Додаток No 1 до повідомлення про зміну, ev. No: 2013/07254-Z1B, 2015/07474-Z1B, 2018/04124-Z1B, 2018/06918-Z1B, 2019/02768-Z1B
Затверджений текст рішення про продовження, ев. No: 2014/07711-PRE, 2014/07712-PRE, 2014/07714-PRE, 2014/07715-PRE, 2014/07716-PRE, 2014/07717-PRE
КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ
1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ
таблетки, вкриті плівковою оболонкою
2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД
Кожна таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 5 мг розувастатину (у вигляді розувастатину кальцію).
Кожна таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 10 мг розувастатину (у вигляді розувастатину кальцію).
Кожна таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 15 мг розувастатину (у вигляді розувастатину кальцію).
Кожна таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 20 мг розувастатину (у вигляді розувастатину кальцію).
Кожна таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 30 мг розувастатину (у вигляді кальцію розувастатину).
Кожна таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 40 мг розувастатину (у вигляді розувастатину кальцію).
Допоміжні речовини з відомим ефектом:
Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.
3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА
Таблетка, вкрита плівковою оболонкою.
Сорваста 5 мг: білі, круглі, злегка двоопуклі, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, зі скошеними краями та з тисненням цифрою 5 на одному боці.
Сорваста 10 мг: білі, круглі, злегка двоопуклі, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, зі скошеними краями та рельєфною цифрою 10 з одного боку.
Сорваста 15 мг: білі, круглі, злегка двоопуклі, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, зі скошеними краями та рельєфним номером 15 з одного боку.
Сорваста 20 мг: білі круглі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, зі скошеними краями.
Сорваста 30 мг: білі, двоопуклі, капсулоподібні, вкриті плівковою оболонкою таблетки з рискою з обох боків. Штрихова лінія лише допомагає розбити таблетку, щоб її можна було проковтнути легше, і не служить для поділу на рівні дози.
Сорваста 40 мг: білі, двоопуклі таблетки у формі капсули, вкриті плівковою оболонкою.
4. КЛІНІЧНІ ДАНІ
4.1 Терапевтичні показання
Дорослі, підлітки та діти віком від 6 років із первинною гіперхолестеринемією (тип IIa, включаючи гетерозиготну сімейну гіперхолестеринемію) або змішаною дисліпідемією (тип IIb) - як доповнення до дієти у відповідь на дієту та інше нефармакологічне лікування (наприклад, фізичні навантаження, втрата ваги) недостатня.
Дорослі, підлітки та діти віком від 6 років із гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією - як доповнення до дієти та іншої гіполіпідемічної терапії (наприклад, аферез ЛПНЩ), або якщо ці процедури не підходять.
Профілактика серцево-судинних подій
Профілактика серйозних серцево-судинних подій у пацієнтів з високим ризиком перших серцево-судинних подій (див. Розділ 5.1), на додаток до корекції інших факторів ризику.
4.2 Дозування та спосіб введення
Перед початком лікування пацієнт повинен перейти на стандартну дієту, що знижує рівень холестерину, яку слід продовжувати протягом усього лікування. Дозування повинно бути індивідуальним відповідно до мети терапії та реакції пацієнта відповідно до сучасних рекомендацій.
Рекомендована початкова пероральна доза становить 5 або 10 мг один раз на день у пацієнтів, які раніше не приймали статини, та у пацієнтів, які перейшли з іншого інгібітора ГМГ-КоА-редуктази на розувастатин.
При визначенні початкової дози слід враховувати рівень холестерину у пацієнта, серцево-судинний ризик, а також можливий ризик побічних реакцій (див. Розділи 4.4 та 4.8). За необхідності дозу можна регулювати до наступного рівня дози через 4 тижні прийому (див. Розділ 5.1).
Через збільшення частоти побічних реакцій у 40 мг порівняно з меншими дозами (див. Розділ 4.8), титрування до 30 мг або максимум 40 мг слід розглядати лише у пацієнтів з важкою гіперхолестеринемією та високим серцево-судинним ризиком. (Особливо у пацієнтів з сімейною гіперхолестеринемією), які не досягли терапевтичної мети у дозі 20 мг і які будуть перебувати під постійним наглядом лікаря (див. розділ 4.4).
Рекомендується, щоб пацієнт, який починає приймати 30 мг або 40 мг, перебував під наглядом фахівця.
Профілактика серцево-судинних подій
У дослідженні, спрямованому на зменшення ризику серцево-судинних подій, вводили дозу 20 мг на день (див. Розділ 5.1).
Застосування у педіатричній популяції повинно визначатися фахівцями.
