ризик

К. Родрігес Леал, Р. Торо, Б. Руїс, І. Тіноко, Ч. Колладо, М. Монсальво, Л. Вела, А. Мангас

Служба внутрішньої медицини. Університетська лікарня Пуерта-дель-Мар, Кадіс.

Цілі: М’язова маса є важливим фактором продуктивності у спорті, який залежить від максимальної сили або сили м’язів. Крім того, досягнення та підтримка збільшення сухопутної маси тіла поза сезонами тренувань та під час них є важливою метою для багатьох спортсменів. Як ми знаємо, дієта та фізичні вправи становлять важливу опору в профілактиці та лікуванні серцево-судинних захворювань. З цією передумовою в нашому дослідженні ми спробуємо порівняти антропометричні дані у здорових людей, які дотримуються здорового харчування та фізичних вправ. Завдання: 1. Антропометрична кількісна оцінка сухої маси тіла у здорових людей, а також після фізичних вправ та дієтичних рекомендацій.

Методи. Із загального числа 44 гравців у регбі, які були включені в наше дослідження, троє були виключені з різних причин. З решти 41, 22 дотримувались білкової дієти з низьким глікемічним індексом (DP), 14 - дотримувались середземноморської дієти (DM). Усі вони займались спортом щонайменше тричі на тиждень, крім ігор та занять у спортзалі. Нарешті, 12 були тими, хто закінчив дослідження із СД та 10 із ПД. 4 спортсмени не дотримувались жодної дієти. Зразки крові та сечі збирали на 0-й та 6-й день після дотримання дієти та регулярних тренувань. Подібним чином збирали антропометричні дані (вага, м’язова маса, жирова та худорлява маса).

Результати: Зібрані антропометричні дані вказані загалом, без розмежування типів дієти, низьке збільшення загальної ваги (1,72% ± 1,07%), виражене в середньому ± стандартна похибка, яка представлена ​​збільшенням худорлявого тіла маса 2,2% ± 1,21%, головним чином за рахунок загального збільшення приросту м’язової маси (3,28 ± 1,8), а з іншого боку - загального зменшення відсотка жиру (-0,3% ± 0,36%). Порівнюючи дієти між собою, збільшення ваги було дещо більшим у гравців, які дотримувались дієти з ПД (2,01% ± 1,48%), порівняно з тими, хто дотримувався СД (1,41% ± 1,63%), хоча збільшення м'язової маси в обох випадках було подібним: PD (2,17% ± 1,98%) та DM (2,23% ± 1,45%). Щодо варіації м’язової маси, ті, хто дотримувався СД, значно збільшили відсоток м’язової маси (4,67% ± 2,34%) більшою мірою, ніж ті, хто спостерігав ПД (2,98% ± 2, 53%). Це збільшення також могло бути зумовлене вправою, яку виконував кожен спортсмен, залежно від посади, яку він займав у команді. Таким чином, при порівнянні різних змінних між собою за допомогою кореляції Пірсона (загальної ваги, м’язової, жирової та м’язової маси) спостерігалася чітка кореляція між варіацією м’язової тканини та варіацією загальної ваги (р-значення