Порівнюючи агоністи GLP-1, інгібітори SGLT-2 та інгібітори DPP-4, сполуки перших двох груп препаратів здатні значно зменшити загальну смертність та серцево-судинну смертність.

агоністи GLP-1

Застосування метформіну, вихідної сполуки при лікуванні діабету 2 типу, не завжди є успішним. Якщо рівень пацієнта HbA1c знову підвищується, незважаючи на лікування метформіном, можуть бути призначені інші протидіабетичні препарати, включаючи ті, що були введені в останні роки.

Можуть використовуватися агоністи GLP-1, що імітують дію глюкагоноподібного пептиду-1 (наприклад, ліраглутиду); інгібітори дипептидилпептидази-4 (інгібітори DPP-4), які інгібують деградацію GLP-1, «Гліптини»; та інгібітори SGLT-2 ниркового котранспортера глюкози натрію, «гліфлозини».

Суворо контрольований препарат (ефект)

FDA США вже кілька років просить виробників нових типів антидіабетиків проводити фіксовані випробування. Перші результати вже опубліковані. Стовпці JAMA повідомляють, яка група препаратів знижує загальну смертність та серцево-судинну смертність.

Змагання за агоністи GLP-1, інгібітори DPP-4 та інгібітори SGLT-2

Порівнюючи результати 236 досліджень та підсумовуючи лікування загалом 176 310 хворих на цукровий діабет, судинна смертність порівняно з контрольною групою, тобто плацебо або немедикаментозне лікування.

Результати показали, що використання інгібіторів SGLT-2 знижувало абсолютний ризик загальної смертності на 1,0 відсотка, тоді як введення агоністів GLP-1 на 0,6 відсотка порівняно з контрольною групою; це пов’язано із зменшенням відносного ризику смерті на 20% та 12%. Агоністи DPP-4 не продемонстрували значного зниження загальної смертності порівняно з контрольною групою.

Абсолютний ризик серцево-судинної смерті був на 0,8% нижчим для інгібіторів SGLT-2 та на 0,5% нижчим для агоністів GLP-1, ніж у контрольній групі. Інгібітори SGLT-2 знижували абсолютний ризик серцевої недостатності на 1,1% та інфаркту міокарда на 0,6% порівняно з контролем.

На чолі з інгібіторами SGLT-2 та агоністами GLP-1

На підставі наявних результатів дослідження загальна смертність у діабетиків типу 2, які отримували агоніст SGLT-2 або GLP-1, була нижчою, ніж загальна смертність у пацієнтів, які отримували інгібітор DPP-4. На думку авторів мета-аналізу, це пов'язано з менш вираженим гіпоглікемічним ефектом інгібіторів DPP-4. Не можна виключати, що довготривалі дослідження можуть продемонструвати сприятливий вплив інгібіторів DPP-4 на загальну смертність та/або серцево-судинну смертність.