Стаття медичного експерта
Лікування опісторхозу повинно бути комплексним, індивідуальним та враховувати супутнє захворювання. Госпіталізація пацієнтів проводиться за клінічними показаннями. Призначають м’який режим, дієта No 5 на 6 місяців.
Препарат вибору - празиквантел або його вітчизняні аналоги азину. Лікування опісторхіозу, як правило, проводиться амбулаторно (за винятком пацієнтів з вираженими симптомами гострої фази, важкими ураженнями органів, токсико-алергічними проявами). У гострій фазі лікування починають після початку лихоманки, усуваючи таким чином інтоксикацію та алергічні симптоми. Препарат вводять у добовій дозі 75 мг/кг маси тіла після їжі у три прийоми з інтервалом 4-6 год. Максимальна разова доза. - 2 г щодня - 6, препарат не підходить дітям до двох років та вагітним жінкам (у 1 триместрі). Медсестри не повинні годувати грудьми своїх немовлят у день прийому та наступний день. Протипоказано вживання алкоголю. Можливі короткочасні побічні ефекти: головний біль, запаморочення, відчуття сп’яніння, диспептичні розлади. Ефективність одного лікування становить 90-94%.
У більшості випадків лікування опісторхозу може проводитися амбулаторно. Інституційне лікування, яке вимагає пацієнтів з декомпенсованою функцією органів, пацієнтів з нервово-психічними захворюваннями та важкими клінічними ознаками гострого опісторхозу. Активною речовиною, яка використовується для лікування опісторхозу, є празиквантел (празиквантел, білтріцид) або його домашній аналог азінокс. Його призначають у добовій дозі 75 мг/кг відразу після їжі, у 3 розподілених дози з інтервалом від 4 до 6 годин. Максимальна разова доза - 2 г, максимальна добова доза - 6 г (10 таблеток).
У гострій стадії захворювання етіотропне лікування опісторхозу проводиться після купірування лихоманки, усунення інтоксикації та алергічних проявів. Через поліморфізм та клінічні прояви опісторхозу часте поєднання з іншими захворюваннями в хронічній стадії захворювання повинно бути нерозривною терапією для полегшення гостроти та ремісії супутніх захворювань, а потім проводити спеціальне лікування. Ефективність одного лікування становить 96-98% у дітей та 86-90% у дорослих. Не рекомендується призначати препарат дітям до 2 років, жінкам у 1 триместрі вагітності. Через часткове виведення препарату з організму грудним молоком годуючим жінкам не рекомендується годувати грудьми своїх немовлят у день лікування та на наступний день.
Побічні ефекти можуть спостерігатися при застосуванні празиквантелу: запаморочення, головний біль, відчуття інтоксикації, диспепсичні розлади. Ці події відбуваються через 30-40 хвилин після вживання, останні 1-2 години, виражені слабо і не вимагають відміни або корекції препарату. Через можливість цих явищ рекомендується рекомендувати спеціальне лікування опісторхозу у вихідні дні, а не виконувати роботу, що вимагає підвищеної уваги та швидких реакцій. Категорично протипоказано вживання алкоголю в день специфічного лікування.
На пізній стадії захворювання при розвитку холангіту та дискінезії жовчовивідних шляхів називають зондування дуоденального введення сульфату магнію або сорбіту, яке проводять 1-2 рази на тиждень протягом 1-2 місяців. Показані засоби жовчогінного типу, переважно із групи холекінетичних засобів. Спазмолітики та знеболюючі засоби застосовуються при болях. У разі вторинної інфекції жовчовивідних шляхів антибіотики призначаються з урахуванням чутливості мікрофлори вмісту дванадцятипалої кишки. З розвитком анемії, особливо у дітей, пацієнтам призначають повноцінний білок з вітамінами та препаратами заліза.
Для перевірки ефективності конкретного лікування через 3-4 місяці контрольне дослідження, що містить стілець та дванадцятипалу кишку, проводили тричі (з інтервалом у 7 днів).
[1], [2], [3], [4], [5], [6], [7], [8], [9], [10]