Відповідно до § 103 Закону № 311/2001 зб. Трудовий кодекс, із змінами та доповненнями (далі - КЗпП), основний розмір відпустки становить не менше чотирьох тижнів. Відпустка працівника, який досягне віку щонайменше 33 років до кінця відповідного календарного року, повинна бути не менше п'яти тижнів.
Відпустка директора школи, директора шкільного навчального закладу, директора спеціального навчального закладу та їх заступників, вчителя, педагогічного асистента, майстра професійно-технічної освіти та вихователя становить не менше восьми тижнів у календарному році.
Право на відпустку, що вигідніше заявлених мінімальних законних прав, може регулюватися колективним договором.
Працівник, який протягом безперервного періоду роботи у одного і того ж роботодавця виконував для нього роботу не менше 60 днів протягом календарного року, має право на щорічну відпустку. Якщо зайнятість працівника не тривала протягом усього календарного року, працівник, який виконує роботу у роботодавця не менше 60 днів у календарному році, має право на пропорційну частину відпустки. Пропорційна частина відпустки складає одну дванадцяту частину відпустки за календарний рік для кожного повного календарного місяця безперервної тривалості тих самих трудових відносин.
Таким чином, вирішальним фактором для права на відпустку протягом календарного року або його пропорційної частини є те, чи працював працівник щонайменше 60 днів у календарному році.
Відповідно до розділу 144а КЗпП, період відпустки також оцінюється як виконання роботи, на додаток до батьківської відпустки відповідно до пункту 166 розділу. 2 КЗпП. Період батьківської відпустки згідно з § 166 абз. 1 Кодексу розглядається як виконання роботи.
Таким чином, як уже згадувалося, КЗпП розрізняє два види відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами та батьків.
Відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами згідно з § 166 абз. 1 КЗпП у зв'язку з народженням та доглядом за новонародженою дитиною належить жінці тривалістю 34 тижні. Самотня жінка має право на декретну відпустку тривалістю 37 тижнів, а жінка, яка народила двох або більше дітей одночасно, має право на декретну відпустку 43 тижні. У зв’язку з доглядом за новонародженою дитиною чоловік також має батьківську відпустку від народження дитини в тій же мірі, якщо він піклується про новонароджену дитину. Тривалість цієї декретної (батьківської) відпустки вважається виконанням роботи.
Батьківська відпустка для поглиблення догляду за дитиною згідно з § 166 пар. 2 КЗпП належить жінці та чоловікові, які просять про це, до дня досягнення дитиною трирічного віку, а у разі тривалого несприятливого стану здоров'я дитини, що потребує особливого догляду, до дня, коли дитина досягає шестирічного віку.
Роботодавець може скоротити відпустку за календарний рік, на який працівник отримав право, виконавши умову про роботу щонайменше 60 днів у календарному році протягом перших 100 пропущених робочих днів через отримання батьківської відпустки згідно з § 166 абз. 2 КЗпП на одну дванадцяту і на кожен додатковий 21 пропущений робочий день також на одну дванадцяту.
Із вищевикладеного випливає, що на період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами згідно з § 166 абз. 1 КЗпП, що розглядається як виконання роботи, працівник має право на регулярну відпустку протягом календарного року, якщо відповідний календарний рік включає таку частину цієї декретної (батьківської) відпустки, яка відповідає періоду роботи в межах 60 днів.
Відповідно до положень розділу 109 КЗпП, роботодавець може скоротити цю регулярну відпустку на календарний рік, якщо через використання батьківської відпустки відповідно до пункту 166 розділу 166. 2 КЗпП у тому ж календарному році, в якому виникло право на чергові відпустки, працівник пропустив більше 100 робочих днів.
Використання відпустки визначається роботодавцем після консультації з працівником відповідно до плану відпусток, визначеного за попередньою згодою відповідно до плану відпусток, щоб працівник зазвичай міг взяти відпустку повністю та до кінця календарного року. Визначаючи відпустку, необхідно враховувати завдання роботодавця та законні інтереси працівника. Роботодавець зобов'язаний визначити використання працівником принаймні чотирьох тижнів відпустки протягом календарного року, якщо він має на них право і якщо визначенню використання відпустки не заважають перешкоди у роботі з боку працівника .
З вищевикладеного випливає, що визначення відпустки - це право і водночас обов’язок роботодавця за умови дотримання всіх законних умов.
Якщо працівник не може взяти декретну або батьківську відпустку до кінця календарного року, наступного за роком, в якому виникло право на відпустку, роботодавець надає їй (не) відпустку після відпустки по вагітності та пологах.