Діти та підлітки у віці від 6 до 17 років (стадія Таннера в 5 разів вище норми норми норми норми норми) повинні пройти підтверджувальний тест протягом 5 - 7 днів. Якщо повторний тест підтверджує КК> 5 разів вище норми норми, лікування починати не слід.
Сорваст, як і інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, слід призначати з обережністю пацієнтам із наступними схильними факторами до міопатії/рабдоміолізу:
- порушення функції нирок,
- особиста або сімейна історія спадкових м’язових розладів,
- попередня історія м’язової токсичності після прийому інших інгібіторів HMG-CoA-редуктази або фібратів,
- надмірне вживання алкоголю,
- вік понад 70 років,
- Обставини, при яких може спостерігатися підвищений рівень плазми (див. Розділи 4.2, 4.5 та 5.2),
- одночасне вживання фібратів.
У цих пацієнтів слід оцінити ризик лікування з урахуванням потенційної переваги лікування та рекомендується клінічний моніторинг. Якщо базовий рівень КК значно підвищений (> 5-кратна ВМН), лікування не слід починати.
Пацієнтів слід попросити негайно повідомити про незрозумілі м’язові болі, слабкість або судоми, особливо якщо це пов’язано з нудотою або гарячкою. У цих пацієнтів слід визначати рівень креатинкінази. Якщо спостерігається помітне підвищення рівня креатинкінази (> 5 разів вище норми норми норми норми норми), або якщо м’язові симптоми є серйозними або викликають труднощі протягом дня (навіть якщо рівень КК в 5 разів вище норми норми норми норми норми норми норми норми норми норми норми норми норми норми норми норми норми норми норми норми норми та крові), лікування слід припинити. Після корекції симптомів та рівня КК слід розглянути питання про повторне введення Сорвасти або альтернативного інгібітора ГМГ-КоА-редуктази у найнижчій дозі та ретельне спостереження за пацієнтом. Регулярний моніторинг рівня КК у безсимптомних пацієнтів не потрібен. Про випадки імунно-опосередкованої некротизуючої міопатії (IMNM) дуже рідко повідомлялося під час або після лікування статинами, включаючи розувастатин. Клінічно IMNM характеризується стійкою слабкістю проксимальних м’язів та підвищеним рівнем креатинкінази в сироватці крові, який зберігається, незважаючи на припинення терапії статинами.
У клінічних випробуваннях розувастатину у невеликої кількості пацієнтів, які отримували розувастатин одночасно з іншими методами терапії, не спостерігалося посилення ефекту скелетних м'язів. Однак спостерігається підвищена частота розвитку міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймають інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фібринової кислоти, включаючи гемфіброзил, циклоспорин, нікотинову кислоту, азольні протигрибкові засоби, інгібітори протеази та макролідні антибіотики. Гемфіброзил збільшує ризик розвитку міопатії при одночасному застосуванні з деякими інгібіторами HMG-CoA-редуктази. Тому комбінація Сорвасти та гемфіброзилу не рекомендується. Переваги подальшого регулювання рівня ліпідів при одночасному застосуванні препарату Сорваста з фібратами або ніацином повинні перевищувати потенційні ризики таких комбінацій. Одночасне застосування препарату Сорваста у дозі 30 мг та 40 мг з фібратами протипоказане (див. Розділи 4.5 та 4.8).
Сорвасту не можна застосовувати одночасно із системними формами фузидової кислоти або протягом 7 днів після припинення лікування фузидовою кислотою. У пацієнтів, у яких системна терапія фузидовою кислотою вважається необхідною, терапію статинами слід припинити під час терапії фузидовою кислотою. Повідомлялося про випадки рабдоміолізу (включаючи кілька летальних випадків) у пацієнтів, які отримували фузидову кислоту у поєднанні зі статинами (див. Розділ 4.5). Слід доручити пацієнтові негайно звернутися до лікаря, якщо у нього з’являються ознаки м’язової слабкості, болю або болю.
Лікування статинами можна відновити через сім днів після останньої дози фузидової кислоти. У виняткових обставинах, коли потрібно тривале системне лікування фузидовою кислотою, напр. при лікуванні важких інфекцій необхідність одночасного прийому сорвасти та фузидової кислоти повинна розглядатися лише індивідуально та під пильним наглядом лікаря.
Сорваста не слід застосовувати пацієнтам із гострим важким захворюванням, що наводить на думку про міопатію, або зі схильністю до ниркової недостатності внаслідок рабдоміолізу (наприклад, сепсис, гіпотонія, серйозні оперативні втручання, травми, важкі метаболічні, ендокринні та електролітні порушення або неконтрольовані судоми).
