Ожиріння - Життя з хворобою - Режим життя

Лікування ожиріння фокусується на отриманні дисбалансу в енергетичному рівнянні на користь витрати калорій, так що кінцевий результат трансформується в негативний енергетичний баланс, який сприяє зменшенню жирової тканини.

режим

Терапевтичне втручання повинно підтримуватися протягом усього життя, що відповідає хронічному захворюванню, домагаючись, щоб лікування досягло зміни харчових звичок та способу життя пацієнта, що дозволило б зберегти початкові результати в довгостроковій перспективі. Отже, цілі лікування повинні бути узгоджені між лікарем та пацієнтом, а також має бути запланований ряд порад та цілей:

  • Втрата ваги на 5–15% від початкової ваги приносить великі переваги при лікуванні ускладнень, пов’язаних із ожирінням.
  • Серед критеріїв успіху збереження втрати ваги є одним з найважливіших моментів.

З іншого боку, як вибір плану дієти, так і збільшення фізичної активності - це два елементи, які можна змінити, щоб змінити енергетичний баланс. Отже, обмеження калорій має важливе значення при лікуванні ожиріння. Щоденні калорії потрібно зменшувати, але не перевищуючи дефіциту в 1000.

Необхідно провести повну дієтичну історію пацієнта, яка містить інформацію про звички, харчові уподобання та особисті обставини (соціальні, робочі, сімейні тощо), і особливо важливо дослідити можливі розлади харчової поведінки.

Подібним чином слід оцінити мотивацію та прихильність до тривалого спостереження за лікуванням. Вивчення можливих ускладнень ожиріння (цукровий діабет, дисліпідемія, гіперурикемія, серцево-судинні захворювання) є важливим для формування плану харчування з урахуванням наявних супутніх захворювань. Тому дієтичні поради повинні бути індивідуальними, і необхідно враховувати, що надмірне обмеження вуглеводів спричиняє кетоз і, можливо, порушення метаболізму та електролітів.

Фізична активність - ще одна з основних опор у лікуванні ожиріння. Збільшення фізичних вправ саме по собі не має великого впливу на зниження ваги, але дозволяє схудненню зосереджуватись на зменшенні жирової маси замість нежирної маси, полегшуючи підтримку втрати ваги, викликаної гіпокалорійною дієтою, з більшою легкістю. Як і в призначенні дієтичного плану, перед тим, як планувати фізичні навантаження, необхідно знати особисті обставини, обмеження та ускладнення ожиріння. Програма фізичних вправ повинна мати поступову інтенсивність, спочатку встановлюючи низький рівень, досяжний усіма пацієнтами, що сприятиме дотриманню програми та її включенню в повсякденну діяльність. На початку доцільно здійснювати 15-30-хвилинні прогулянки п’ять днів на тиждень. Якщо пацієнт добре це переносить, його можна збільшити до 60 хвилин щоденної активності.