зустрічається після операції, і, наскільки нам відомо, не зафіксовано випадків, коли пацієнти мали симптоми дефіциту.

Дефіцит вітаміну А, що спостерігався, становив 9,4% і нижчий, ніж спостерігався у Ortega et al 20 (19%). Поширеність дефіциту вітаміну А після ЛГА низька, і клінічні наслідки не дуже значні. У хірургічних техніках, де мальабсорбційний компонент більший (біліопанкреатична диверсія або перехід дванадцятипалої кишки), поширеність жиророзчинного дефіциту вітамінів (A, K, E) може бути більш важливою (69, 68 та 4% відповідно) 39. Значення цього вітаміну в плазмі можуть бути хорошими показниками лише тоді, коли запаси титрантів повністю заповнені або порожні та за відсутності інфекції 40 .

Поширеність дефіциту вітаміну В 12 серед нашої групи кандидатів на баріатричну хірургію становила 2,3%. Ortega et al 20 спостерігали 9% пацієнтів з дефіцитними значеннями. Після операції від 12 до 70% пацієнтів може мати дефіцит і з’являтися після першого року, коли запаси цього вітаміну в організмі (2000 мкг) вичерпуються 40. Випадки мегалобластної анемії після операції рідкісні 41,42. У цьому огляді не виявлено випадків пацієнтів з неврологічними розладами через дефіцит В 12 після БПГ.

Дефіцит фолієвої кислоти, який спостерігався у нашому дослідженні, становив 3,2%. У середземноморському населенні 20 поширеність дефіциту фолієвої кислоти становила 11%. Дефіцитні стани цього вітаміну можна пояснити низьким споживанням фруктів та овочів у раціоні. Дефіцит фолієвої кислоти після операції рідше, ніж дефіцит вітаміну В 12. Madan et al 43 спостерігали на вибірці з 100 кандидатів на BPG, що 2% пацієнтів мали дефіцит фолієвої кислоти в базових умовах. Через рік після операції поширеність дефіциту досягла 8%. Бойлан та ін. 38 не спостерігали дефіциту фолієвої кислоти до операції, тоді як поширеність досягла 10% протягом року. У тому ж дослідженні було помічено, що особи, які дотримувались добавок, не розвивали дефіциту цього вітаміну, тому було достатньо, щоб запобігти появі дефіциту після операції.

Дефіцит цинку перед операцією був у 3,8% пацієнтів. Після хірургічного втручання (BPG) аномальні показники цинку були описані у 36% населення, яке вивчалося через рік після операції 43. Довгостроковий розвиток рівня цинку в плазмі крові та клінічні наслідки, пов’язані з його дефіцитом, до сьогодні не вивчені.

Дефіцит преальбуміну, загального білка та альбуміну до операції становив 6,3%, 1,8% та 3% відповідно. Випадки дефіциту білка після операції з сильно всмоктуючим компонентом детально описані в літературі. Після BPG дефіцит білка майже не спостерігається. У дослідженні Faintuch та співавт. 44 спостерігали рівень дефіциту білка в 4,7%, і вони були виявлені протягом перших 2 років після LBB у половині випадків, що збігалося з фазою реінтродукції їжі та появою харчової непереносимості та інших ускладнень, такі як стеноз та/або блювота, що ускладнює вживання їжі протягом декількох днів 45 .

Листування:
В. Мойзе.
Вільярроель, 170. 08039 Барселона. Іспанія.
Електронна адреса: [email protected]

Історія статті:
Надійшла 5-19-2008
Прийнято 3-6-2008