Вплив на печінку
Як і у випадку з іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, слід дотримуватися обережності при призначенні препарату Сорваста пацієнтам, які вживають надмірну кількість алкоголю та/або мають в анамнезі захворювання печінки. Тести функції печінки рекомендуються до і через 3 місяці після початку лікування. Лікування сорвастою слід припинити або зменшити дозу, якщо рівень трансамінази в сироватці крові в 3 рази перевищує верхню межу норми. Частота повідомлень про серйозні печінкові побічні явища (особливо підвищений рівень печінкових трансаміназ) вища в період постмаркетингового лікування.
У пацієнтів із вторинною гіперхолестеринемією через гіпотиреоз або нефротичний синдром основне захворювання слід лікувати перед початком терапії препаратом Сорваста.
Фармакокінетичні дослідження показали збільшення експозиції у пацієнтів азіатського походження порівняно з кавказцями та кавказька раса (див. розділи 4.2, 4.3 та 5.2).
Підвищений системний вплив розувастатину спостерігався у пацієнтів, які одночасно приймали розувастатин із різними інгібіторами протеази у комбінації з ритонавіром. У пацієнтів, які отримують інгібітори протеази, при розпочатому лікуванні та титруванні дози розувастатину слід враховувати переваги зниження ліпідів розувастатином у пацієнтів з ВІЛ, які отримують інгібітори протеази, та потенційний ризик підвищення концентрації розувастатину в плазмі крові. Одночасне застосування з інгібіторами протеази не рекомендується, поки не буде відкоригована доза розувастатину (див. Розділи 4.2 та 4.5).
Інтерстиціальна хвороба легенів
Виняткові випадки інтерстиціальної хвороби легенів мали місце при застосуванні деяких статинів, особливо під час тривалого лікування (див. Розділ 4.8). Наявні симптоми можуть включати задишку, непродуктивний кашель та загальне погіршення самопочуття (втома, втрата ваги та лихоманка). Якщо у пацієнта є підозра на розвиток інтерстиціального захворювання легенів, терапію статинами слід припинити.
Деякі дані свідчать про те, що статини як група підвищують рівень глюкози в крові і можуть спричинити гіперглікемію у деяких пацієнтів із високим ризиком розвитку діабету, що вимагатиме стандартного лікування діабету. Однак цей ризик переважає зменшення судинного ризику статинами, і тому не повинен бути причиною для припинення лікування. У пацієнтів групи ризику (глюкоза в крові натще 5,6 - 6,9 ммоль/л, ІМТ> 30 кг/м 2, підвищений рівень триацилгліцеринів, гіпертонія) слід контролювати клінічний стан та біохімічні показники відповідно до місцевих рекомендацій.
У дослідженні JUPITER повідомлялося, що загальна частота цукрового діабету становила 2,8% при застосуванні розувастатину та 2,3% при застосуванні плацебо, особливо у пацієнтів з глюкозою натще у межах 5,6 - 6,9 ммоль/л.
Оцінка лінійного зростання (зросту), ваги, індексу маси тіла (ІМТ) та вторинних ознак статевого дозрівання згідно з Таннером обмежується дворічним періодом у педіатричних пацієнтів віком від 6 до 17 років, які приймають розувастатин. Після двох років лікування у дослідженні не спостерігалось впливу на ріст, вагу, ІМТ чи статеве дозрівання (див. Розділ 5.1).
У клінічних випробуваннях у дітей та підлітків, які отримували розувастатин протягом 52 тижнів, підвищений CK> 10-кратний показник норми верхньої норми та м’язові симптоми спостерігались частіше після фізичних навантажень або збільшення фізичної активності порівняно з тими, що спостерігались у клінічних дослідженнях для дорослих (див. Розділ 4.8).
Сорваста містить лактозу
Пацієнти з рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або мальабсорбцією глюкози-галактози не повинні приймати цей препарат.
4.5 Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії
Вплив супутніх ліків на розувастатин
Інгібітори транспортного білка
Розувастатин є субстратом для певних транспортних білків, включаючи печінковий транспортер OATP1B1 та транспортер ефлюксу BCRP. Одночасне застосування розувастатину з лікарськими засобами, які інгібують ці транспортні білки, може призвести до збільшення концентрації розувастатину в плазмі крові та збільшення ризику розвитку міопатії (див. Розділи 4.2, 4.4 та 4.5, таблиця 1).
