Автор працював журналістом у редакціях «Собеседник» та «Новоє Время», а також працював у «Радіо Слобода». Він написав текст для Aktuality.sk.
Все почалося 6 червня 2019 року, коли поліція затримала журналіста Медузу Івана Голунова в центрі Москви. Журналіста звинуватили у володінні наркотиками та спробі їх продажу. Але через короткий час було очевидно, що їх підштовхнула сама міліція.
Зловживання наркотиками та подальші фабрикації - це щоденна практика поліції та спецслужб Росії.
Важко точно сказати, кому потрібен був Іван Голунов за ґратами. Його викриття корупції в Москві зачепило інтереси багатьох чиновників московської мерії.
Зрозуміло, що провокація з підмітаною наркотичною речовиною прийшла не з нижніх поверхів міліції, а відбулася з благословення найвищих міст. Але незрозуміло, чи це була банальна помста, демонстративне покарання чи спроба перешкодити публікації підготовленого матеріалу.
Однак останній варіант не має сенсу. Саме скандал із арештом викликав ще більший інтерес до статей Голунова.
Людина, яка прийняла рішення
У цілому ж незвично, що, мабуть, вперше в історії російської журналістики майже вся журналістська гільдія відразу стала на бік колеги Голунова. Навіть ті, хто вважає себе "стовпами" режиму Путіна, наприклад спікер Ради Федерації (Верхня палата російського парламенту) Валентина Матвієнкова.
Так, 11 червня міністр внутрішніх справ Росії генерал Володимир Колокольцев оголосив, що кримінальне провадження проти журналіста припинено, фактично визнавши, що поліція кинула журналіста наркотиками.
Напередодні уповноважений з прав людини Тетяна Москалковова зустрілася з Володимиром Путіним і нібито описала йому обставини справи, на підставі яких глава держави наказав звільнити журналіста. Тож принаймні про таку версію говорить один із впливових редакторів, який брав участь в інтерв’ю з високопосадовцями столиці.
Тож доля журналіста вирішила лише одна людина - Володимир Путін?
Але тепер, коли він наказав звільнити людину, це не означає, що подібна ситуація повториться. Тому я вважаю ілюзією, що за звільненням Голуна стоїть журналістська солідарність. Тим більше, що ця солідарність є скоріше винятком із правил.
Станьте членом спільноти, яка бореться з корупцією та клієнтом. Підтримуйте безкоштовну журналістику на Aktuality.sk і грайте за два квитки на Pohoda 2019.
А як щодо інших?
Словом, Івану Голунову пощастило стати на захист керівників ЗМІ, які мали можливість організувати масштабну кампанію, щоб привернути увагу до цілої справи та надати їй максимальний розголос.
Але не будемо забувати про їх зв’язок з урядом Кремля.
А також до того, що ці начальники не стануть за кожного журналіста. У цьому випадку Голунову пощастило в іншому: керівники видавництва, в якому він працює, належать до відносно вузького кола московських журналістів, які мають доступ до кабінетів вищих чиновників.
Я не впевнений, чи організували б вони таку хвилю протесту, якби на місці Голунова був журналіст, який не є частиною еліти. Наприклад, у листопаді 2017 року в Калінінграді члени ФСБ заарештували Ігоря Руднікова, власника та редактора незалежної щоденної газети "Новий Колос", який публікував матеріали про корупцію чиновників у Калінінградській області. Журналістська спільнота не заступилась за це.
Наразі в Дагестані триває чергове переслідування журналіста: Редактор розділу "Релігії" тижневика "Черновик" Абдулмумін Гаджиєв із Черновика заарештований після фальшивих звинувачень у фінансуванні тероризму. І на його горизонті немає масових акцій російських журналістів на його захист.
У жовтні 2016 року поліція кинула наркотики в редактора соціальних мереж телебачення "Звіозда" (що належить Міністерству оборони) Андрія Євгенієва. Як і у випадку з Іваном Голуновим, провокація з боку міліції була очевидною, але про якусь журналістську солідарність не йшлося.
Сам телеканал навіть удавав, що ніколи не мав такого працівника.
Злий Путін
Це лише одна сторона історії. Другий - надзвичайно швидка реакція російської влади. Одночасно, коли міністр внутрішніх справ говорив про призупинення кримінального переслідування журналіста, він також заявив, що попросить Володимира Путіна звільнити з позицій двох генералів поліції, які мали бути причетні до розгляду всієї справи.
Сам міністр не може вивести їх зі служби або звільнити - їх призначає президент.
Міністр, такий як прохання про звільнення винних, ніколи не обдурить міністра без прямого вказівки зверху. Вже 13 червня на веб-сайті Кремля з’явився указ про позбавлення генералів посад. Однак справа в тому, що їх не звільнили з Міністерства внутрішніх справ, вони не втратили звання і навіть не передали їх до суду. Вони продовжують служити і отримують високу зарплату.
Більше того, такі кадрові рішення, що супроводжуються публічним скандалом, Володимир Путін приймає незвично: для нього нетипово "пірнати своїм", просто щоб поступитися громадській думці.
Однак, здається, справа Голуна розлютила Путіна як щось організоване без його відома і навіть не в той час. Скандал розгорівся під час Петербурзького міжнародного економічного форуму, який має велике рекламне значення для Путіна.
Але ця справа означала, що головною подією в ЗМІ був не форум чи виступ Путіна, а арешт журналіста. Існувала навіть загроза того, що протести проти свавілля міліції переростуть у великі масові акції. Уряд явно намагався максимально зменшити громадські заворушення, аби лише не допустити повторення подій 2011 та 2012 років, коли Москву заполонили демонстрації, які налякали Кремль.
Битва бульдогів
Таким чином, розбіжності в колах влади фактично сприяли покращенню ситуації. Або як кажуть російським політичним жаргоном - дуель "кремлівських веж".
Російська еліта - це не монолітний організм, а низка груп, фракцій і кланів, які безжально борються між собою за свій шматок пирога - доступ до державного бюджету. А це, в свою чергу, забезпечує "доступ до тіла" правителя Кремля. Це справжня закулісна дуель бульдогів: нічого не видно, але час від часу з кремлівських воріт кидають на смерть чергового покусаного собаку.
І ось, мабуть, один із ключів влади вирішив грубо врегулювати інший (справа Голуна) і дискредитувати його.
До речі, це може бути ознакою того, що бійка стосується чогось іншого, крім "доступу до тіла"?
У Кремлі явно готують щось велике: або Перша людина держави (Путін, - Прим. Ред.) Готується змінити місце, або хтось хоче використати цей усміхнений процес для чогось набагато радикальнішого - обміну Першим Сама людина.
Тому "кремлівські вежі" штовхають одна одну і намагаються зайняти найбільш вигідні вихідні позиції. Щоб у разі змін вони були готові стрибнути.