пандемії

Ілюстративне зображення (SITA/AP/Marcio Jose Sanchez)

Пандемія COVID-19 вражає людей у ​​всьому світі на два фронти. Це створює загрозу не тільки для їх здоров'я, але і для існування. Хоча наслідки хвороби настільки ж страшні для світу, заходи державних службовців щодо захисту життя своїх громадян різняться. Тоді як прихильники т. Зв. покласти відповідальність за врегулювання кризи насамперед на плечі громадян, друга група політиків вважає важливим, щоб заходи охорони здоров'я були збалансовані економічними інструментами, спрямованими на підтримку економічної стабільності держави.

Перша група політиків, ортодоксальних прихильників лібералізму, віддає перевагу наказам і, у разі кризи, спричиненої пандемією, вважає введення надзвичайної ситуації, що межує з поліцейською державою, найбільш прийнятним рішенням. Однак він вирішує економічні проблеми, що виникли лише мінімально, оскільки в дусі своїх принципів він розраховує на ринок. Однак це ринкове рішення часто є дуже різким. Найслабші соціальні групи втрачають свої активи, малий та середній бізнес змушені оголосити про банкрутство. Так само знижуються культура, спорт, охорона здоров’я чи освіта, і внаслідок економічної кризи вартість активів не лише підприємств, домогосподарств, а й суб’єктів господарювання, що працюють у державному секторі, різко впала. Супутнім явищем цих негативних наслідків економічної кризи є не лише страта підприємців та домогосподарств, а й приватизація стратегічних підприємств держави.

Подібні статті

Відео: Smer-SD допомагає в хаосі у залученні коштів ЄС

Сербія відхилила заклик американського військового злочинця визнати Косово

Друга група політиків зосереджена на підтримці економіки, яка постраждала від цієї хвороби. В кризових умовах він зосереджений на оптимізації економічних стимулів, що пом'якшують фінансові втрати не лише пересічних громадян, а й підприємців, щоб зупинити економічний спад. Супутньою рисою цих державних заходів часто є збільшення державного боргу та державних витрат. У цьому контексті слід зазначити, що державні витрати та державний борг мають не лише фінансовий, але й активний аспект. Якщо збільшення державного боргу та державних витрат супроводжується збільшенням активів, відповідно. підтримуючи його на випадок кризи, тому його не можна оцінювати негативно. Сучасний погляд на державні видатки та державний борг, який враховує лише фінансовий аспект, не тільки не враховує економічний характер фінансових операцій, що здійснюються в державному секторі, але й виглядає контрпродуктивним. Водночас варто нагадати, що дві найбільш розвинені економіки світу вже давно управляють великим державним боргом. Наприклад, Японія має одну з найсильніших економік у світі, але її державний борг становить близько 236% від валового внутрішнього продукту (ВВП). Подібна ситуація спостерігається в США, де частка державного боргу у ВВП зросла у 2019 році до 106,9% із 105,5% у 2018 році.

На закінчення можна сказати лише, що будь-яка економічна криза, фінансова чи пандемічна, є перш за все кризою моралі та цінностей. Це результат переслідування прибутку та споживчого суспільства. Таким чином, економічні кризи - це періоди, коли справедливість формується. Це час, коли бідні погашають борги багатих і стають ще біднішими. Прибуток стає головним критерієм людських зусиль, навіть ціною його досягнення за рахунок іншого, будь то людина чи природа.