Під час одночасного прийому розувастатину та циклоспорину спостерігалось, що значення AUC розувастатину були в середньому в 7 разів вищими порівняно з рівнями, що спостерігались у здорових добровольців (див. Таблицю 1). Розувастатин протипоказаний пацієнтам, які одночасно приймають циклоспорин (див. Розділ 4.3).
Одночасне застосування з циклоспорином не впливало на концентрацію циклоспорину у плазмі крові.
Хоча точний механізм взаємодії невідомий, одночасне застосування інгібіторів протеази може значно збільшити експозицію розувастатину (див. Таблицю 1). Наприклад, одночасне введення 10 мг розувастатину та комбінованого препарату, що складається з двох інгібіторів протеази (300 мг атазанавіру/100 мг ритонавіру), здоровим добровольцям у фармакокінетичному дослідженні асоціювалося із приблизно 3-кратним збільшенням AUC та кратне збільшення Cmax розувастатину. Одночасне застосування розувастатину та деяких комбінацій інгібіторів протеази може розглядатися після ретельної оцінки коригування дози розувастатину на основі очікуваного збільшення експозиції розувастатину (див. Розділи 4.2, 4.4 та 4.5, таблиця 1).
Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби
Одночасне застосування розувастатину та гемфіброзилу призвело до 2-кратного збільшення Cmax та AUC розувастатину (див. Розділ 4.4).
На підставі даних конкретних досліджень взаємодії не передбачається фармакокінетично значущих взаємодій з фенофібратом, однак можуть виникати фармакодинамічні взаємодії. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та ніацин (нікотинова кислота) у дозах, що знижують ліпіди (≥1 г/добу), збільшують ризик міопатії при одночасному застосуванні з інгібіторами HMG-CoA редуктази - можливо, тому, що вони можуть спричиняти міопатію при самостійному введенні. Одночасне застосування 30 мг та 40 мг з фібратами протипоказано (див. Розділи 4.3 та 4.4). У цих пацієнтів лікування також слід розпочинати у дозі 5 мг.
Одночасне застосування розувастатину у дозі 10 мг та езетимібу у дозі 10 мг у пацієнтів із гіперхолестеринемією призвело до 1,2-кратного збільшення AUC розувастатину (таблиця 1). Не можна виключати фармакодинамічні взаємодії Сорвасти та езетимібу щодо побічних реакцій (див. Розділ 4.4).
Одночасне застосування розувастатину та антацидної суспензії, що містить гідроксид алюмінію та магнію, призвело до зменшення концентрації розувастатину у плазмі крові приблизно на 50%. Однак цей ефект пом'якшився, коли антацид вводили через 2 години після розувастатину. Клінічне значення цієї взаємодії не досліджено.
Одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призвело до зниження AUC на 20% та зниження Cmax розувастатину на 30%. Ця взаємодія може бути зумовлена збільшенням перистальтики кишечника, індукованої еритроміцином.
Ізоферменти цитохрому P450
Результати тестів in vitro та in vivo показали, що розувастатин не є інгібітором або індуктором ізоферментів цитохрому P450. Крім того, розувастатин є слабким субстратом для цих ізоферментів. Тому лікарських взаємодій, пов’язаних із метаболізмом, опосередкованим цитохромом Р450, не передбачається. Клінічно значущих взаємодій між розувастатином та флуконазолом (інгібітором CYP2C9 та CYP3A4) та кетоконазолом (інгібітором CYP2A6 та CYP3A4) не спостерігалось.
Взаємодії, що вимагають корекції дози розувастатину (див. Також таблицю 1):
Якщо необхідно приймати розувастатин одночасно з іншими лікарськими засобами, які, як відомо, збільшують експозицію розувастатину, дозу розувастатину слід коригувати. Якщо очікуване збільшення експозиції (AUC) приблизно в 2 рази або більше, дозу розувастатину слід приймати 5 мг один раз на день. Максимальну добову дозу розувастатину слід коригувати таким чином, щоб очікувана експозиція розувастатину не перевищувала 40 мггросувастатину щодня без взаємодії з лікарськими засобами, наприклад, доза розувастатину у дозі 20 мг з гемфіброзилом (збільшення в 1,9 рази) та доза розувастатину у дозі 10 мг у комбінації з атазанавіром/rit збільшення у 3,1 рази).
Таблиця 1: Вплив одночасно застосовуваних лікарських засобів на вплив розувастатину (AUC; у порядку зменшення тяжкості) з опублікованих клінічних випробувань
Схема дозування взаємодіючих препаратів
Схема дозування розувастатину
Зміни AUC розувастатину *
циклоспорин 75 мг два рази на день до 200 мг два рази на день, 6 місяців