право

Право працівника на відпустку регулюється Законом № 311/2001 зб. Трудовий кодекс. У цій статті ми розглядаємо умови права на виїзд, а також причину, коли відпустка може бути скорочена.

Зона відпочинку

  • основна площа відпустка - це найменше 4 тижні,
  • працівник, який до кінця календарного року не менше 33 років віку, має право на 5 тижнів свята.

Види свят

Канікули на календарний рік

для того, щоб це сталося, повинні бути дотримані такі умови:

  • Співробітник виконану роботу в календарному році для одного роботодавця не менше 60 днів,
  • безперервна тривалість роботи у календарному році тому самому роботодавцю.

Пропорційна частина свята

для того, щоб це сталося, повинні бути дотримані такі умови:

  • Співробітник виконану роботу в календарному році для одного роботодавця не менше 60 днів,
  • трудові відносини працівника до того ж роботодавця не витримав повного календарного року,
  • за кожен повний календарний місяць безперервної роботи у даному році виникає право виїзду на площу 1/12 території цілорічного відпочинку.

Відпустка днями працювала

  • якщо умови не виконуються, як і в попередніх випадках, працівник має право на оплачувану відпустку 1/12 території цілорічного відпочинку за кожні 21 день роботи.

Додаткова відпустка

  • якщо працівник працює протягом усього календарного року під землею, при видобутку корисних копалин або при розкопках тунелів та тунелів, виконує особливо важкі або шкідливі роботи або працює в умовах, шкідливих для здоров'я, має має право на додаткову відпустку на 1 тиждень,
  • якщо працівник виконує згадану роботу лише частину календарного року, має має право на 1/12 додаткової відпустки за кожні 21 відпрацьований день.

Причини скорочення відпустки

  • користування батьківською відпусткою (зменшення не поширюється на час використання декретних та батьківських відпусток на період перших 34 або 37 тижнів декретної відпустки),
  • тимчасова непрацездатність (крім непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання),
  • неоплачувана або оплачувана відпустка за бажанням працівника,
  • виконання надзвичайної служби під час кризи або альтернативна служба під час війни та воєнного стану,
  • довгострокове звільнення для виконання державної функції та виконання профспілкової функції.

Роботодавець може з зазначених причин скоротити відпустку працівника за перші 100 пропущених робочих днів на одну дванадцяту a за кожен додатковий 21 пропущений день також на одну дванадцяту.

Інші причини скорочення відпустки

  • якщо працівник не працював з причина відбування покарання у виді позбавлення волі,
  • затримання, якщо працівник був законно засуджений або якщо працівник був виправданий, або якщо кримінальне переслідування припинено лише тому, що він не несе кримінальної відповідальності за скоєний злочин або його помилували, або якщо злочин було амністовано,

У цих випадках відпустка зменшується на календарний рік за кожні 21 такий пропущений робочий день на одну дванадцяту.

  • на кожен день невиправдана відсутність відпустка може бути скорочена через 1-2 дні.

Відпустка

Він визначається роботодавцем після консультації з працівником згідно плану відпусток. Якщо у роботодавця є представники працівника, необхідно обговорити з ними питання використання відпусток. З оперативних причин роботодавець може призначити працівників брати відпустку оптом. Працівник повинен подати заяву на відпустку роботодавця.

Приклад № 1:

Працівник уклав строкові трудові відносини з роботодавцем з 1 вересня 2015 року по 15 березня 2016 року. Працівникові 31 рік і в 2015 році він пропрацював 78 днів. Цей працівник мав право на відпустку у 2015 році?

Працівник не працював увесь календарний рік у даного роботодавця, але виконав умову настання пропорційної частини відпустки, працюючи щонайменше 60 днів безперервно у одного роботодавця. Частка відпустки буде розраховуватись із передбаченого законом права на відпустку протягом 4 тижнів, тобто j. 20 днів. За кожен повний календарний місяць роботи він має право на 1/12 відпустки протягом усього року. Працівник пропрацював 4 місяці, тому його право на відпустку обчислюється таким чином:

20 днів цілорічного відпочинку: 12 місяців х 4 місяці = 6,66 днів, після округлення 7 днів.

Приклад № 2:

З 1 січня 2016 року по 15 березня 2016 року той самий працівник пропрацював 53 дні. Оскільки він не працював щонайменше 60 днів, він не виконав умову щодо пропорційної частини відпустки.

У 2016 році він отримав право на відпустку за відпрацьовані дні. За кожні 21 відпрацьований день він має право на 1/12 щорічної відпустки. Працівник працював 21 день у січні, 21 день у лютому та 11 днів у березні, t. j. всього 53 дні.

Отже, він має право на відпустку з 2/12 встановленої законом відпустки, тобто j. 2/12 із 20 днів = 3 33333 дні, після округлення 3,5 дня.