ожиріння

Недавнє дослідження, проведене CIBEROBN під керівництвом доктора Ани Белен Куруірас, показало, що ожиріння та менопауза змінюють епігеномний профіль раку молочної залози. Таким чином, це дослідження демонструє існування різних типів раку молочної залози залежно від ожиріння та менопаузального статусу. Крім того, це також дозволило ідентифікувати епігенетичні знаки як можливі діагностичні біомаркери та терапевтичні мішені, що дозволяють застосовувати персоналізовану терапію раку, пов'язаного з ожирінням.

Ця робота є ініціативою, яка є частиною дослідницької групи під керівництвом Феліпе Ф. Касануева і в якій брали участь також інші члени центру, такі як Франсіско Тінахонес та Мануель Макіас, з лікарні Вірген де ла Вікторія в Малазі; а також дослідники з CIBERONC (Рафаель Лопес і Діас-Лагарес з CHUS) та з Програми епігенетики раку Науково-дослідного інституту Белвітж під керівництвом Манеля Естеллера.

Епігенетика: середовище модифікує гени

Беручи до уваги, що надмірна вага є ключовим фактором ризику раку молочної залози, особливо у жінок в постменопаузі, і що, незважаючи на епідеміологічні дані, молекулярні механізми невідомі, "ми висунули гіпотезу, чи може цей ефект ожиріння опосередковуватися епігенетичними механізмами", говорить Доктор Кружеірас.

"Епігенетична регуляція - головний механізм, за допомогою якого середовище може модифікувати експресію генів, перемикач, який" вмикає "або" вимикає "гени, є вирішальним механізмом у канцерогенезі", - пояснює дослідник CIBEROBN. Певні рівні метилювання ДНК пов'язані з підвищеним ризиком, поганим прогнозом та зниженням виживання від раку. Ожиріння може сприяти розвитку раку молочної залози, сприяючи епігенетичним змінам, які спричиняють більшу сприйнятливість до страждання від цієї хвороби. Епігенетичні модифікації можуть змінюватися у відповідь на певний режим харчування, стимулювання фізичної активності або лікування для схуднення, отже, епігенетичні позначення, пов’язані з ожирінням, можуть представляти терапевтичні цілі для профілактики та персоналізованого лікування захворювань, пов’язаних з ожирінням, таких як рак молочної залози.

Зразок та результати дослідження

Дослідження включало першу групу з 64 жінок з раком молочної залози (25 з ​​нормальною вагою та 39 з ожирінням). Потім результати були підтверджені в незалежній групі з 81 жінки, хворих на рак молочної залози, та 18 жінок, вільних від пухлини молочної залози. Пацієнтів класифікували з урахуванням їх індексу маси тіла та менопаузального статусу на дві групи: групу високого ризику, сформовану пацієнтами із ожирінням у постменопаузі та пацієнтами з нормальною вагою в менопаузі, та групу з низьким ризиком, сформовану у пацієнтів із ожирінням у менопаузі та пацієнтів із нормальною вагою в менопаузі.

Рівні метилювання геному порівнювали між обома групами. У цьому аналізі було виявлено 1287 позицій у геномі (сайтах CpG), які представляли різне метилювання між обома групами з вищим рівнем метилювання в групі високого ризику. Серед генів, асоційованих з цими диференційовано метильованими положеннями, було виявлено 14 генів, які можуть бути можливим епігенетичним ознакою раку молочної залози, пов’язаного з ожирінням та менопаузальним статусом, причому ген ZNF577 є найбільш актуальним.