Іспанська асоціація педіатрії має одним з головних завдань розповсюдження суворої та сучасної наукової інформації з різних областей педіатрії. Anales de Pediatría є Науковим висловлювальним органом Асоціації і є засобом, за допомогою якого співробітники спілкуються. У ньому публікуються оригінальні роботи з клінічних досліджень у педіатрії з Іспанії та країн Латинської Америки, а також оглядові статті, підготовлені найкращими професіоналами кожної спеціальності, щорічні повідомлення про конгрес та щоденники Асоціації, а також посібники для дій, підготовлені різними товариствами/спеціалізованими Секції, інтегровані в Іспанську асоціацію педіатрії. Журнал, орієнтир для іспаномовної педіатрії, індексується у найважливіших міжнародних базах даних: Index Medicus/Medline, EMBASE/Excerpta Medica та Index Médico Español.

Індексується у:

Index Medicus/Medline IBECS, IME, SCOPUS, Індекс наукового цитування розширений, Звіт про цитування журналів, Embase/Excerpta, Medica

Слідкуй за нами на:

Фактор впливу вимірює середню кількість цитат, отриманих за рік за твори, опубліковані у виданні протягом попередніх двох років.

CiteScore вимірює середню кількість цитат, отриманих за опубліковану статтю. Читати далі

SJR - це престижна метрика, заснована на ідеї, що всі цитати не рівні. SJR використовує алгоритм, подібний до рейтингу сторінок Google; є кількісним та якісним показником впливу публікації.

SNIP дозволяє порівняти вплив журналів з різних предметних областей, виправляючи відмінності у ймовірності цитування, які існують між журналами різних тем.

metab

Основною метою цього дослідження було встановити поширеність РС та її компонентів у дітей із ожирінням.

Пацієнти, матеріали та методи

У дослідженні взяли участь 97 дітей та підлітків у віці від 6 до 14 років: 58 чоловіків (60,8%) та 39 жінок (40,2%). Їх вивчали в дитячій ендокринологічній консультації лікарні Коста-дель-Соль у Марбельї. Критерієм включення було існування ожиріння (ІМТ ≥ P 95 для віку та статі згідно з таблицями Андалузького дослідження зростання, 2005, 9). Ті пацієнти з ендокринними, генетичними або метаболічними захворюваннями були виключені. Вагу та зріст вимірювали за допомогою цифрової електронної ваги та затвердженої висоти стрижня. Вимірювання окружності талії проводилось посередині між нижнім реберним краєм останнього ребра та гребенями клубової кістки. Розраховували індекс маси тіла (ІМТ = кг/м 2). Статеве дозрівання оцінювали за класифікацією Таннера 10,11. Артеріальний тиск вимірювали в правій руці з пацієнтом у сидячому положенні та через 5 хв спокою за допомогою осцилометрії (осцилометр 9300. NIBP Monitor. Cas Medical Systems Inc.) з використанням манжети, що відповідає діаметру руки. Було проведено три послідовних вимірювання, і використано середнє значення для трьох. Також була отримана інформована згода.

Через 12 год голодування проводили пероральний тест на толерантність до глюкози з 1,75 г/кг (максимум 75 г), а базальну глікемію визначали через 120 хв. Концентрації тригліцеридів, загального холестерину (ТК), ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ-с), С-реактивного білка (СРБ), сечової кислоти та інсуліну визначали із застосуванням стандартизованих методологій. Холестерин ліпопротеїдів низької щільності (LDL-c) визначали розрахунком (коли тригліцериди не перевищують 400 мг/дл). Показники HOMA-R (глікемія в ммоль/lx інсулінемії в мкО/мл/22,5) 12, QUICKI (1/log інсуліну в мкУ/мл + log глюкози в мг/дл) 13 та співвідношення глюкоза/інсулін розраховували натще ( мг/дл/мкУ/мл).

Визначення метаболічного синдрому

Наявність SM було встановлено завдяки існуванню щонайменше трьох із таких компонентів:

1. Зміна обміну глюкози: згідно з критеріями Американської діабетичної асоціації (ADA), ми визначаємо зміну рівня глюкози в крові натще (AGA) як глюкозу в крові натще від 100 до 125 мг/дл; порушення толерантності до глюкози (АТГ) як рівень глюкози в крові через 2 год після перевантаження від 140 до 199 мг/дл та цукровий діабет (ЦД) як рівень глюкози в крові натще більше 126 мг/дл або рівень глюкози в крові 2 год після перевантаження 200 мг/дл або більше 14,15 .

2. Гіпертригліцеридемія: значення голодування 110 мг/дл або вище.

3. Низький рівень ЛПВЩ: значення натще 40 мг/дл або менше.

4. Гіпертонія: систолічний або діастолічний артеріальний тиск, який дорівнює або перевищує P 90 для віку, беручи за посилання значення дослідження RICARDIN II 16 .

5. Вісцеральне ожиріння: значення окружності талії вище P 90, беручи за посилання дані, опубліковані в консенсусному документі спільної групи AEP-SENC-SEEDO (2002) 17 .

Друге визначення МС, подібне до попереднього, було використано у всьому, за винятком того, що значення HOMA-R, що дорівнює або перевищує 3,8, є частиною компонента Порушений метаболізм глюкози .

Визначення інсулінорезистентності

Інсулінорезистентність вважалася величиною HOMA-R, що дорівнює або перевищує 3,8.

Для статистичних розрахунків використовували версію SPSS 12.0. Проведено описовий аналіз вибірки пацієнтів, виражений із середнім та стандартним відхиленням. У двовимірному аналізі для порівняння підгруп з точки зору неперервних змінних використовували критерій t Стьюдента для незалежних вибірок (у разі n> 30 та симетричного розподілу) та U-критерій Манна-Уітні (інакше). Що стосується якісних або категоріальних змінних, використовували тест хі-квадрат та співвідношення шансів (OR) з їх 95% довірчими інтервалами (CI). Різниці вважали статистично значущими для p результатів

Клінічні характеристики популяції наведені в таблиці 4. Різниць між статями виявлено не було. Із загальної кількості досліджених суб'єктів 55 (56,7%) були допубертатними (стадія Таннера 1), а 42 (43,3%) почали або закінчили статеве дозрівання (стадії 2-5). У суб'єктів пубертатного періоду були більш високі концентрації глюкози в крові (натще і після перевантаження) та індекс HOMA-R, а також нижчий показник HDL-c та QUICKI (статистично значущі відмінності). Вони також показали більш високі концентрації інсуліну, хоча в цьому випадку різниця була незначною.

Поширеність метаболічного синдрому та його компонентів

Рисунок 1. Поширеність метаболічного синдрому та його компонентів. AGA: порушення рівня глюкози в крові натще; AMG: порушення обміну глюкози; ЦД: цукровий діабет; HDL-c: холестерин ліпопротеїдів високої щільності; ХТ: артеріальна гіпертензія; ITG: непереносимість глюкози; ПК: окружність талії; СМ: метаболічний синдром; TG: тригліцериди.

Малюнок 2. Поширеність метаболічного синдрому відповідно до використовуваного визначення. AMG: порушення обміну глюкози; СМ: метаболічний синдром.

Визначений як HOMA-R, що дорівнює або перевищує 3,8, його представляли 45,4% випробовуваних, без різниці між препубертатними та пубертатними суб'єктами або між статями. Були виявлені відмінності між суб'єктами з РС (77,8%) та без неї (38%). Порівнюючи випробовуваних із інсулінорезистентністю та без неї, ми могли побачити, що ті, хто її представляв, були старшими, ожирілими і мали більш старе дозрівання. Вони також мали вищий артеріальний тиск натще, рівень глікемії та інсуліну та нижчий рівень ЛПВЩ (табл. 7). Аналізуючи поширеність кожного з компонентів, що входять до складу РС, у цих двох популяціях ми виявили, що лише більша наявність змін у метаболізмі глюкози була значущою, оскільки всі випадки АГА, АТГ та СД мали місце у осіб з резистентністю до інсуліну (рис . 3). З 44 суб'єктів з інсулінорезистентністю 31,8% мали РС, на відміну від 7,5% серед тих, хто цього не мав, статистично значуща різниця.

Рисунок 3. Інсулінорезистентність та компоненти метаболічного синдрому. AMG: порушення обміну глюкози; ЛПВЩ: ліпопротеїни високої щільності; ІЧ: резистентність до інсуліну; АТ: артеріальний тиск; ПК: окружність талії; СМ: метаболічний синдром; TG: тригліцериди.

Порівняння популяцій із метаболічним синдромом та без нього

Суб'єкти з РС є старшими, з більш розвиненим статевим дозріванням, страждають ожирінням і мають вищий рівень інсулінорезистентності та вищий рівень СРБ. Lambert et al 42 також спостерігали сильний взаємозв'язок між концентрацією СРБ, ІМТ та інсулінемією натще. Наші висновки схожі на ті, що були опубліковані Фордом та співавт., 43, які застосовували абсолютно те саме визначення синдрому, що застосовується нами, до популяції підлітків у віці від 12 до 17 років. Вони виявили, що у пацієнтів з РС були більш високі концентрації СРБ, що відображає ступінь запалення, яке, як і у дорослих, може збільшити ризик серцево-судинних захворювань або діабету в майбутньому.

На закінчення, поширеність РС серед дітей із ожирінням серед нашого населення становить 18,6%. Це збільшиться до 34%, використовуючи визначення МС, яке включає демонстрацію стану інсулінорезистентності. Майже половина досліджуваних випробовувала принаймні два компоненти синдрому і були кандидатами на його появу з часом. Крім того, майже у половини досліджуваних є стан інсулінорезистентності, і цей відсоток зростає до 77,8% у пацієнтів з РС, що вказує на те, що це важливий етіопатогенний фактор у його генезі.

Листування: доктор Л. Тапія Чебальос.
Лікарня Коста-дель-Соль.
Ctra. Nacional, 340, км 187. 29600 Марбелья. Малага. Іспанія.
Електронна адреса: [email protected]

Отримано в листопаді 2006 року.
Прийнято до друку в червні 2007 року.